У Верховну Раду надійшов текст послання Президента Леоніда Кучми до парламенту та уряду: «Про основні напрями бюджетної політики на 2002 рік». Бюджет наступного року, на думку глави держави, має сприяти випереджальному зростанню темпів реальних прибутків населення і заробітної плати, відносно ВВП; вирівнюванню майнового розшарування; зниженню рівня бідності та підвищенню якості життя.
Президент називає ключовим завданням бюджетної політики на наступний рік подальше посилення соціальної спрямованості бюджету. На реалізацію програм соціальної спрямованості має бути спрямовано не менше як 50% коштів зведеного бюджету на 2002 рік. За розрахунками Міністерства економіки та Міністерства праці і соціальної політики, в соціальній сфері передбачається зростання реальних грошових прибутків населення порівняно з минулим роком на 5,5%, середньорічної зарплати робітників і службовців — до 367,5 грн.
Передбачається, що бюджетна політика має сприяти, згідно із прогнозом на 2002 рік, досягненню номінального ВВП в розмірі 246,7 млрд. грн.; темпові зростання реального ВВП — на 6%; зростанню обсягу промислового виробництва у відсотках порівняно з попереднім роком — на 7%; обсягу валової продукції сільського господарства порівняно з попереднім роком — на 3,8%; прибутку підприємств в обсязі 51,3 млрд. грн. та обсягу інвестицій в основний капітал за рахунок усіх джерел фінансування в обсязі 29 млрд. грн. На думку Л.Кучми, наступного року необхідно зберегти профіцит держбюджету і знизити рівень державного споживання, що сприятиме подальшому зменшенню держборгу та повнішому використанню кредитних ресурсів, спрямованих на розвиток реального сектора економіки.
Однак усі ці абсолютно здорові думки мають датою свого народження зовсім не червень 2001 року. Минулого року уряд Віктора Ющенка всіляко рекламував нинішній бюджет як найбільш соціальний та найбільш реальний з усіх попередніх. Більше за те, як зазначив прем’єр В.Ющенко після затвердження урядом 16 травня Основних напрямів бюджетної політики на 2002 рік (їх передбачається подати для затвердження парламентом), приймаючи цей документ, уряд прагнув закріпити базові принципи бюджетної політики, адаптовані 2001 року, і сформувати таку систему обслуговування соціальних та економічних програм, які б забезпечили зростання номінального ВВП на 6% — до 246 млрд. грн. (як бачимо, основоположні цифри в обох документах майже не відрізняються).
Однак іще під час призначення нового прем’єра глава держави підкреслив, що на сьогодні в країні існують «бюджетні проблеми». Він нагадав про заяву міністра фінансів Ігоря Мітюкова про секвестування бюджету, підкресливши, що називає це словом «обрізати», і висловив здивування із приводу того, що колишній уряд не передбачував цього. Л.Кучма при цьому піддав критиці намір уряду Віктора Ющенка закласти велику суму надходжень від приватизації в Держбюджет 2001 року, зауваживши, що цю цифру довелося скоротити до 5,9 млрд. грн. (Окрім того, за словами тепер уже екс-першого віце-прем’єра Юрія Єханурова, питання про секвестування бюджету «ставилося» у зв’язку з можливим неодержанням за 9 місяців нинішнього року запланованих зовнішніх надходжень, а також надходжень від транзиту газу). Тим часом саме виконання цього, приватизаційного, рядка прибуткової частини бюджету і є на сьогодні його найбільшою проблемою: гроші від продажу «Укртелекому» до бюджету- 2001, скоріше, вже не потраплять, першу групу обленерго продано набагато дешевше, нiж передбачалося, і вже зрозуміло, що інші «підуть» іще нижче. Недаремно Президент заявив, що «продавати вже немає чого, хіба що за безцінь». Однак уряд знову поставив перед Фондом держмайна завдання забезпечити 2002 року надходження в загальний Фонд держбюджету від приватизації на суму не менше як $1 млрд. (5,75 млрд. грн.).
У посланні Президента є досить істотні моменти, які свідчать про те, що «бюджетний заповіт» уряду Ющенка урядові Кінаха приймається з істотними поправками у бік послаблення монетаристської спрямованості бюджетної політики. Зокрема, в документі наголошується на необхідності посилення взаємодії між бюджетною політикою уряду і грошово-кредитною політикою Національного банку України, на забезпеченні подальшої стабілізації гривні та зміцненні її валютних позицій, а також на збільшенні валютних резервів. Відповідно до прогнозних розрахунків НБУ та Мінекономіки, підготовлених іще за попереднього уряду, треба забезпечити обмінний курс гривні до долара в середньому за рік у розмірі 5,75 грн. за $1, темпи приросту грошових мас до початку року — на 118%. Однак погіршення кон’юнктури ринку для українського експорту, в якому першу скрипку продовжує грати металургія, мабуть, вимагатиме жорсткішої прив’язки курсу гривні до інтересів експортерів. Недарма Л.Кучма також зазначає, що бюджетна політика наступного року має бути скоординованою із зовнішньоекономічною політикою. У зв’язку із цим неважко передбачити, що новий прем’єр, який неодноразово заявляв про своє прагнення підтримувати конкурентоспроможність продукції українських підприємств на зовнішніх ринках, намагатиметься дещо стримати ревальваційний запал Нацбанку, який діє останнім часом так, немов українська економіка вже достатньо «перегрілася».
Необхідною умовою зміцнення прибуткової бази бюджетів усіх рівнів у посланні визначається невідкладне ухвалення Податкового кодексу та проведення на його основі радикальної податкової реформи. Метою податкової реформи, зазначається в посланні, є реалізація триєдиного завдання — відчутного послаблення податкового тиску, спрощення процедур податкового адміністрування та надійного захисту прав платників податків. Для реалізації цих заходів та розширення податкової бази передбачається скорочення наступного року податкових пільг, що надаються за галузевим принципом, а також припинення економічних експериментів, пов’язаних із пільговим оподаткуванням. Мабуть, ця теза, закладена ще в період PR-активності в попереднього уряду, не знайде особливої підтримки в процесі прагматичного освоєння новим урядом отриманої ним спадщини і навряд чи буде підтримана партіями, що представляють коаліційну складову цього уряду.
Як невідкладне завдання Кабінету Міністрів, Президент розглядає подальше зменшення боргової залежності країни та вдосконалення системи управління державним боргом. До кінця 2002 року цей борг не має перевищувати 60% од ВВП, мовиться в посланні. Л.Кучма вважає за необхідне використання залежно від ситуації на внутрішньому та міжнародному фінансовому ринках, можливості зваженого трансформування зовнішнього боргу у внутрішній, продовження політики активного співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, а також практики заборони надання державних гарантій під час одержання кредитів суб’єктами підприємницької діяльності, заборони реструктуризації або списання заборгованості щодо кредитів, залучених державою або під держгарантії.
Це завдання новому урядові має в собі одночасно і чималий критичний заряд на адресу колишнього Кабміну, одним із найбільш рекламованих досягнень якого є «вдала» реструктуризація боргових зобов’язань України. На думку Рахункової палати, ця реструктуризація є, по-перше, наслідком невдалого управління державним боргом із боку уряду та Мінфіну і наслідком відсутності прогнозної оцінки платоспроможності держави. По-друге, її фінансовим результатом стали додаткові витрати держбюджету в 2002—2007 роках у сумі $613 млн., або понад 3,3 млн. грн. І, по-третє, через невдачу уряду В.Ющенка з реструктуризацією комерційних боргових зобов’язань Паризькому клубу кредиторів і Туркменістану лише протягом 2000 року вже накопичено майже $250 млн. прострочених зобов’язань.
На думку Рахункової палати, виходячи з неможливості одержання в значних обсягах внутрішніх позик через реструктуризацію боргу уряду перед Нацбанком України та комерційними банками, втрату довір’я громадян у зв’язку з незадовільним розв’язанням проблем погашення вилучених раніше заощаджень, уряд України не має в довготривалій перспективі альтернативи складанню та виконанню профіцитних бюджетів. Фахівці палати не вважають їх якимось досягненням уряду, а, навпаки, зауважують, що це може мати негативний вплив на темпи зростання економіки та на добробут громадян. Отож, уряд А.Кінаха, крім позитивних змін у макроекономічних показниках, отримав у спадщину від уряду В.Ющенка ще й бюджетну міну. Знешкодити її треба буде в умовах передвиборної кампанії і, скоріше за все, популістського шуму багатьох учасників бюджетного процесу.
