Що б не казали про фальсифікації, котрі, безумовно, були на президентських виборах, але якби за нинішнього Президента не голосували звичайні виборці, він ніколи б не вийшов до другого туру. Можна, наприклад, зрозуміти мотиви людей, які працюють у наближених до влади структурах, — вони голосували за свій гаманець. Але цих людей все ж таки небагато. Набагато важче (якщо взагалі можливо) зрозуміти логіку на кшталт — «ці вже накралися, прийдуть нові — знову почнуть». Тут немає логіки i навіть немає особистого розрахунку, це — ірраціональність, що виникає від неосвіченості й лінощів. Так би мовити, «куховарчин синдром». Про це явище, щоправда, в іншому контексті, стаття з «Газети.Ру».
Бідні лорди. Бідні, милі, смішні, зворушливі англійські лорди.
Вони самі взяли й скасували своє спадкоємне право управляти англійською країною. Самі вирішили, що кров, мовляв, не має ніякого значення, тобто, зрештою, кожна куховарка може управляти державою.
Протягом восьми століть 750 британських родин віддавали своїх дітей до Ітонської школи, примушували їх там спати в холодних спальнях і носити колючу вовняну білизну, лупцювали їх, як сидорових кіз, вчили підкорятися і, отже, командувати. Діти виростали серами уїнстонами черчіллями, налагоджували авіацію, вигравали світові війни i захищали найстарішу в світі конституційну монархію.
Але, боюся, цього разу монархія в серйозній небезпеці. Шкода, що в Ітонській школі викладають всесвітню історію, але не викладають до ладу історію російську. Шкода, лорди не пригадали, що буває з благородними лібералами, які відмовляються від спадкоємних привілеїв заради ідеалів справедливості. А головне, що буває після цього із звільненим народом.
Наприклад, царя Олександра, котрий звільнив у Росії рабів, розірвали за це на шматки народовольці-бомбісти, раби ж, незвичні до волі, поспивалися й перестали працювати. А царя Миколу, який відмовився від престолу знову ж через міркування справедливості, звільнені пролетарі розстріляли в іпатіївському будинку й закопали в лісі, після чого почали розстрілювати один одного. А лідеру кадетської партії Володимиру Набокову, батькові письменника Набокова, бабуся письменника Набокова говорила: «Навіщо ж ти зв'язався з бунтівниками? Вони ж тебе вб'ють і виженуть твоїх дітей на вулицю». І була права. Справдi вбили, справдi забрали будинок на Морській і маєток у Вирі, а потім почали вбивати один одного в безглуздих силкуваннях управляти державою.
Якби англійські лорди гарненько вивчали російську історію, вони б знали, що куховарка не може управляти державою, а може тільки «свинячити» сусідську куховарку тушкою палтуса по хитрій пиці.
Біда в тому, що вони лорди. Сери й пери, чорт б їх забрав, а тому їм притаманне благородство i самовіддане лицарство.
Піддавшись на умовляння ліберала Тоні Блера, 221 лорд проти 81 проголосував за позбавлення своїх дітей права засідати в палаті лордів, тобто за скасування перства. Красивий жест, що й казати. У нас так генерал Раєвський виводив перед фронтом своїх дітей і йшов в атаку, ризикуючи дітьми заради слави вітчизни. Задля слави англійської вітчизни тепер у палаті лордів можуть засідати особисті дворяни, люди, які отримали титул за особливі заслуги, як, наприклад, баронеса з крамарів леді Маргарет Тетчер або сер Пол Маккартні.
Передбачається, що палата лордів наповниться найгіднішими громадянами, а також такими, що особливо відзначилися. І тут не вистачило лордам знання російської історії — тепер уже новітньої. Насправді ж історія ця показує, що куховарки, звільнені ліберальним академіком Сахаровим, академіка Сахарова ніколи потім у царі не обирають, а обирають, навпаки, всіляких своїх соціально близьких секретарів обкомів. А у секретарів цих, оскільки вони не лорди і не пери, немає такої звички, щоб добровільно відмовлятися від влади. Секретарі, навпаки, за владу гарячково чіпляються, трощать задля цього конституцію, тягають сюди-туди коробки з-під ксерокса, безупинно роз'єднують і об'єднують держави і підтасовують безсоромно терміни свого президентського правління.
Дострибаються лорди до того, що прийде у них до влади якийсь Грін Піс, скасує посаду королеви, розжене парламент і стане правити твердою рукою, як завжди й буває внаслідок послідовної боротьби за ліберальні цінності. Благородству ж міру треба знати. Від безмірного благородства чомусь завжди пропадає з прилавків варена ковбаса.
