І хоча формальним приводом для зустрічі послужив нинішній статус О.Мороза — голова Комітету ВР із аграрних питань — усім було зрозуміло, що це вже безпосередня передмова до виборчої кампанії.
На зустрічі, природно, були порушенi не лише аграрні питання. Галицький виборець особливий — з яскраво вираженим почуттям патріотизму, національної гідності, самосвідомості та самоповаги. В нього свій погляд на історію, свої авторитети й свої вожді. Олександр Олександрович, досвідчений політик, безсумнівно, знає про це. І тому на запитання про особу Степана Бандери відповів, що він не проти ознайомитися з його літературною спадщиною. І, мовляв, якщо стоїть питання про офіційне святкування його ювілею й УПА, то варто звернутися в ЮНЕСКО з такою пропозицією... Про це й оповів, зокрема, наш власний кореспондент Юрій Тимчук у статті «Мороз у Львові став правішим».
Ця невинна загалом-то публікація викликала несподівано різку реакцію з боку прес-служби політради Соціалістичної партії України, лідером якої, як відомо, є Олександр Мороз. У факсі, що надійшов у «День» із прес-служби, висловлювався рішучий протест редакції газети, «яка під виглядом об’єктивної інформації вводить в оману своїх читачів, формує громадську думку про одного з найавторитетніших політиків України напередодні президентських виборів як людину, здатну поступитися своїми принципами заради короткочасного й дешевого популізму». На завершення слід було «негайно спростувати матеріал публікації Юрія Тимчука від 4 лютого 1999 року під назвою «Мороз у Львові став правішим» і донести до широкого кола читачів об’єктивну інформацію про перебування Олександра Мороза у Львові». Ми дивувалися, чим викликані такі міцні фрази?
Правда, незабаром з’явилася реакція на нашу публікацію й у газеті «Товариш» (№7, стаття «Обдурили тих, хто хотів бути обдуреним» Андрія Стрельникова), яка все й прояснила. Не пред’являючи до тексту матеріалу жодної претензії, весь свій пафос автори спрямували виключно на заголовок, супроводжуючи текст версіями й здогадками: «Напевно, за задумом автора (мався на увазi кореспондент «Дня». — Ред.), у нормального соціаліста (а в комуніста тим більше), який прочитав лише ці слова («правішим». — Ред.), по спині мали б поповзти мурашки»(!). Далі вони припустили, що наша публікація може заронити підозри в правовірних (або лівовірних) ортодоксальних комуністів у абсолютній лояльності лідера соціалістів до них — мовляв, товариша Мороза неправильно зрозуміють ідейно близькі товариші з Комуністичної партії України. І, що найсмішне, виявляється — «мурашки дійсно поповзли». «Товариш» повідомляє, що «в усіх областях країни з’явилися ксерокопії цієї замітки», які «поширювалися... серед членів братньої КПУ». Таким чином, стверджує далі «Товариш», «кореспондент «Дня» класове чуття виявив, буржуазно-націоналістичну сутність лідера опозиції розкрив і до всіх комуністів України своє відкриття довів». І як результат «підривної діяльності» нашого кореспондента газета «Товариш» робить висновок: виявляється, в комуністів «спрацював ефект «ревнивого чоловіка», коли людина, охоплена приступом хворобливих ревнощів, вірить у будь-яку нісенітницю, вірить кому-завгодно, але тільки не тому, з ким разом прожив багато років. Мучить свою половину, звинувачує її в усіх гріхах, змушує страждати...»
...Схоже, наша замітка, а точніше одне слово із заголовку, мимовільно влучила в сонячне сплетiння конфлікту між соціалістами та комуністами.
Тоді слід визнати, що проблема не в нашій публікації, а набагато глибше.
ДОСЛІВНО
Йдучи назустріч побажанням прес-служби політради Соціалістичної партії — публікуємо розшифровку диктофонного запису спірного фрагменту зустрічі, який не дослівно було передано нашим кореспондентом: «щодо УПА та лідера ОУН... Оскільки він закінчив ваш вуз, то ви зверніться в ЮНЕСКО... щоб його визнали як лідера, як людину, ювілеї якої треба відзначати в світі. І подивимося як відреагує ЮНЕСКО... А потім, мені здається, що Ярослава Стецько... могла б зібрати кошти і видати все-таки роботи Бандери, щоб можна було читати й давати оцінку. А так, що я говоритиму про нього, коли я лише уривки якісь читав. Ну, до речі, він говорив про суспільну власність на землю, і я це використав у аргументах у дискусіях зі своїми опонентами на ВР. Вважаю, що були досить переконливі аргументи. Виявляється, багато хто з них, які вважають себе продовжувачами Бандери, його не читали й не знають».
