Голосування по кандидатурі Анатолія Кінаха на пост прем’єра стало непростим тестом для Верховної Ради. Крім, власне, самої кандидатури вирішувалися і інші не менш важливі питання. Чи здатний парламент не тільки відправити у відставку, але й затвердити уряд? Чи здатні центристи без підтримки комуністів і переважної більшості правих провести через Верховну Раду такі важкі рішення? Чи працездатна фракційна структура парламенту?
На останньому потрібно зупинитися особливо. У разі не затвердження прем’єра (незалежно від кандидатури) думка про те, що чинні фракції не здатні ні про що домовитися, напрошувалася б сама собою. Бажаючі перекроїти фракційне полотно, а разом iз ним і весь політпростір країни, вже знайшлися. Більш того, вони знайшлися не в лівому крилі і навіть не в правому, а в центрі. Праве крило парламенту використовувалося, швидше як матеріал, йому просто дозволялося брати участь у політичному бренді Ющенка. При цьому основний держатель пакету акцій цього бренда був навіть не Віктор Андрійович, а спікер Іван Плющ. У разі не затвердження прем’єра ці акції різко підскочили б у ціні, чого не можна сказати про політичні бренди центристів (насамперед, Об’єднаних соціал-демократів, Демсоюзу і, певною мірою НДП).
Питання було — або-або. Або центр висуває свого прем’єра, або одразу стає об’єктом — для початку — міжфракційного «грабежу». Або парламент зберігає можливість законодавчої роботи, або вибори до ВР починаються вже зараз.
Точок нестабільності було достатньо. Тут і амбіції «трудовиків», регіонів і позиції обох Рухів. Але, мабуть, основний удар по Кінаху був завданий комуністами. Схоже, цей удар буде мати для них ефект бумерангу. Якщо КПУ проголосувала за Кінаха, хоч би частково, вони б iз партії гетто-фракції могли б стати функціональною парламентською одиницею. Але цього не сталося. Не виключений варіант, що комуністам «допомогли» з центру. Інформаційно звичайно. Але це тільки припущення (що воно активно гуляє кулуарами Верховної Ради). Принаймні відрадити комуністів від голосування міг той, хто знав туди дорогу. І це зовсім необов’язково Іван Плющ. Тут могла розігратися багатоходова комбінація. Хоч звичайно все можна списати на недалекоглядність КПУ, на негнучку політику та інше...
Однак центру вдалося не тільки зберегтися, але й значно укріпити свої парламентські позиції відносно комуністів, а також основної частини нелівої опозиції. Крім того, це зовсім не означає, що спроби створення «третьої» сили (або «п’ятої колони») в центрі вже припинилися.
Про перспективи цього проекту — в інтерв’ю «Дню» впливових і, безсумнівно, небайдужих до того, що відбувається, народних депутатів.
Леонiд КРАВЧУК: «Бажання одружуватися може бути і за відсутності нареченої»
— Ваша оцінка ідеї створення нової центристської сили?
— Якщо говорити відверто, то така демократична центристська сила вже була. Вона виникла в 2000 році і називалася парламентською більшістю. І ця сила могла б існувати і сьогодні, якби її не розвалили. Це зробили різні сили, в тому числі й уряд. Коли поділили фракції на хороших і поганих — це стало початком кінця більшості. Потім почалися ще глибші протиріччя і спори, про те, хто більше відданий Україні, а хто менше. Отже більшість вже була, а тепер хочуть знову повернуться до цього. Я не проти спроби повернутися, але навіщо ж було розвалювати більшість?
Демократичний блок або як його називають, третя сила — явище не специфічно українське. Росія йшла на вибори з цією силою і вона там не перемогла. Звичайно, все одно корисно що-небудь таке і у нас зробити, але треба спочатку проголосити програму. Ось тоді можна і говорити про демократичний блок, про те, що ж вони сповідують. Чи це філософія Івана Степановича Плюща? Він державник, у мене немає до нього яких-небудь претензій, державником є і екс- прем’єр Ющенко. Але одна справа державник, а інша — позиції з принципових питань. Ми будуємо громадянське суспільство чи національне? Яка взагалі у нас ідеологія культурної, мовної політики і тому подібне? Адже виникають десятки проблем. Наприклад заява Ющенка про те, що він за панукраїнізм. Сказав, а розшифровки не дав, і всі трактують, як хочуть. Хто додумує, а хто й передумує. Є дуже багато питань, то чому ж не провести прес-конференцію або «круглий стіл» і поінформувати про фундаментальні позиції?
— Які шанси у цього проекту бути реалізованим?
— Мій прогноз такий — якщо не буде певних відповідей, а будуть сподіватися на певні поточні моменти, то вони в різних регіонах і в різний час будуть говорити різне, і такий блок не буде єдиною органічною силою. І потім, хто буде об’єднувати цей блок? Плющ сказав, що він проти крайніх правих. У нас, наприклад, вже три Рухи і хто з них крайній? Отоже, поки все аморфне, заява більше схожа на бажання. Але бажання одружуватися також може бути і за відсутності нареченої. Отож, сказати про якість цієї сили сьогодні не можна. Тим більше, що Ющенко не сказав, що він очолить сили, які його підтримують. А хто його підтримує? Два Рухи, «Реформи — Конгрес», «Батьківщина». А «Батьківщина» також мовчить і нічого не заявляє про те, що вона куди- небудь увійде.
— Як ви можете пояснити популярність Ющенка? Які його реальні шанси очолити новий блок, якщо він відбудеться?
— Що стосується самого Ющенка, то це добра людина. Я його знаю як добру, чуйну людину, хорошого фахівця. Він програв в парламенті не як професіонал, а як політик. Він не розрахував, що парламент такий, який він є. Він почав висловлювати свої уподобання і антипатії і висловлював їх відкрито публічно. І цілком природно, що ті фракції, які потрапили в тінь від любові або нелюбові прем’єра, висловили йому свої претензії. Так якби це був навіть ідеальний уряд, то й він не уникнув би труднощів. Але уряд був далеко не ідеальним і це вже сьогодні підтверджується. Наприклад, прогнози надходжень до бюджету не виправдалися. Адже обіцяли народу профіцитний бюджет, а це пенсії, соціальна сфера. Ющенко сприймається народом як симпатична людина і до нього тягнуться, але, я не хочу його образити, йому як політику сильного характеру не вистачає. Наприклад, підписує він відому «заяву трьох», де опозиція обзивається націонал-фашизмом. А Ющенко від свого підпису потім відмовився. Прем’єр не може так чинити. Політик повинен бути більш принциповим і незалежним. А коли він сказав, що має стосунки з Президентом, як син iз батьком, я взагалі здивувався. Поки у нас буде філософія батька, товариша Сталіна, який і був «батьком всіх народів», вона буде компрометувати Президента, і демократичну ідею, і особливо людину, яка це говорить. Цієї людини не видно, вона ж навколішки стоїть, принижується, а навіщо?
Тому я роблю висновок — Ющенко був прекрасним банкіром, де треба менше організаторської волі і більше фінансових знань. Вже на посту прем’єра він почав робити круті розвороти і в пресі стали говорити, що в уряді один мужик — Юлія Тимошенко. Який iз цієї людини лідер? Щоправда, якщо інші члени альянсу підіпруть Ющенка своїми організаторськими здібностями, може, щось i вийде, але потрібна платформа. Поки є тільки бажання залучитися до високого рейтингу Ющенка. Адже цей рейтинг не вічний. До виборів його чимось треба підтримати. Якщо новому уряду вдасться вирішити проблеми, які не вирішив старий, то рейтинг може істотно змінитися.
Олександр ВОЛКОВ: «Маніпуляції з політичним брендом Віктора Андрійовича не здатні зробити з нього реального політика»
— Як ви дивитеся на ідею створення демократичної центристської сили, яку нещодавно організував Іван Плющ?
— Взагалі аналізувати заяви подібного роду — це аналізувати ситуацію, яка не відбулася. Ющенко взагалі нічого не заявляв, а є тільки слова Плюща і публікації в «Дзеркалі тижня», але і там не все сходиться. У Ющенка, звичайно, є високий рейтинг, і такий лідер сьогодні цікавий всім. Але ті, хто його хоче заполучити, не повинні забувати про те, що коли людина йде з політичної арени, через місяці три про неї забувають. До цього Ющенко потрапляв в потрібне місце і потрібний час, але це не означає, що так буде завжди.
— Як ви прокоментуєте шанси Ющенка стати політичним лідером центру?
— Я до Ющенка дуже добре ставлюся і вважаю своїм другом, але як політик він зараз слабий. Ми ж не голосували проти нього як людини, ми голосували проти нього як політика. Він не зміг сформувати єдину команду, він почав ділити країну на лівих, правих, центристів та інше. Він не має права цього робити. Тут не важливо, подобається йому що-небудь або не подобається: певні політичні сили існують, як, наприклад, комуністична партія, у неї 25% голосів виборців, і з ними треба рахуватися.
— Якщо говорити про проценти і рейтинги, то виходить, що Ющенко політик дуже впливовий і значить боротьба за право володіти політичним брендом Ющенка має значення. Чи вірне, за вашою оцінкою, це твердження?
— Якщо хтось тягне його до себе і просить щось очолити, то, можливо, у них просто не знайшлося більш придатної кандидатури. Але це зовсім не означає, що в інших така ж сама ситуація. Я б на їхньому місці взагалі почекав iз вибором для цього блоку прізвища Ющенка. Я не чув від Президента про те, що він благословляє цей блок, а від Ющенка, що він його очолить. Але маніпуляції з політичним брендом Віктора Андрійовича не здатні зробити з нього реального політика. Адже може трапитися, що життя піде далі і про нього забудуть. Механізмiв підігрівання інтересу до нього поки не створено, та й створити їх, виходячи з особистих якостей Ющенка, не дуже й просто. Є факт, що його рейтинг великий на Західній Україні. Але якщо він очолить центристський блок, куди увійде, наприклад, Азаров, то чи можна говорити про зростання рейтингу Ющенка або рейтингу об’єднання? Не виключено, що західні українці будуть вважати, що це «донецький блок». Ющенко поки що має рейтинг, але не вступив ні з ким у союз і нічого не очолив. А як знамено, він не дуже переконливий.
