Президент України Петро Порошенко своїм указом звільнив голову Держприкордонслужби Миколу Литвина та його першого заступника, директора Департаменту охорони кордону Павла Шишоліна. Замість Шишоліна Президент вже призначив Віктора Назаренка. А от замість Литвина поки нікого.
Як відомо, Микола Литвин — брат народного депутата Володимира Литвина, голови Комітету ВРУ з питань національної безпеки і оборони та генерал-лейтенанта Петра Литвина, відповідального за сектор «Д» на Донбасі — написав заяву на відставку ще в червні цього року.
Питання щодо діяльності ДПСУ, на чолі якої протягом 13 років беззмінно перебував Микола Литвин, виникали вже давно. У ЗМІ час від часу з’являлися повідомлення про систематичне хабарництво на українському кордоні та про його недостатню захищеність. Однак дані проблеми постали більш гостро після агресії Росії у Криму та на Донбасі. За весь час проведення АТО українським прикордонникам та Збройним силам так і не вдалося взяти під контроль українсько-російський кордон, що призвело до його вільного перетину російсько-терористичними військами в Донецькій та Луганській областях. Це і стало однією з причин протестів з боку громадських активістів проти головного охоронця кордону. Ще на початку червня представники «Самооборони Майдану» пікетували будівлю головного офісу Держприкордонслужби із вимогою відставки Миколи Литвина. Власне, після цієї події з’явилася інформація, що голова ДПСУ все ж написав заяву про відставку, але його фактичне звільнення відбулося лише 6 жовтня.
Чому, незважаючи на громадські протести, він так довго протримався на місці голови ДПСУ? Розповідають експерти «Дня».
Ігор КОЗІЙ, військовий експерт Інституту Євроатлантичного співробітництва:
— Микола Литвин протягом 11 років обіймав вищу посаду у Держприкордонслужбі, хоча європейські стандарти вимагають раз на три роки проводити ротацію начальників такого рангу.
Микола Литвин міг відстоювати своє відомство та безпеку країни — не погоджуватися із політикою влади та погрожувати їй своїм рапортом на звільнення. Але у нього не було стратегічного бачення, і він пішов іншим шляхом — мовчазного погодження та перебування при владі навіть ціною національних інтересів держави.
Зараз Президент повинен повністю змінити ставлення до кадрової політики щодо військовослужбовців. Має відбуватися їх обов’язкова ротація, перебування у різних гарнізонах без прив’язки до території, а також соціальне забезпечення, що зменшить загрози зрадництва.
Володимир ФЕСЕНКО, політолог, голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:
— Війна, яка виникла на сході України, продемонструвала, що концепція ДПСУ, особливо на кордоні з Росією, не витримує жодної критики. І тут справа не в особистості керівника, а в підходах до діяльності інституту Держприкордонслужби. Ці підходи мають відрізнятися за завданнями, ресурсами, організацією. На сході країни має бути потужна військова організація із серйозною оборонною системою, щоб дати відсіч агресору. І в цьому плані звільнення Литвина саме собою мало що змінить.
На мою думку, діяльність установи Миколи Литвина була недостатньо ефективною і проти нього спрацювали родинні зв’язки — його брат Володимир Литвин асоціюється із попереднім режимом. І те, що не вдалося захистити кордон, викликало багато критики.
Безумовно, те, що Володимир Литвин посідав високі посади в державі — за часів Кучми, Януковича, міг знаходити спільну мову з Ющенком, — сприяло тому, що Микола Литвин залишався на високих посадах. У Порошенка із Володимиром Литвином також були близькі зв’язки. Та все ж Президент звільнив його брата із ДПСУ. Скоріше спочатку він сам не відпускав Миколу Литвина. Але є дуже важливий момент — Порошенко не може звільняти когось за фактом критики, адже через це його сприйматимуть як слабкого керівника. Президент має брати паузу, ретельно вивчати ситуацію та ступінь відповідальності, а потім приймати рішення.
Але сьогоднішня ситуація, пов’язана із критикою керівництва АТО та ДПСУ, могла співпасти з потребою змінити керівництво Служби та з бажанням самого Миколи Литвина залишити свою посаду.
