Тенденція монополізації дрібного та середнього бізнесу в регіонах останнім часом стає доволі відчутною. Зокрема, глава Держкомпідприємництва Інна Богословська в одному з останніх інтерв’ю назвала серед таких регіонів Донецьк. Події на ринку зовнішньої реклами (а це рівень саме середнього бізнесу) в цьому місті, схоже, вкладаються у вищезазначену тенденцію. Учасники конфлікту (як компанії, витіснені з міста, так і місцева влада) явно поступатися не збираються. З іншого боку, «заходи» у відповідь у інших регіонах також не можна виключати. А разом це все додає похмурих барв до пейзажу бізнес-середовища в Україні й показує, що й без цього болісна тема «чиновник — підприємець» обіцяє країні нові сюжети.
До своєї книжки «По кому подзвін» Ернест Гемінгвей вибрав дуже вдалий епіграф: «Коли хвилею знесе в море берегову кручу, меншою стане Європа ...а тому не питай ніколи, по кому подзвін: він по тобі». Цими словами можна досить добре змалювати й сьогоднішню ситуацію в Україні, коли навіть найменший конфлікт у регіонах може призвести до змін значного масштабу. Зокрема, прикладом цього стали події на донецькому ринку зовнішньої реклами — бізнесові маленькому, але досить потужному в плані реклами.
Втім, говорити про «локальний конфлікт» сьогодні вже не можна: мова йде про вільне трактування чиновниками міста Донецька законодавства України. Мова також іде про неможливість центральної влади вплинути на цю ситуацію: незважаючи на однозначну позицію комітету з питань свободи слова та інформації, незважаючи на численні запити громадських організації, зацікавленість Антимонопольного комітету та Держспоживстандарту, місцева бюрократія без вагань застосовує «право території». Хоча починалося все досить спокійно, й це збило з пантелику багатьох. На початку весни цього року в донецьких газетах з’явилися матеріали, які засуджували засилля в місті зовнішньої реклами. І справді, Донецьк було спотворено щитами (бігбордами), які нависали над дорогами, закривали драматичний театр, парканом охоплювали вулиці. Журналісти, вочевидь, зі своїх джерел, повідомляли, що зовсім скоро міська влада почне зрізати щити — оскільки більшість із них встановлено з порушеннями законодавства. А почати влада мала б із найбільш масового оператора зовнішньої реклами — місцевої компанії «Плазма» (власне, так вважали ЗМІ).
Невдовзі прогнози колег справдилися — в донецькі компанії прийшли листи з досить незрозумілим змістом: «Провести демонтаж рекламних конструкцій у зв’язку з грубими систематичними порушеннями «Єдиних правил ремонту та експлуатації автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони» (Постанова Кабінету Міністрів від 24.12.2001 р. № 1714), положення «Про порядок розміщення зовнішньої реклами на території міста Донецька (Рішення виконкому Донецької міської ради № 111 від 17.03.1999 р.), а також договірних відносин з Виконкомом міської ради м. Донецька». В графі «На день перевірки виявлено такі порушення» не було написано нічого, а підписав ці листи заступник міського голови Геннадій Ткаченко.
Подібні листи приходили й пізніше — навіть у листопаді, хоча водночас влада озвучувала іншу причину — заборгованість компаній перед містом. Чому ця причина не вказувалась у приписах? Бо її не можна було підтвердити документально — компанії справно сплачували всі податки, чиновники ж просто не знали, що поставити в провину. В результаті в цей проміжок часу з міста зникли конструкції всеукраїнських фірм «БігБорд», «Октагон», «Постер», «Перехід-Аутдор», «РТМ- Україна», «Стар» (ці компанії спокійно працюють та розвивають свої мережі по всій Україні, однак у Донецьку раптом виявилися злісними порушниками) та локальних компаній «Стін» і «Рись». Загалом у місті зрізали автогеном під корінь близько 200 щитів зовнішньої реклами. Натомість, за даними компанії UMM (Український Медіа монітор), було встановлено близько 60 додаткових щитів компанії «Плазма», яка, можливо, й компенсувала втрати донецького бюджету. Бо в цілому її доля на ринку Донецька виросла до 40%, а в центрі міста — навіть до 70%. Звичайно, після звернення громадських організацій, насамперед Асоціації зовнішньої реклами України, до Антимонопольного комітету ця компанія вдалася до антикризових дій — тепер вона стала франчайзинговою групою компаній, що діють під однією маркою. І навіть де-юре замінила директора.
На аргументи про те, що зрізати щити, посилаючись на «Єдині правила», влада просто не має права, бо вступив у дію Закон України «Про рекламу» (він встановив виключний перелік обмежень для зовнішньої реклами), місцеві чиновники відповідали: а що закон? Він же напряму не відміняє «Єдиних правил»? То чого ми будемо його слухатися?
Цікаво, що довгий час ця ситуація сприймалася лише як корпоративний скандал: одна структура витіснила інших з міста, от вони й протестують. Однак після того, як під час невдалого форуму Віктора Ющенка, в Донецьку майже на всіх щитах — зрозуміло, чиїх — вивісили антиукраїнські карикатури, виникло відчуття, що не все так просто.
Сьогодні конфлікт шириться. У Донецьку збільшилися тарифи на зовнішню рекламу, й виконком вимагає від усіх компаній переукладення договорів на всі місця. При цьому чиновники відмовляються підписувати документи на конструкції, які порушують норми «Єдиних правил» — знову ж таки, незважаючи на те, що Закон «Про рекламу» всі ці заборони відмінив. Наприклад: якщо раніше компанія мала в Донецьку 50 щитів, тепер їй дозволено тримати лише десять, а інші необхідно знищити (хтось сумнівається, що невдовзі на їхньому місці з’являться щити однієї відомої фірми?). Будь-які апеляції до законодавства викликають сміх і попередження: «Ми ж говорили, що в цьому місті ви більше не працюватимете».
Ситуація в Донецьку є лише першим дзвоником (чи подзвоном) регіональної монополізації, яка може невдовзі розпочатися по всій Україні.
