Нещодавно у Торгово-промисловій палаті України у Києві відбулися громадські слухання щодо вступу нашої країни до Світової організації торгівлі. Як відомо, уряд України має намір здійснити це до 2005 року і, судячи з усього, близький до досягнення поставленої мети. 13 двосторонніх протоколів (із Мексикою, Уругваєм, Новою Зеландією, Канадою, Південною Кореєю, Словенією, Латвією, Грузією, Індією, Угорщиною, Чехією, Словаччиною та ЄС) на цьому шляху вже підписано. На завершальному етапі знаходяться переговори з Туреччиною, Кубою, Японією, Польщею, Норвегією й іншими країнами. Тим часом однозначної відповіді — що для держави з перехідною економікою краще: вступати до СОТ чи ні — досі немає. Теоретичну сторону справи Кабмін, як ми зрозуміли, вже визначив. У тому значенні, що «торгівля без дискримінації», «лібералізація тарифної системи», «сприяння конкуренції» й інші, взяті на озброєння СОТ, принципи, швидше за все, в 2004-му стануть для України зобов’язаннями. Крім усього іншого, курс на СОТ пов’язаний у нашій країні зі стратегічним курсом на євроінтеграцію. Держсекретар Міністерства іноземних справ Олександр Чалий днями у Києві заявив, що без вступу до СОТ «Україна може не тільки не просунутися в євроінтеграційних процесах, а й узагалі не втримати євроінтеграційний курс». А ось які загрози й можливості виникнуть у разі прийняття нашої країни до СОТ на практиці — ще маємо з’ясувати. Що й намагалися зробити учасники згаданих слухань.
ТІЛЬКИ ВПЕРЕД
Сергій СКРИПЧЕНКО, президент Торгово-промислової палати України:
— У СОТ практично весь світ, і бажано, щоб Україну прийняли до цієї організації в 2004 році. Адже наступного року, як відомо, мають намір розробити нові параметри світової торгової системи. А після цього отримати членство у СОТ нашій країні буде значно складніше, процедура прийняття може затягнутися на невизначений термін. Багато фахівців вважають, що вступ України до СОТ у 2004-му форсований і такий поспіх може мати негативні наслідки. У зв’язку з цим слід відзначити, що прийняття України до організації може призвести до виникнення низки чинників, що негативно впливатимуть на окремі сектори економіки. Знадобиться деякий час для адаптації національних виробників до нових правил регулювання торгівлі.
Для того, щоб хоч би частково мінімізувати наслідки можливих негативних явищ, той час, який залишився до вступу України до СОТ, слід використати з максимальною ефективністю. На це потрібно спрямувати зусилля міністерств і відомств, державних і громадських інституцій. У ході переговорного процесу в рамках СОТ необхідно відстоювати позиції України, відстоювати окремі тимчасові пільги, керуючись реальним станом розвитку економіки й зовнішньоторговельних відносин. Проте навіть ці заходи не вирішать глобальної проблеми — проблеми конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Адже тільки за цієї умови ми зможемо захищати внутрішній ринок і нарощувати експортний потенціал.
Виходом, на мій погляд, може бути національна програма нарощування конкурентоспроможності, яка була б пристосована до вимог СОТ. В умовах обмеженої конкуренції цю проблему вирішити неможливо, і це — ще одне «за» вступ України до СОТ. Із багатьох чинників, які могли б стати складовими такої програми, хотів би виділити кілька. По-перше, необхідність оновлення основних фондів і їх відповідність неписаним міжнародним стандартам шляхом впровадження новітніх технологій. Ситуація у цьому плані всім відома: на більшості підприємств обладнання не просто морально застаріло, основні фонди зношено на 30 — 90%. Для того, щоб її виправити, необхідні інвестиції, стабільне законодавство і стимулююча податкова система. По- друге, слід зосередити зусилля на підготовці висококваліфікованих кадрів, передусім у галузі машинобудування. Стан справ у цьому плані, як показали слухання у Верховній Раді, критичний. По-третє, — проблема захисту прав інтелектуальної власності...
Перелік складових можна продовжувати досить довго, але головне — визначити місце України на відкритому світовому ринку. Тут чинників не менше і всі вони важливі. Комітети підприємців при Торгово-промисловій палаті — легкої промисловості, середніх і малих підприємств, із питань АПК — на засіданнях розглядали можливі наслідки вступу до СОТ. Відповідні пропозиції внесено на розгляд уряду і вони не тільки інспектують наслідки, але й необхідність паралельного вирішення інших невідкладних питань. Наведу тільки один приклад: сьогодні імпорт взуття в Україну перевищує власне виробництво у вісім разів і він продовжує зростати (в 2002 році — це 103 млн. пар проти 53 млн. — в 2001 році і проти 29 млн. — у 2000 році). При цьому середня митна вартість із розрахунку на одну пару імпортованого взуття в 2000-му становила $0,59, а в 2002-му — $0,38. Зрозуміло, що така ситуація могла виникнути тільки в умовах імпорту без відповідного митного контролю, з ухиленням від сплати митних платежів тощо. Подібна ситуація — і з побутовою технікою, і з низкою інших товарів. У таких умовах говорити про розвиток національного виробництва і про розвиток конкурентоспроможності українських виробів не є можливим.
Є й маса інших питань: обізнаність бізнесу про правила СОТ, проблема третейських арбітражів тощо. ТПП бере на себе зобов’язання і вже проводить роботу з багатьох із цих питань, але найбільше хвилює проблема сертифікації, впровадження систем якості відповідно до міжнародних стандартів. Відомо, що без цього промисловість дуже швидко втрачає свої конкурентні переваги. Тим часом заходи щодо стандартизації — це дуже дороге заняття. У зв’язку з цим варто звернути увагу, що в кількох країнах держава надає підтримку своїм підприємствам. В Угорщині, наприклад, міжнародні системи якості серії ISO 900 впроваджено на чотирьохсот тисячах підприємств (у нас, усього-на-всього, таких підприємств майже триста). В Угорщині сертифікації сприяє 50-відсоткове відшкодування підприємствам із боку держави на створення систем якості. Відповідні наші рекомендації вже внесено на розгляд уряду...
ХТО ЗНАЙДЕ, А ХТО ВТРАТИТЬ
Валерій ЗУБАРЄВ, перший заступник держсекретаря Міністерства промислової політики України:
— Вступ України до СОТ визначено одним із основних пріоритетів зовнішньоекономічної політики України і одним із основних завдань уряду. Отримання членства у цій організації дасть можливість нашій державі не тільки стати повноцінним гравцем на світовому ринку, взяти участь у формуванні якісно нових параметрів світової торгівлі, але й стане могутнім ринковим стимулом для економічного розвитку. Разом із тим, ці стимули не повинні мати шоковий характер для окремих галузей і підприємств промисловості. Тому в Мінпромполітики було розроблено програму підготовки галузевих підприємств для роботи в умовах системи ГАТТ/СОТ, координація і моніторинг виконання якої здійснюються постійно.
Вступ України до СОТ матиме різний вплив на різні галузі промисловості й сфери послуг. Це пов’язане з тим, що деякі галузі вже сьогодні характеризуються високим ступенем орієнтації на експорт. Так, обсяг експорту продукції підприємств Мінпромполітики минулого року становив $11,9 млрд. (66% загального обсягу експорту України). Інші галузі задовольняють потреби внутрішнього ринку. Деякі підприємства вимагають значних капіталовкладень і все це впливатиме на терміни адаптації до умов СОТ. Тому прогнозоване зростання прямих іноземних інвестицій є важливою складовою вступу до СОТ.
До головних переваг вступу до СОТ варто віднести і спрощення доступу української продукції на ринки 145 країн світу, на частку яких припадає 95% загального обсягу світової торгівлі. Важливість лібералізації доступу пов’язана з великою кількістю антидемпінгових і спеціальних розслідувань проти продукції українського походження, які проводили з 1992 року. Внаслідок цього орієнтовний обсяг ринків, які було закрито або можуть бути закриті, становить $2 млрд. при прямих втратах вітчизняних виробників майже $1 млрд.
Переваги вільного доступу на ринки країн СОТ стосуються, передусім, сировини і стандартизованої продукції. Значно меншою мірою — високотехнологічної продукції. Тому сировинні виробництва (передусім чорна металургія і хімія) можуть значно посилити свої конкурентні переваги. Тоді як для підприємств наукомісткої індустрії торгова лібералізація таїть у собі низку загроз. В умовах насичення світового ринку продукцією цієї галузі зростання експорту в цьому напрямі можливе лише за підвищення якості до світового рівня.
Разом із тим, пільгові підприємства після вступу України до СОТ зазнають істотних втрат. А таких підприємств у нашій країні багато в різних галузях. Можливі негативні наслідки для підприємств промисловості лежать у площині посилення конкуренції між іноземними і національними виробниками та можливому звуженні внутрішнього ринку для національних виробників. Таким чином, зважаючи на принципову орієнтацію України на СОТ, дуже важливий перехідний період для реструктуризації неконкурентоспроможних галузей: радіоелектронної, верстатобудівної і, особливо, тракторного і сільськогосподарського машинобудування. Відсутність грошей на ці заходи може спричинити банкрутство підприємств цих галузей. Орієнтовані на експорт підприємства, продукція яких знаходиться у відповідності «ціна — якість», зазнають менших втрат. У цьому аспекті відкритим залишається питання гармонізації стандартів, системи бухгалтерського обліку, яких слід впровадити, — не враховуючи директив ЄС, — майже вісім тисяч. Зрозуміло, що це вимагає не тільки часу й грошей, а й залучення до цієї роботи фахівців, які мають необхідний рівень знань у плані європейського технічного законодавства. А таких фахівців в Україні недостатньо...
Резюмуючи додам, мінімізувати негативні наслідки від вступу до СОТ Україна зможе тільки в умовах стійкого економічного зростання. Разом із тим, актуальною залишається розробка стратегії економічної безпеки як фундамента для оцінки наслідків вступу до СОТ. Стратегія повинна передбачати затвердження на державному рівні обгрунтованих індикаторів безпеки, включаючи порогові значення безпеки окремих регіонів і галузей...
ПІШКИ ЧИ НА ЕСКАЛАТОРІ?
Валерій ХОРОШКОВСЬКИЙ, міністр економіки та з питань європейської інтеграції України:
— Якщо говорити відверто, то Мінекономіки сьогодні розглядає умови вступу України до СОТ, передусім, як інструмент для внутрішніх перетворень. І в зв’язку з цим останній виступ (Ярослава Жаліла. — Авт. ) навіяв приказку: «Радий би до раю, та гріхи не пускають». З цього погляду хотілося б відзначити, що проти капіталізації, підготовки економіки до вступу до СОТ, підвищення конкурентоспроможності продукції, звичайно ж, ніхто не виступає. Для людей, які займаються економікою, це першочергові завдання. Але чомусь за десять років, протягом яких ми вступаємо до СОТ, цього або не робили, або робили в дуже слабкому темпі. Безумовно, вступ до СОТ не є самоціллю, але однозначно ми повинні бути в цій організації на тих умовах, які створили 145 країн, щоб не опинитися на узбіччі економічних процесів світового рівня. І якщо ми говоримо про терміни, то ми справді наполягаємо на вступі до 2005 року. Тому що, фактично, до цього часу будуть розроблені нові правила і стандарти торгівлі між країнами СОТ. А бути учасником цього процесу набагато корисніше для держави, ніж бути простим спостерігачем. Що ж до того, що макроекономічні й соціальні наслідки прийняття до СОТ не підраховано: всi вимагають від Мінекономіки цифр... Але які ми можемо надати цифри, якщо ми визнаємо, що 50% національної економіки працюють у тіні? Наскільки ці цифри будуть коректними? Які ми можемо надати цифри, якщо у нас непрозорий бюджетний процес, і ми не в змозі порахувати суми бюджетних підтримок неконкурентних галузей економіки? Які ми можемо надати цифри, якщо ми не можемо підрахувати величину контрабандного імпорту, який надходить до України і, фактично, руйнує внутрішній ринок? Адже проблема контрабанди у цьому випадку первинна по відношенню до проблеми тарифних ставок.
Тому всі аргументи щодо того, що слід притримати вступ до СОТ доти, доки не будуть представлені такі розрахунки, ми розглядаємо як спроби уникнути вступу до СОТ у принципі. Ті, хто літав за кордон, знають, що на шляху на борт є ескалатор, який допомагає рухатися. Можна йти пішки, а можна стати на ескалатор. У цьому випадку СОТ і є таким ескалатором. І коли ми говоримо про СОТ, завжди слід пам’ятати, що СОТ — це інструмент, який може бути спрямований як на позитив, так і на негатив. Але негатив буде тільки в одному випадку: якщо ми не проводимо внутрішнього реформування. Тоді, звичайно, економіка, що не пристосована до цивілізованих правил, матиме негативні наслідки від прийняття до СОТ.
Проте давайте подивимося на наш реальний стан. Ми кажемо, що до СОТ потрібно підготувати конкретні підприємства, тобто зробити їх конкурентоспроможними. А це означає, що ми повинні вже сьогодні профінансувати ці підприємства, оновити основні фонди... Відразу ж виникає запитання: за рахунок чого? Є три відповіді — за рахунок банківського кредиту, іноземного капіталу або статутного капіталу. Виникає наступне запитання: в яких умовах прийдуть ці інвестиції? Відповідь — в умовах СОТ. Друге, що ми маємо зробити — обмежити преференції. Це умови нормальної конкуренції і тільки в рамках СОТ ми не зможемо від них відійти. Адже уряд може впливати на ці процеси дуже обмежено, але ми можемо створити умови, в яких підприємець сам визначиться, як йому краще.
Резюмуючи скажу, стратегію на вступ до СОТ визначено, але, підкреслюю, як інструмент для внутрішніх перетворень. І ми активно провадитимемо політику, яка зробить нашу економіку конкурентоспроможною. Що ж до бюджетного впливу на ці процеси, то наша позиція досить чітка: ми проти бюджетної підтримки всіх неконкурентоспроможних галузей. Ми за розумне застосування законів із питань банкрутства. Ми хочемо, щоб наша економіка була прозорою, відкритою і конкурентною. Тільки за таких умов ми зможемо отримати зростання ВВП і власний розвиток...
ЧАС ДОВЕДЕТЬСЯ НАЗДОГНАТИ
Ярослав ЖАЛІЛО, кандидат економічних наук, президент Центру антикризових досліджень:
— Показовим є факт, що предметне обговорення проблем вступу України до СОТ на рівні реальної економіки — представників тих, хто безпосередньо відчуватиме вплив нового режиму торгівлі й господарювання, відбувається через 10 років після проголошення Україною свого наміру рухатися в СОТ. Цей факт зайвий раз відображає, на жаль, традиційну для України модель реформування, за якої переплутуються цілі та засоби, і набуття формальних ознак стає абсолютною ціллю. Пожвавлення інтересу до вступу до СОТ саме зараз пояснюється принаймні двома чинниками. З одного боку, процес підійшов до фінальної стадії, а отже його організатори, бажаючи того чи ні, вже не можуть не оприлюднювати його зміст та наслідки. З другого боку, незалежно від дійсних термінів вступу України до СОТ, відкритість національної економіки зростає прискореними темпами. На жаль, тривалий «підготовчий» період, який затягся в Україні на 10 років, не був використаний для пристосування національної економіки до діяльності у відкритій економіці на умовах жорсткої відкритої конкуренції. Між тим сам по собі факт вступу України до СОТ вельми ускладнює процес цього прилаштування.
По-перше, зниження ставок ввізного мита створює формальні підстави для зменшення на величину цієї знижки ціни реалізації імпортного продукту на території України. А через механізм конкурентного тиску — і для адекватного зниження рівня цін на внутрішньому ринку взагалі. Наслідком має стати зниження рівня прибутків українських підприємств, що, відповідно, відіграє негативну роль щодо їхньої здатності до інвестицій, які будуть конче необхідні на етапі пристосування до посилення конкурентного тиску.
По-друге, особливо на перших етапах, підприємства будуть обтяжені необхідністю здійснення додаткових вкладень. Йдеться про пристосування до міжнародних стандартів, (на початок листопада 2002 р., за даними Державного комітету України з питань технічного регулювання і споживчої політики, з 1560 стандартів ISO, IEC, EN, які діють у галузі машинобудування, в Україні було прийнято лише 9,4 %), нової регуляторної системи, вимог щодо умов праці, санітарії тощо. Не варто скидати з рахунку й потребу підвищення прозорості господарських операцій, що може бути обтяжливим для деяких підприємств.
По-третє, більш жорсткі бюджетні обмеження спонукатимуть підриємства до раціоналізації витрат, насамперед — зайнятості. А це негативно відіб’ється на соціальному становищі в країні, викличе потреби у посиленні соціальних видатків держави. Відповідно, вступ до СОТ радикальним чином підвищує потребу в реалізації в Україні послідовної стратегії забезпечення довгострокового інноваційно орієнтованого зростання та зміцнення національної конкурентоспроможності, забезпечення соціальної орієнтованості економічного розвитку. Єдиний шлях для уряду має полягати в тому, щоб в ініціативному порядку запроваджувати політику пристосування національної економіки для міжнародної конкуренції. Створення умов для ефективної реструктуризації національної економіки, зміцнення її конкурентоспроможності та балансування економічних та соціальних ефектів, а не вирішення суто технічних питань легалізації членства України в СОТ, має становити головний зміст державної стратегії інтеграції національної економіки до світової економічної спільноти. Перш за все слід здійснити інвентаризацію та всебічне вивчення можливостей використання в умовах України всіх захисних засобів, дозволених системою ГАТТ/СОТ, визначити напрями інституційних та економіко- правових змін, необхідних для застосування цих засобів у повному обсязі. Крім того, аби реалізувати позитивні очікування щодо активізації експорту, слід розробити та впровадити дієздатну в умовах СОТ систему підтримки діяльності експортерів. Насамперед — продукції з високим ступенем переробки, в тому числі — за допомогою системи державного експортного кредитування, інших форм фінансової підтримки експортерів, маркетингової підтримки тощо. Таким чином, проблема подовження терміну вступу може бути врівноважена проблемою поступок. На мою думку, додатковий час могло б бути використано Україною для забезпечення більш кваліфікованого підходу до формування поступок по тарифах.
