Цього року на парламентських виборах України була зареєстрована рекордна кількість спостерігачів. Серед них — можливо, і не дуже численна, але впливова офіційна делегація Європейського парламенту у складі 15 депутатів, які представляли всі фракції вищого законодавчого органу ЄС. Очолював цю місію голова делегації Європарламенту в комітеті парламентського співробітництва Україна — ЄС Павел Коваль. «День» попросив євродепутата прокоментувати ці вибори і, зокрема, запитав його, чи можна їх вважати вільними та чесними і як вони вплинуть на відносини між Брюсселем та Києвом.
— Не можна сказати про вибори, що вони чорні чи білі. Я думаю, що треба чесно сказати, із яких етапів складаються вибори, й оцінити по черзі всі елементи. І лише потім пробувати формулювати якусь комплексну і повну оцінку виборів. Спочатку — виборче законодавство, яке виявилося слабким і стало джерелом лише проблем. На мою думку, половина проблем, пов’язаних із цими виборами, спричинена виборчим законодавством. Потім — виборча кампанія. Її треба оцінити дуже погано. Там були серйозні проблеми з доступом до ЗМІ, а також із можливістю для опозиції представляти свою програму. Ми говоримо про адміністративний чинник. Але за цим приховано конкретні проблеми, які полягають у тому, що в мажоритарних округах влада використовувала свої засоби для агітації проти опозиції. І, врешті-решт, сам день голосування. Тут оцінка скрізь добра. Але далі наступає етап підрахування голосів. І з’являються певні проблеми, принаймні певні сумніви. Уже потім слідує етап, який називають переданням влади, що не може відбутися з огляду на Конституцію. І нині ми не можемо про це говорити. Тут постає питання: як формуватиметься парламент. Чи партія, яка переможе, запропонує цікаву пропозицію опозиції? Як виглядатиме президія парламенту? Лише після цього, коли ми проаналізуємо всі ці етапи, зможемо дати якусь оцінку. Наразі ми чекаємо на підсумковий звіт Бюро демократичних ініціатив і прав людини (БДІПЛ) про підрахунок голосів. Але те, що ми вже тепер можемо сказати, повинно лунати критично. Якщо українські політики вважають, що держава повинна йти в Євросоюз, то ми мамо оцінювати вибори саме так.
— Ви теж, мабуть, готуватимете доповідь Європарламенту. Що пропонуватимете: визнавати вибори як чесні й вільні чи ні?
— Визнання або невизнання виборів — це рішення найвищого політичного рівня, а це точно перевищує наш мандат. Гадаю, такі висновки можна буде робити лише після того, як про вибори буде відомо абсолютно все. І я сам із нетерпінням чекатиму звіту БДІПЛ.
— А ось міністр закордонних справ Костянтин Грищенко сказав, що «більшість міжнародних спостерігачів позитивно оцінила процес голосування та підрахування голосів, і отже, міжнародна спільнота визнає, що майбутній склад Верховної Ради відображає волю українського народу, а в Україні зміцнюються традиції конкурентної демократії та парламентаризму». Що скажете на це?
— Я погоджуюся з міністром щодо того, що високий рівень парламентаризму є однією з умов нормального функціонування України в Європі. Але Україна — член ОБСЄ, і всі ми чудово знаємо, що принципи діяльності БДІПЛ є головними при оцінюванні виборів. Не можна порівнювати враження якихось конкретних спостерігачів, котрі бачили лише окремі події на окремих виборчих дільницях, зі звітом серйозної організації, яка використовує професійну методологію і членом якої є Україна. Більше того, уже незабаром Україна головуватиме в цій організації. Гадаю, єдине, що треба буде зробити після оголошення звіту, — це по-чоловічому підійти до цього і сказати, як же на нього нам відповісти. Це внутрішня дискусія клубу, членом якого є Україна. І тут не може бути з нашого боку якогось патерналізму, бо Україна — повноправний член цього клубу. І цей звіт повинні врахувати особливо з цієї причини.
— Але вже є реакція президента Європарламенту Мартіна Шульца, який заявив, що Європейський Союз «повинен зберегти свою критичну взаємодію з цією країною і допомогти їй зробити необхідні реформи». Він також висловив сподівання, що Україна робитиме кроки, які дадуть змогу їй і Європейському Союзу вийти з глухого кута у двосторонніх відносинах. Яким ви бачите цей вихід?
— На мою думку, це слушне зауваження, яке попало в саме яблучко щодо того, що наразі відбувається. І ЄС, і Україна перебувають у важкій ситуації, якщо говорити про їхні взаємні відносини. І нині, після виборів, — саме час на серйозні політичні пропозиції. Ми спостерігатимемо за тим, яким буде підхід влади до цього та до опозиції. Що запропонує влада у відносинах із Євросоюзом, яка настане реакція на звіт місії спостереження? І я думаю, що саме через цю призму оцінюватимуть відносини з Україною. Але, звичайно, ми також спостерігатимемо і за опозицією. Опозиція теж може бути експансивною. Вона може звернутися з такими пропозиціями, які нівелюватимуть ті проблеми, котрі виникли під час виборів. Ми відкриті, ми починаємо з чистого аркуша. І нині це поле можливостей для всіх.
— До речі, міністр Грищенко сказав, що всі зауваження буде ретельно проаналізовано, а виявлені недоліки — обов’язково враховано в подальшому вдосконаленні виборчого законодавства...
— Це не лише проблема зміни законодавства. Інша справа — постійні проблеми, які часто постають під час проведення виборів в Україні, наприклад виборчі каруселі. Вони вже стають специфікою України. Також важливим питанням є фінансування виборчої кампанії. І характерно, що на цю тему мало говорить як влада, так і опозиція. Це надзвичайно небезпечно для всієї внутрішньої системи України. Є таке ключове слово — транспарентність. Гадаю, треба обов’язково якось розв’язати це питання. І є такі речі, які суд повинен вирішити уже тепер. Якщо ми бачимо ці приклади виборчої пандемії, якщо це фальсифікації, то суд має діяти так, щоб люди та міжнародна спільнота знали, що такі дії відбуваються. Якщо є приклади підкупу (а ми знаємо, що в Україні він карається законом), то це ж не питання зміни законодавства, а вже питання реакції на це зараз, у цей момент. Я цього не бачу тут, в Україні. Коли ми говорили про проблему із судовою системою, то дійшов до висновку, що вона стосується не лише Тимошенко чи Луценка, це загальне питання. Під час цих виборів суди не реагували. Часто деякі порушення лягали на плечі виборчої комісії, а насправді це має робити суд.
— До речі, перебуваючи в США, я бачив по місцевому телебаченню приклади того, що деякі кандидати в конгресмени купували голоси за горілку. А сьогодні прочитав, що в Іллінойсі прихильники Обами підробляли документи для того, щоб взяти участь у голосуванні за людей, які точно не проголосують. Тож тут, напевно, питання не лише щодо судової влади, а й свідомості громадян-виборців...
— Так, це, очевидно, питання закону та політичної культури. Звичайно, усе те десь у світі уже відбулося. Ми нині лише говоримо про такий масштаб, який може вплинути на результати виборів. І до цього повинні поставитися надзвичайно серйозно. Особливо зважаючи на те, що українське законодавство досить суворо відноситься до певних злочинів, наприклад до підкупу. І в Україні відомо, що це таке.
— Як ці вибори можуть вплинути на подальшу співпрацю між Києвом та Брюсселем?
— Наразі не можна сказати, як вони вплинуть. Гадаю, що це можна буде зробити через два тижні. Головною є нині реакція влади. На мою думку, багато представників Заходу чекатимуть на звіт БДІПЛ і чотирьох місій спостережень. Тому немає значення, що помітили окремі місії. Значення матиме те, що з’явиться в цьому офіційному звіті. І всі, хто працює над цією проблематикою, розуміють, що саме це є ключовим питанням. І там стільки серйозних порушень, що це не можна прокоментувати словами: а вони просто собі сваряться, це лише політика.
— Один український високопосадовець, який часто буває у Брюсселі, у приватній розмові сказав, що ЄС постійно пропонує нам батіг і зовсім не дає морквин. Як усе-таки далі розвиватимуться відносини між Україною та ЄС?
— На мою думку, єдине, яка не повинно залежати від виборчо-політичних питань, — це лібералізація візового режиму між Україною та ЄС. Тому що це відносини між громадянами, тож питання політичного характеру не можуть впливати на це. Крім того, питання підходу до Угоди про асоціацію. Одні вважають, що згода на підписання цієї угоди є допомогою Януковичеві і його команді. Другі дотримуються протилежної думки, окільки ця угода може ввести в поле стандартів, які так чи інакше змусять Україну змінитися та пристосуватися до цих стандартів. Важко сказати, який із цих двох підходів виграє.
— А який із цих підходів підтримуєте ви?
— На мою думку, треба вповні скористатися цією нагодою, яку дає історія, і все-таки наближати Україну до ЄС. Нині ще українці голосують за ті партії, які однозначно виступають за вступ до Євросоюзу. Це очевидний факт. Це і «Батьківщина», і «УДАР», а також і Партія регіонів. Із певними застереженнями можна припустити, що за членство в ЄС виступає і «Свобода». Тож в Україні — найбільша підтримка партій, які виступають за Євросоюз. Тому треба не втратити цей момент. Приклад появи нових сил на політичній сцені показав, що може з’явитися така партія, яка зовсім інакше може дивитися на це питання. Сьогодні, наприклад, такою є Комуністична партія України. На базі тієї форми, яку тепер має політична сцена, це дає нам привід про це говорити. Інша справа, чи ці партії домовляться між собою, чи в них буде якась спільна європейська програма, чи вони довіряють одна одній. Але сигнал від людей однозначний.
— Тим більше сам Грищенко зазначив, що результати голосування дадуть змогу з упевненістю стверджувати: основні принципи внутрішньої та зовнішньої політики України залишатимуться незмінними.
— Це означає, що тут ми можемо погодитися з міністром. У нас схожі погляди.
— За словами одного українського урядовця, ЄС сьогодні просить Україну допомогти вийти з глухого кута, у який загнав себе Брюссель, вимагаючи звільнення Тимошенко та Луценка. Що ви скажете про це?
— Гадаю, чіткий жест щодо Тимошенко й Луценка після виборів означав би, що ми можемо відкрити наші відносини й почати з чистого листа. Часом варто сказати одне одному, що треба щось почати по-новому. І ця справа вимагає саме такого — нового — початку.
— Звільнення Тимошенко та Луценка?
— Саме так.
Світова преса — про вибори в Україні
The Washington Post, США (www.inosmi.ru):
«Оголошені в понеділок результати українських виборів до ВР вказують на прагнення керівної Партії регіонів і Президента Віктора Януковича йти тим же шляхом авторитарного правління, що й сусідня Росія та Білорусь. За підсумками голосування, різко критикованого міжнародними спостерігачами й названого опозицією очевидним шахрайством, партія, мабуть, зміцнила свої позиції у владі. Податкові розслідування, відмови давати телеефір і залякування противників були характерними прикметами цієї виборчої кампанії аж до самих виборів, які відбулися в неділю. Даних із конкретних виборчих дільниць не розкривають. Противники Януковича, хай і розколоті, і зведені до ролі парламентської меншості, усе одно будуть серйозною силою. Не зрозуміло, чи зможуть вони цього домогтися, навіть якщо знайдуть спосіб об’єднатися».
Атіс КЛИМОВИЧ, Diena, Латвія (www.inosmi.ru):
«Зарано оцінювати результати парламентських виборів в Україні, поки їх ще остаточно не оголошено, але деякі висновки можна зробити вже тепер. Головний із них з погляду Латвії і всього Європейського Союзу — це те, що на голосуванні у великій державі між Росією і ЄС зазнала поразки так звана східна політика Брюсселя. Можливо, здобутих опозицією голосів якраз і немало (якщо тільки Партії регіонів і комуністам не вдасться утворити конституційну більшість), але стриманість українського виборця в голосуванні за продекларований опозицією європейський вектор лише підтверджує, що нам не вдалося створити досить привабливого враження про союз 27 держав. Найімовірніше, провину потрібно шукати в досить туманних уявленнях керівників деяких європейських країн про те, що може дати інтегрована Україна як економічно, так і з погляду безпеки континенту. Тепер ми бачимо, що, тримаючи в руках як головну карту вимогу про звільнення колишнього прем’єра Юлії Тимошенко, далеко не зайдеш. Цю категоричну вимогу, зрозуміло, потрібно підтримувати в силі, але одночасно треба, нарешті, зробити реальні кроки в напрямку підписання договору про асоціацію з Києвом».
Аркадій МОШЕС, Газета.ру, Росія (www.gazeta.ru):
«Вибори до Верховної Ради нічого кардинально не змінили. Влада контролюватиме ВР, який і так контролювала, але перетворити його на місце не для дискусій не зможе. Опозиція вистояла, але чи навчиться вона висувати виразні вимоги до влади, не зрозуміло. Партія регіонів не отримала таких результатів, які могли б видати будівництво «України Януковича» за моделлю Росії Путіна за вибір, легітимний в очах громадян. Третини голосів, відданих за регіоналів (і це за умов, коли опозиція робила лише перші — і не завжди вдалі — кроки з подолання роздрібненості, а її визнаний і харизматичний лідер Юлія Тимошенко перебувала в ув’язненні), явно не достатньо для створення повноцінного режиму особистої влади. Найближчим часом Януковичу доведеться вести боротьбу як мінімум на трьох фронтах. І не схоже, щоб хоч би на одному з них на нього чекав легкий тріумф, у той час як поразки й далі підриватимуть легітимність його другого і тим більше повторного першого терміну. ...В опозиції, попри все, таки вистачило коштів на виборчу кампанію, і отже, усі яйця до президентського кошика великий бізнес складати не поспішає».
