Навіть у передсвятковий для МінНСівців день (минулих вихідних вони відзначили своє професійне свято) в країні не обійшлося без надзвичайних ситуацій. У Білій Церкві в багатоповерховому житловому будинку стався вибух, внаслідок якого важко постраждало троє осіб. Вибух частково зруйнував зовнішню стіну будинку, два помешкання та сходовий майданчик. За попередніми даними, які оприлюднила прес-служба Міністерства з надзвичайних ситуацій, сталося це внаслідок накопичення природного газу в одному з помешкань. У той час як рятівники мінімізували наслідки та встановлювали причину вибуху, в приміщенні міністерства вшановували й нагороджували тих, хто відзначився протягом цього року. В антракті «Дню» вдалося поставити міністрові з надзвичайних ситуацій і з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Василеві ДУРДИНЦЮ декілька запитань.
— Тема, що найбільш хвилює усіх, — ситуація у Москві. Ваш коментар з цього приводу. Як працює українське міністерство з огляду на російські події?
— Звичайно ж, ми дуже співчуваємо москвичам. Хоча запобігання терористичним актам не є прямою функцією нашого міністерства, ми ніколи не будемо стояти осторонь подій, пов’язаних з тероризмом. Ми працюємо в антитерористичному центрі, який очолює Служба безпеки України. Наші служби на варті цілодобово. І з точки зору тих обов’язків, які покладені на міністерство, ми співпрацюємо з органами, що відповідають за безпеку громадян України. До того ж, ми в змозі надати допомогу нашим колегам із інших держав — ближнього і дальнього зарубіжжя. Що довели протягом всіх років існування міністерства. Якщо вас цікавить, чи змінився наш режим роботи з подіями в Москві, відповідаю: ні, не змінився. На сьогодні ми працюємо в звичайному режимі, тому що на території України, на щастя, підстав для хвилювання немає. Але за службовим обов’язком ми, звичайно, не втрачаємо пильності.
— Багато говорять про так звану «Кризу-2005». Як ви особисто ставитесь до цього? З огляду на це, чи вживатиме міністерство якихось заходів?
— Дуже важливо, що у нас вже є закон, яким визначаються дії щодо запобігання нештатним ситуаціям міністерствами і відомствами, а також керівниками об’єктів підвищеної небезпеки. Паспортизація об’єктів дозволила нам побачити слабкі місця. Я маю на увазі застарілі фонди та аварійні ситуації. До речі, спеціально, щоб слідкувати за наявністю передумов для небезпеки, уряд створив державну комісію з цивільного захисту населення. Всі ланки нашого міністерства співпрацюють з керівниками відомств, незалежно від форм власності, аби ті не допускали легковажного ставлення до підпорядкованих їм об’єктів. Інспекція контролює дотримання норм законодавства і приймає рішення по конкретних проблемах. Я впевнений, що нам треба не фіксувати недоліки, а бачити їх і реагувати. Ми не можемо більше припускатися таких помилок, як, скажімо, відносно Закарпаття. Тоді ми фіксували, констатували, але не діяли. А зараз, якщо ми вже взялись за проблеми на державному рівні і маємо більш-менш нормальне фінансування, то змушені всім довести: ми цивілізована держава. Ми мусимо робити так, щоб було якомога менше плачу, стогонів і прохань дати гроші. І щоб єдина державна система щодо запобігання надзвичайним ситуаціям була не формальною, а дієвою. Для нас важливо не чекати кризу-2005 року, а вже зараз робити все, щоб запобігти їй. Якщо не буде матеріалізації роботи, то на нас дійсно чекає біда. Пам’ятаєте, говорили про комп’ютерну кризу 2000 року. Але ми провели системну роботу і не допустили жодного неконтрольованого відключення. До речі, на відміну від деяких країн світу.
— У проекті бюджету- 2003 закладено чималі кошти на проблеми Закарпаття. Як ви вважаєте, чи зможе це врятувати регіон від паводків, що вже стали традиційними?
— По-перше, по Закарпаттю ми повинні забезпечити реалізацію комплексної урядової програми, яка була прийнята в жовтні минулого року. Вона розрахована на період до 2015 року. В ній передбачається, що до цього строку 500 населених пунктів і 1600 господарських об’єктів будуть застраховані від паводків. Ці кошти, що закладено на регіон у бюджеті, мінімальні. Але, на щастя, ми співпрацюємо з Угорщиною, Румунією, Словаччиною, з країнами НАТО та Швейцарією. А нині розробляємо програму із запобігання паводків не тільки по басейну Тиси, а й по Дунаю. В даній справі найстрашніше недофінансування. Якби протипаводкова програма Закарпаття, розрахована на період з 1994 по 2000 рік була виконана не на 24%, а хоча б наполовину, то ми б не мали таких трагічних наслідків, як в 1998 році. У то же час, незважаючи на те, що у 2001 році паводок був більш масштабний, вкладені до того кошти дозволили нам мінімізувати його наслідки майже вдвічі.
— З якими думками ви зустрічаєте своє професійне свято?
— Думки мої завжди самокритичні. На фоні того, що відбувається і в Україні, і за її межами (я маю на увазі природні катаклізми), ми не можемо заспокоюватись. Найголовніше, що ми змогли побудувати в державі єдину систему запобігання катастрофам. Але вона може бути дискредитована, якщо ми щоденно не працюватимемо по розроблених програмах. До того ж не може бути осторонь і жодна людина. Всі звикли, що кошти повинні йти тільки з центру, а шукати їх на місці зовсім і не потрібно. Такого не буває навіть у найбагатіших країнах. Нам треба домогтись, щоб і у великих, і в маленьких містах був порядок, щоб чистились і маленькі, і великі річки... І найголовніше — щоб люди усвідомлювали свою відповідальність.
