Місцеве самоврядування — це одвічна боротьба між місцевою владою, громадами й органами державної влади. Так вважає віце-президент Асоціації міст України Мирослав Пітцик, один із ветеранів Асоціації міст України, якій днями виповнилося 20 років.
Про роль цієї асоціації в українському суспільстві свідчить те, що привітати її з ювілеєм приїхав Президент України Віктор Янукович. Його виступ був присвячений тому, як активізувати суспільне життя в містах, зробити громади самодостатніми. «Чим більше свободи для місцевого самоврядування в господарській сфері, — впевнений глава держави, — тим більший власний фінансовий ресурс повинні отримувати громади для свого розвитку». Президент прогнозує, що держава надалі поступово відмовлятиметься від загальної дотації та переходитиме на збільшення цільових субвенцій. Так, за його словами, близько 3,5 мільярда гривень із державного бюджету планується виділити на реалізацію конкретних проектів громад. Крім того, Янукович розраховує на те, що податок на нерухоме майно громадян, який запроваджується з 2013 року, дозволить збільшити місцеві бюджети на 2—2,5 мільярда гривень. Усього ж, як повідомив Президент, у бюджеті 2013 року передбачено збільшити ресурс фінансування місцевих громад на 16 мільярдів гривень, що на 20% більше, ніж нинішнього року.
Чи повірять у ці обіцянки керівники громад — мери міст? Так, колишній міський голова столиці й екс-президент Асоціації, народний депутат Олександр Омельченко сумнівається навіть в успішності проведення адміністративно-територіальної реформи, яку влада запланувала вже на 2013 рік. «Я переконаний, — говорить екс-мер столиці, — що адміністративно-територіальна реформа в умовах соціальної й економічної депресії, жорсткої централізації влади, тиску на опозицію, корупції, мільярдних дір у бюджеті, цілеспрямованого знищення сільського господарства, сільських жителів як класу тощо це — блеф».
Утім, далеко не всі керівники громад, опитані «Днем», настільки критично налаштовані до дій влади й Асоціації, що співпрацює з нею.
Олександр ЛУК’ЯНЧЕНКО, мер Донецька:
— Асоціація домоглася головного: діалогу з вищими державними інститутами — міністерствами та відомствами, Кабміном і Верховною Радою. Нас слухають. Чи чують? Слухають! Ми ведемо діалог і оголюємо проблеми місцевого самоврядування, проблеми громад. Вони створилися не за один рік, а практично за весь період незалежності нашої країни. Нас непокоять підходи до формування бюджету, питання розвитку територіальних громад, тому що життя людини, зі всіма його складнощами, проходить у територіальній громаді, де живе простий наш громадянин. Тому вищим інститутам влади необхідно прислухатися до лідерів місцевого самоврядування. Будь-яка зміна в економіці, в політичному аспекті дуже швидко відображається на якості життя людей. Владі необхідно вибирати такий коридор, який би забезпечував паритет інтересів, ураховував інтереси простої людини.
Олександр ГВЕЛЕСІАНІ, мер міста Козятин, Вінницька область:
— Я спостерігаю за розвитком подій у сфері місцевого самоврядування з початку 90-х років минулого століття. Наші громади дорослішають, а з ними — й Асоціація. Сьогодні вона вирізняється з усіх подібних організацій, які нерідко стають «коритом», із якого годуються чиновники. Асоціація міст лобіює наші інтереси на всіх рівнях. Не можу сказати, що все виходить, як ми б того хотіли. Але у нас тепер більше авторитету, та і працювати стало цікаво. Були роки, коли в місті навіть не було конкурсу при обранні депутатів міськради. Зараз зовсім інша справа, і це свідчить про те, що ми недаремно просиджуємо штани. Ми чекаємо адміністративно-територіальної реформи і сподіваємося, що з нашою допомогою цей процес проходитиме і активніше, і результативніше. Сьогодні кожна родина в Козятині має в своїх домівках автономне опалення. Централізовано обігріваються лише установи: школи, дитячі садки, лікарні. Щоб заощадити кошти, ми вже перейшли на альтернативне паливо — торф. Під натиском громади вирішуємо саме ті проблеми, які заважають людям жити. Але утримання житла, високі тарифи ЖКГ дуже всіх хвилюють. Ми чекаємо, що держава все-таки буде контролювати тарифну політику. Чому в одному місті тарифи, скажімо, на воду можуть бути втричі нижчими, ніж в інших? Це — неправильно! Потрібний якийсь єдиний підхід.
Іван ЛЕБЕДЬ, виконавчий директор Черкаського регіонального відділення Асоціації:
— Я очолюю секцію з питань бюджету в проекті «Діалог», здійснюваному в нашій Асоціації. Вчора відбулася дуже гостра дискусія. Зараз бюджетні організації не лише Черкащини, а й у всій Україні 2-2,5 місяця без зарплати. А ще більші проблеми виникають через те, що держава не квапиться ліквідовувати свої борги перед міським електротранспортом за перевезення пільгових категорій пасажирів. Тому, наприклад, у Черкасах уранці по суботах і неділях тролейбуси не ходять. А ще у нас на лівому березі Дніпра розташовано 20 тисяч дачних ділянок. Практично, півміста з них харчується. І дизель туди повинен ходити подвійний. Але цього немає. Всього п’ять вагончиків ходять лише три рази на день. А потрібно, як мінімум, 10 вагонів, та й тоді там не проштовхнешся. А чому так? Проблема все та ж — держава не фінансує пільгові перевезення.
Василь РАВЛИК, мер міста Сокиряни, Чернівецька область:
— У Сокирянах зміни відбуваються чи не щодня. Місто будується. Нещодавно ми ввели в експлуатацію, як я вважаю, одну з кращих у країні лікарень. Зараз споруджується великий Палац культури. Зрозуміло, що виконавчі органи державної влади допомагали нам знаходити кошти на ці проекти. А що стосується місцевого самоврядування, міськради, то ми теж нещодавно перейшли в нове приміщення. Коли місто будується, це означає, що воно прогресує, розвивається. У нас активно будуються й об’єкти приватної власності. В місті всього 9 тисяч населення, а за останні роки у нас щорік з’являється не менше 200 нових робочих місць. Місто стоїть на кордоні з Молдовою, і у нас теж зараз масово розвивається галузь садівництва. У районі вже нараховується чотири тисячі гектарів садів. Саме тут генеруються нові робочі місця. Ми хочемо започаткувати в місті переробку фруктів і овочів, будуть створені нові підприємства і, відповідно, робочі місця.
Антоніна МЕЛЬНИК, Волоськівський сільський голова, Деражнянський район Хмельницької області:
— Проблем у нас навіть більше, ніж у мерів міст. Правда, останніми роками покращало фінансування соціальної сфери. Наприклад, для нашого села зараз проектується великий будинок культури. На проектування виділено 534 тисячі гривень. Півмільйона піде на дороги, хоча грошей ми ще не отримали — чекаємо. Працюємо і над енергозбереженням. У школі міняємо всі вікна. Це об’єкт ПРООН, але й бюджетні кошти на нього виділяються. Відремонтували також наш фельдшерський пункт. Тут тепер дуже чисто й охайно. Купили для нього обладнання. Отже, останніми роками фінансування у нас налагодилося. Я не можу говорити про всіх. Але впевнена, що в цьому багато що залежить ще й від того, хто очолює громади. Це нелегко і непросто чогось домогтися. Потрібно конкурси виграти, довести, що кошти будуть використані, щоб отримати право на участь у тих програмах, про які я говорила. Справа в тому, наскільки зрілими є самоврядування й ініціативними люди, які його очолюють. Але, звичайно, коштів нам бракує. Я прихильниця того, щоб більше коштів залишалося на місцях, і не треба було їх вимолювати. Поки ситуація далеко не така. Ми просимо у влади наче пожертви. Так бути не повинно. Кошти повинні залишатися в громадах. І щоб саме вони розпоряджалися цими грошима.
