Парламент провалив зміни у виборче законодавство. За минулий тиждень двічі Рада підступала до законів, які мали б якісно змінити умови добору в новий парламент, і двічі безуспішно. Жоден із зареєстрованих законопроектів так і не було включено до порядку денного.
Громадськість незадоволена, хоча, як кажуть активісти, які вчора прийшли під стіни ВРУ, на інше від нинішнього складу парламенту годі було сподіватися. Партії захищають ті правила, за якими вони гарантовано збережуть за собою пригріті місця. Зберегти діючі, або, ще краще, ускладнити для незалежних політичних сил правила проходження до ВРУ — це їхній інтерес. Але він не відповідає інтересам країни, переконані активісти. Без оновлення владної вертикалі іншими людьми, які сповідують інші підходи та діють за іншими правилами, країна, яка сьогодні воює на три фронти (за територію з кремлівськими найманцями на сході, за мізки людей із путінськими пропагандистами в інформпросторі та за ресурси зі своїми клептоманами-корупціонерами), врешті-решт знесилена програє. Тому активісти роблять все можливе, щоб примусити парламентських резидентів подумати про майбутнє країни, а не лише своє.
Днями «День» зустрівся з одним із ініціаторів створення громадянської політичної партії «Сила людей» Русланом РОХОВИМ, щоб обговорити план дій з оновлення влади в країні... Тим паче, що представники цієї нової політичної сили збираються йти на майбутні парламентські вибори...
— Те, що виборчого законодавства не змінюють у кращий бік, свідчить про те, що у ВРУ не збираються пускати незалежні сили. А розмови про збільшення в 10 разів платні за реєстрацію кандидатів-мажоритарників та списків парламентських партій є тому підтвердженням. За старою виборчою системою, в умовах скороченої до 45 днів виборчої кампанії при великому реєстраційному внеску, молоді політичні сили просто не матимуть можливості пройти до парламенту як незалежні структури. Старі еліти організовують імітацію оновлення ВРУ, включивши у списки нових молодих лідерів: когось купивши, а комусь пообіцявши можливість щось реалізувати.
— Які інструменти мають молоді політичні сили, щоб зруйнувати плани старих еліт?
— Є два варіанти. Перший — коли контреліти об’єднаються, сформують спільну громадянську політичну платформу і звернуться до суспільства за підтримкою — фінансовою, волонтерською та генерацією ідей. Таким чином, будується інклюзивна політика, коли суспільство отримує відкриту для громадян політичну структуру, яка формує свою політику, спираючись на думку громадян, а не на олігархів або зовнішніх партнерів: ЄС, США, РФ тощо.
З другого боку — суспільство, розуміючи, що нині діючі еліти не відображають його інтересів, могло б почати тиснути на молоді, щоб ті об’єдналися й дали змістовний і конкретний порядок денний вирішення поточних проблем.
— Чи не повториться на парламентських виборах те саме, що сталося під час виборів до Київради — почнуться розбіжності між молодими політичними силами, і вони підуть на вибори, не об’єднавшись, та програють?
— У середовищі «Сили людей» ми вирішили докласти всіх зусиль, щоб об’єднати всіх, хто виступає за реформи і зміни правил політики.
Ця співпраця може закріпитись у форматі блоку. Якщо законодавство не зміниться, можемо застосувати практику формування коаліції на зразок тієї, яку на попередніх парламентських виборах створила «Батьківщина». Вони рекламували себе як «об’єднана опозиція», але на вибори пішли як партія. Всі, хто був у списку «Батьківщини» на виборах, вийшли зі своїх партій та балотувались як позапартійні. Можливий формат колективної підтримки мажоритарників, які переможуть на внутрішніх «праймеріз».
— З якими політичними групами «Сила людей» зараз проводить переговори про об’єднання?
— Близькі за поглядами нам політичні сили — це Демократичний Альянс, партія «Воля», «Демократи», «Самопоміч», «Нове життя» та їм подібні. Принципи, які вони декларують у публічному просторі, резонують з нашими поглядами.
— Наскільки готове суспільство брати участь у масових акціях громадського тиску на владу, щоб примусити ухвалювати необхідні закони?
— На останній акції у вівторок кількість людей під ВР була невелика. Здебільшого це активісти, які беруть участь не лише в акціях щодо виборчого законодавства. Але цього четверга їх було вже вдвічі більше. Та й цього поки замало. Можна говорити про реальний вплив суспільства, коли на вулиці вийдуть хоча б 10 тисяч.
— Невже для вас це непосильне число? Для того щоб перемогти на парламентських виборах, вам треба зібрати ще більше голосів.
— Проблема молодих політичних сил — у тому, що вони відірвані від доступу до ЗМІ. Потрібен доступ до телемайданчиків, до яких прикута велика увага виборців. Слід пояснювати через медіа, чому потрібні зміни виборчої системи, хто має намір стати альтернативою старим політичним елітам, що це за люди, як вони мислять, що пропонують...
Також треба усвідомлювати: коли ми переможемо у війні, почнуть повертатись бійці, які брали участь в АТО, і якщо вони не побачать змін у країні, то можуть повернути зброю в інший бік. Вони казатимуть, що їхніми руками загрібали жар, а самі продовжували красти. І матимуть рацію...
«ЩОБ ЗМІНЮВАТИ КРАЇНУ, НЕ ТРЕБА БОРОТИ ВЛАДУ — ЇЇ ТРЕБА БРАТИ І ЗМІНЮВАТИ»
— Виходить, що стара еліта свідомо йде на загострення та підштовхує суспільство до екстремального сценарію в Україні. 3-й Майдан — це вибір-самогубство. Що треба робити, щоб цього не допустити? Як тиснути на стару еліту?
— Вплив на стару еліту суспільство має рівно 0%. Їм чхати на позицію та інтереси людей. У них інші «спонсори». Вони обтяжені зобов’язаннями не перед громадянами. Тому у громадян впливу на них практично немає.
Єдина можливість щось змінити за демократичним сценарієм в країні — це вибори. Наша лінія фронту — це парламентська кампанія 2014 року: або громадяни виграють цю війну та отримають оновлену країну і спроможність завершити бойові дії на сході, або програємо, надавши можливість старій еліті знову зачепитися за владу. Чим закінчиться сценарій, коли вона залишиться при владі — можна лише здогадуватися. Я думаю, що Майдан-3 не буде у форматі танців і закликів — він матиме зовсім інше обличчя. Довести громадян до того, що вони прийдуть не з пустими руками наводити лад на печерських пагорбах — це відкрити скриньку Пандори. І це буде вигідно тільки одній персоні — Путіну. Йому навіть не потрібно захоплювати України — підійде зона нестабільності, на прикладі якої можна показувати своїм громадянам, «до чого призводить демократія».
«ЯКЩО ПОРОШЕНКО БУДЕ ОПИРАТИСЯ НА КОМАНДУ КУЧМИ І САМОГО КУЧМУ, ТО ЦЕ ОЗНАЧАТИМЕ, ЩО ЙОГО ПОСТАВИЛИ ОЛІГАРХИ І ВІН МІЦНО СИДИТЬ У НИХ НА ГАЧКУ»
— Як молодим політичним силам потрапити в ЗМІ сьогодні?
— Якщо власники ЗМІ, редактори або журналісти усвідомлюють свою громадянську відповідальність і розуміють, що сьогодні для змін потрібні нові, якісно вищої страти політики, то вони шукатимуть таких, аналізуватимуть поле і даватимуть їм можливість публічно висловлюватися. Те, що багато років робить газета «День». За що я особисто щиро вдячний вам.
Рух знизу — це коли політичні сили, окрім того, що вони матимуть якісно нові політичні змісти, будуть усвідомлювати правила медіа-ринку: потрібно бути яскравим, мати картинку і змогу вразити. Якщо такі акції робити постійно і багато, медіа не будуть мати можливостей не говорити про це. Активність має бути таких масштабів, що замовчувати її буде не можливо. Для цього потрібен величезний людський ресурс.
— Хто буде командою Президента в новому парламенті? Чи відомо вам щось, що підтверджувало б, що Порошенко вже підбирає людей до ВРУ? Хто ці люди?
— Все залежить від того, яку ціль перед собою ставить Президент. Окремі його кадрові рішення відверто демонструють зав’язку на стару політичну еліту. З останніх — призначення Горбуліна. «День» дуже точно описав це в матеріалі «Не кажіть, що вас не попереджали». Але водночас Порошенко у публічних виступах наголошує на реформах. І запрошення Дмитра Шимківа відповідати за цей напрямок роботи — гарний сигнал. Сказати щось напевне у відповідь на ваше запитання дуже важко. Більш-менш щось буде зрозуміло лише після того, коли будуть сформовані списки, як розподілятимуть округи.
Якщо Порошенко ставить собі за мету стати реально лідером нації і виправдати той вотум довіри, який він отримав на президентських виборах, і спробувати реформувати країну, то він, вочевидь, має опиратися на тих лідерів, які за це і займають послідовну позицію в цьому питанні, більше того, роблять щось для цього.
Але якщо Порошенко буде опиратися на команду Кучми і самого Кучму, то це означатиме, що його поставили олігархи і він міцно сидить у них на гачку та не збирається з нього злазити.
Я особисто не знайомий з Президентом. І у «Сили людей» поки що не було переговорів щодо майбутніх виборів ні з Петром Олексійовичем, ні з кимось із його команди.
— Олігархи сьогодні намагаються купити нові політичні сили?
— Категорія «нові» дуже відносна. Яка різниця між старими негідниками і новими? У «Силі людей» ми не хочемо нових осіб, ми хочемо інших. Тих, які діятимуть за іншими правилами, за іншими принципами. Щоб їхня політика ґрунтувалася довкола інтересів людей, а не олігархів. Розуміючи те, що це неможливо без участі громадян, ми почали довгий і справді затратний процес, але без цього не можна. Не може бути демократії без демократів, без людей, які беруть участь в процесі ухвалення рішення. Увесь минулий рік ми проїздили країною з пропозицією: давайте разом створимо громадянську партію. Після Революції Гідності провели з’їзд, на якому визначили, що створюємо цю партію. Те, що сьогодні голосуватимуть у ВРУ для всіх, ми для себе давно прийняли як норму. У нас воно працюватиме (буде закон чи ні), бо ми — за нові правила.
— Тоді назвіть джерела фінансування вашої передвиборчої кампанії та партії?
— Пожертви. Ми усвідомлюємо, що потрібно розділяти фінансування партії як організаційної структури і фінансування виборчої кампанії. Остання для нас — це частина нашої проектної роботи. Умовно кажучи, ми здійснюємо адвокасі кампанії, проводимо навчання для членів партії, ініціюємо парламентські слухання з якогось питання — все це проекти, які реалізовує партія. І вибори — це теж проект. Є ціль — виграти вибори. Є час на її реалізацію. Є завдання — донести месиджі партії до свого виборця. Для цього потрібні конкретні організаційні дії. Вони коштують n-ну кількість грошей. Усе, що стосується проектів, це — питання фандрейзингу.
Цілком очевидно, що йти по гроші потрібно до тих, чиї проблеми збираєшся вирішувати. «Сила людей» є ефективним інструментом вирішення проблем людей, тому за грішми на передвиборчу кампанію ми йдемо саме до людей.
Джерелами фінансування нашої партії є пожертви від фізичних осіб. Але ми розуміємо, що громадяни фінансово неспроможні покривати такі бюджети. Без залучення бізнесу не обійтися. Питання в походженні його коштів. Ми йдемо до бізнесу, який реально займається підприємництвом, який заробляє кошти на тому, що надає реальні послуги, реальні товари, а не на тому, що знімає маржу на оборудках з ПДВ, чи з того, що пиляє державні кошти на тендерах. Наш спонсор — малий та середній бізнес із різних куточків України.
— Що ви йому обіцяєте?
— До кожної галузі у нас є своє бачення політики. Розуміючи проблеми галузі, ми пропонуємо кілька варіантів вирішення проблем, проводимо консультації з середовищами, вони визначають комфортні правила. З-поміж того, що вони пропонують, ми кажемо, який варіант ми підтримуємо. І в програмі партії вписуємо відповідний пункт. Тобто гроші даються не під лобіювання вирішення чиїхось приватних інтересів, а під вирішення проблем галузі. Спілкування відбувається не персоніфіковано, а з групою осіб.
«Я НЕ БАЧУ В НАШОМУ ЕЛЕКТОРАЛЬНОМУ ПОЛІ ПАТЕРНАЛІСТІВ І ЛЮДЕЙ, ЯКІ ГОЛОСУЮТЬ ІНЕРЦІЙНО»
— Яку кількість голосів розраховуєте зібрати на парламентських виборах?
— Прямо пропорційну затраченим ресурсам на округах. Кожен голос — це свідома позиція виборця. Я не бачу в нашому електоральному полі патерналістів і людей, які голосують інерційно.
Моє особисте переконання, що робота над нашими голосами це не лише наш обов’язок. Наведу приклад з корпоративного сектору. Є умовне закрите акціонерне товариство із 36 акціонерами. Двоє з них точно знають, що чотири з п’яти кандидатів у раду директорів цього ЗАТ — негідники. Звичайно, вони можуть залишитися при своїй позиції, нікому нічого не доказувати, просто прийти і чесно проголосувати за свого «п’ятого» кандидата. Але на голосуванні буде так — два голоси за «п’ятого», а чотири негідники отримують решту голосів і спокійно проходять у раду директорів. Чи зреалізували свої інтереси ті двоє людей? Ні. Чи не є персональним інтересом кожного з них зробити над собою зусилля і дійти до кожного з інших 34 і навести аргументи на користь своєї позиції? Якщо кожен виборець, який прийняв рішення голосувати за нові команди, зробить над собою зусилля і, крім того, що проголосує за них у день виборів, профінансує в якійсь частині передвиборчу кампанію, але ще й візьме телефон і продзвонить друзів, родичів та знайомих та розкаже, що є така альтернатива, попросить їх зробити те ж саме. Тоді ми отримаємо ефект геометричної прогресії.
Це те, що було під час Євромайдану. Люди одне одному передавали інформацію і закликали приходити на ті чи інші акції. Якщо цей метод суспільство використає під час цих виборів, то можемо розраховувати на достатню кількість голосів у альтернативи.
