Поданий урядом бюджет у соціальному сенсі дуже поганий, однак виводити народ на вулиці Блок Юлії Тимошенко, як і раніше, не збирається. Приблизно така теза проглядає в словах члена парламентської фракції БЮТ, секретаря комітету Верховної Ради з питань економічної політики Наталії Королевської. Що ж, не виключено, що бютівці вибрали тактику економії сил до президентських виборів 2009 року, які вже не за горами. Тим більше, що деякі «найпотрібніші» в блоці люди, судячи з підсумків голосування за бюджет, сьогодні відверто не готові до відкритої опозиційної діяльності.
— Лідер вашого блоку Юлія Тимошенко останнім часом не скупилася на слова, критикуючи соціальну складову бюджету на 2007 рік. У чому конкретно полягають соціальні ущемлення народу?
— Бюджет, у якому мінімальна заробітна плата не збільшується протягом усього 2007 року, пенсії залишаються точно такими ж, як тепер, не передбачене навіть виконання закону про захист дітей війни (до речі, за нього раніше ратували соціалісти та комуністи), абсолютно розбалансовані місцеві бюджети, а податок на доходи громадян, навпаки, збільшується з 13 до 15%, при тому, що тарифи на житлово-комунальні послуги вже виросли в 3,4 разу, жодним чином не можна назвати соціальним. У цьому проекті підтримка малого бізнесу взагалі скорочена всемеро — тому буде справедливо назвати цей бюджет також і бюджетом антипідприємницьким. Як і раніше, неясно, на які цілі витрачатимуть тримільярдний стабілізаційний фонд, неясні й джерела фінансування дефіциту державного бюджету. Більшість поправок, підготовлених представниками опозиції, були відхилені на стадії підготовки проекту до першого читання. А значна частина поправок, які відзначені в проекті як частково враховані, або враховані в іншій редакції, насправді жодним чином не враховані. Це можна розцінювати як спробу ввести в оману й опозицію, й громадськість. Наприклад, із поданих мною й обґрунтованих двадцяти п’яти виправлень було враховано лише два. Загалом можна вважати, що проект бюджету є додатковим механізмом для посилення впливу провладної коаліції. А як фінансово-економічний документ він, по суті, дискредитує уряд.
— Усупереч жорсткій позиції фракції, восьмеро депутатів із БЮТ проголосували на підтримку урядового варіанта бюджету. Що це було з їхнього боку — зрада чи заздалегідь обумовлена й узгоджена з керівництвом БЮТ позиція?
— Жодного узгодження, безумовно, не було. Це їхня особиста позиція, й оцінку таким діям фракція БЮТ уже дала.
— Обмін віршованими «милими речами» під час розгляду бюджету між соціалістом Олександром Баранівським і вашим блоком здивував багатьох. Чи вартувало, на вашу думку, прес- службі БЮТ «вестися» на провокацію та відповідати Баранівському подібними віршами?
— Я можу лише сказати про свою особисту позицію з цього приводу. Поведінка депутата Баранівського — це не чоловічий вчинок. На жаль, це не єдиний депутат, який поводиться подібним чином у стінах Верховної Ради. Така поведінка — ознака слабкості, коли аргументи та доводи замінюються особистими образами.
— У своєму виступі на парламентських слуханнях щодо СОТ ви критикували чинний уряд за невирішеність проблеми боргів із Киргизією. Але цій проблемі вже багато років. Чому проблемне питання з Киргизією не було зняте під час прем’єрства Юлії Тимошенко?
— Питання відносно вимог Киргизії — повернути так званий борг, виниклий між господарюючими суб’єктами, — постало справді дуже давно, ще до розпаду СРСР. Тож частина вини в невирішеності цієї проблеми лежить на кожному уряді, який був при владі. Але варто нагадати, що уряд Юлії Тимошенко працював у дуже непростих умовах і дуже короткий час. Та й вимоги Киргизії за цей час зазнали серйозних змін. Якщо раніше Киргизія наполягала на тому, що Україна просто винна певну суму грошей, то тепер вимоги стосуються зниження мита на деякі групи товарів. І зараз питання вступу до СОТ і пов’язані з цим проблеми набули особливої гостроти.
— Що ваша політична сила готова запропонувати конструктивного для якнайшвидшого подолання Україною «останнього кроку» на шляху до СОТ?
— Конструктив тут і зараз може бути лише один. Голосувати та переконувати інших депутатів у необхідності прийняття пакета законопроектів для вступу до СОТ. Я впевнена, що наші 120 депутатів будуть у цьому питанні одностайні.
— БЮТ заявляє про різке погіршення соціально-економічного становища народу при уряді Віктора Януковича. Якщо це справді так, чому БЮТ не підіймає народ на масові акції проти «антинародних» кроків уряду?
— Підіймати народ на масові акції слід у разі порушення законів, Конституції владою або конкретними політичними силами. Та й це можна розглядати тільки як надзвичайні заходи. Наші люди й так втомилися від політичної конфронтації, мітингів, протестів. У цьому випадку йдеться про парламентські методи боротьби. Завдання опозиції — контролювати діяльність влади, вносити альтернативні пропозиції, впливати на громадську думку. Що ми й робимо.
— Чи є БЮТ опозицією по відношенню до найголовнішої владної фігури — Президента України Віктора Ющенка?
— Ні, БЮТ не знаходиться в опозиції до Президента. Ми сподіваємося, що головним у роботі глави держави залишається прагнення зробити Україну процвітаючою, підвищити добробут її народу.
— Кого особисто ви як політик бачите своїм кандидатом на посаду президента на вибори 2009 року?
— Однозначно Юлію Тимошенко, якщо вона ухвалить таке рішення.
— Що ви думаєте з приводу президентської ініціативи про офіційне визнання заслуг ОУН-УПА у Другій світовій війні? Як людина, яка представляє схід України, ви готові визнати ветеранів ОУН- УПА героями?
— Президент, наскільки мені відомо, насамперед ініціював досконале вивчення цього питання. Історія України ХХ століття все ще зберігає в собі більше запитань, аніж відповідей на них. Це стосується найтрагічніших для українського народу періодів: Голодомору 1932—1933 років, передвоєнних сталінських репресій, і, звичайно ж, подій Другої світової війни. Що відбувається під час війни на західноукраїнських землях — окремий, маловивчений розділ, який потребує додаткового дослідження.
— Що, на ваш погляд, може стати реальною об’єднувальною ідеєю для жителів сходу та заходу України?
— Кожну людину попри те, де вона проживає, хвилюють і хвилюватимуть питання політичної й економічної стабільності, майбутнє її дітей. Це можна назвати ідеєю соціальної безпеки. Вона, я вважаю, цілком може розглядатися як об’єднувальна на якомусь проміжному етапі.
Хоча насправді згуртувати націю може, звісно ж, лише національна ідея. Продукувати її — найважливіше на сьогодні завдання української еліти. Можливо, це навіть важливіше, аніж прийняття бюджетів і наповнення скарбниці — бо тут йдеться про майбутнє України, про вибір шляху розвитку на багато років і покоління людей. Національна ідея не може народитися на порожньому місці, в результаті якогось одного високоповажного засідання або помпезно обставленого круглого столу. Це — тривалий процес, що містить широку суспільну дискусію про найважливіші моменти. Водночас, мені здається, що ми знаходимося на завершальній стадії, бо така дискусія в суспільстві триває дедалі активніше. Зокрема, до речі, і на сторінках газети «День», а також книжок «Бібліотеки «Дня».
