Ну гаразд, нехай Пустовойтенко недорозуміє, що карта Лазаренка
стараннями влади вже давно не козирний туз — у прем’єра, в принципі, козирів
не залишилося, тільки шістковий баласт. І загалом, це наче Гондурас: коли
непокоїть — порятунку немає. Та коли після його промов із трибуни парламенту,
ввечері того ж дня Президент нібито жартує про «слушну» пропозицію повернути
гроші Лазаренка народу України вже з екрана телевізора — відразу постає
багато питань. Ну, для початку: може провести експеримент на рівні регіону
й почати, приміром, із Криму та Франчуків, а також із їхньої нерухомості?
Далі. Чи логічно спочатку бути мовчазним співучасником у тому, як щось
із державного воза падає, а тоді забути: що з воза впало — те пропало?
І потім: кого було б призначено в державі козлом відпущення,
якби не було «Громади» й Павла Лазаренка, вирощених владою до рівня національних
героїв, нехай і з префіксом «анти»? Про що говорив би тоді Президент із
народом, несподівано, вперше за своє правління з’явившись в інформаційній
телестудії? Ну, нібито їхав повз, заскочив на три хвилинки, поздоровити
з телерічницею приватний канал і заразом поділитися двома-трьома думками
українською мовою з російськомовною телеаудиторією... О, це окрема тема.
Послідовність така. Вранці у вівторок пан Зінченко зачитує
в парламенті заяву фракції СДПУ(о), яка начебто відміняє позицію, означену
в п’ятницю, і вимагає створити слідчу комісію з питань діяльності (з кримінальним
нахилом) Нацбанку. А ввечері Президент у телестудії «Інтер», дітища пана
Зінченка, не натішиться з об’єктивності каналу. А також вихваляє Нацбанк
за правильні дії під час кризи. І, крім того, зворушливо ділиться мрією:
«Прокинутися вранці, і щоб голова не боліла про борги за пенсії та зарплати».
Останнє — найлегше: якщо ввечері подати у відставку, то вранці голова коли
й болітиме, то від прощальної вечері, а не від боргів. А якщо акуратненько,
щоб не змішувати, то не болітиме ні від чого.
З усім іншим також просто. Президент зробив фігурально
«козу» сусідньому каналу «1+1», який також святкував недавно свою річницю,
але честі демонстративних відвідин на короткій нозі не вдостоївся. Чи говорить
це про те, що в розстановці фігур навколо першого крісла відбуваються дедалі
помітніші зміни?
Стосовно Нацбанку, то дешева гра керівників держави із
залученням СБУ й інших абревіатур підводить до остаточного висновку: Президент
і прем’єр уже «списали» Ющенка, котрий, мабуть, заважає їм увімкнути друкарський
верстат. Однак прибрати його, зі зрозумілих причин, воліють чужими — парламентськими
— руками.
А відносно спроб перших осіб перевести увагу громадян на
кишеню Лазаренка — то вони справді дотепні. І вже описані в класиці. Паніковський,
пам’ятається, усе бігав за громадянином Корейком: «Дай мільйон, дай мільйон!»
Ну, «пиляйте, Шуро, пиляйте!» «Дядечко, дай 10 копійок!» — «Може, тобі
ще й ключі від квартири, де гроші лежать?!» Ох, милий Бендер, це справді
не Ріо-де-Жанейро. Це держава «у п’ять Францій» у центрі Європи...
№204 24.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
