Утворена на торішньому травневому з’їзді внутрішньопартійна опозиція, що спочатку лише наполягала на переобранні голови партії, сьогодні вже вдається до більш радикальних заходів. Під час другого етапу 6-го з’їзду ДемПУ опозиціонери, на чолі з народним депутатом із Кіровоградщини, головою концерну «Артеміда» Ганною Антоньєвою (яка, до речі, на виборах не згадувала про свою партійність), зірвали його роботу. Керівництво партії призначило позачерговий з’їзд на травень. Однак незадоволені опозиціонери на останньому засіданні ради партії призначили нову дату позачергового з’їзду, чим порушили статут ДемПУ. Вони також переобрали президію партії, призначивши пані Антоньєву головою секретаріату.
Однією з основних причин «повстання» опозиції є незадоволення діяннями голови партії. Він, у свою чергу, такою головною причиною називає намагання «покласти» партію під комерційні структури, кандидатів у президенти; «вибити» партію з активної участі у президентських виборах» тощо. Однак давайте пригадаємо, чи не те саме зробив лідер ДемПУ зі своєю партією під час минулих парламентських виборів, коли його «старанність» призвела лише до того, що єдине, завдяки чому ДемПУ могла перемогти — її назва — зникла з виборчого бюлетеня. Щодо комерційних структур, то у списку блоку ДемПУ i ПЕВК без них теж не обійшлося.
Отже, можна стверджувати, що ще тоді своїми діями пан Яворівський спровокував появу внутрішньопартійної опозиції, яка, до речі, була категорично проти «виборчої стратегії» свого лідера. Тепер голова ДемПУ та його опозиціонери просто помінялися місцями.
У минулі вихідні знову відбулася національна рада партії, і знову без пана Яворівського. Рада підтвердила своє рішення про проведення позачергового 7-го з’їзду 27—28 березня. Пан Яворівський, у свою чергу, оскаржив попереднє рішення нацради в Мін’юсті, посилаючись на відсутність квоти членів нацради. Мін’юст задовольнив прохання В. Яворівського і визнав легітимним рішення 2-го етапу 6-го з’їзду ДемПУ про дату проведення з’їзду в травні.
Показово також, що донині у відносно тихих опозиціонерів почав прорізатися голос. Член нацради, народний депутат Ганна Антоньєва вирішила, що ДемПУ не повинна брати участі у президентських виборах-99, оскільки у партії немає єдності щодо того, кого із кандидатів підтримувати: «Чому ми повинні сваритися через чужого кандидата? Чому ми маємо йти проти Президента?», — сказала вона (Інтерфакс-Україна). Цей «прагматизм» дуже характерний для нової генерації політиків-бізнесменів, котрі сьогодні виявляють неабияку активність майже в усіх нелівих партіях. За великим рахунком питання виглядає таким чином — чи минув уже час політиків першої, перебудовної хвилі й чи кращі ті, хто приходить їм на зміну? Тому думка одного з учасників подій у ДемПУ, яскравого «народного трибуна» кінця минулого десятиріччя здається досить цікавою.
— Чим можна пояснити позицію п. Антоньєвої стосовно неучасті партії у президентських виборах?
— Якщо далі йти за логікою Ганни Антоньєвої, то я б доповнив її фразу: не треба брати участі й у виборах 2002 року також. Нехай партія просто займається торгівлею горілки і все. В її словах немає ніякої логіки, оскільки деякі партійні організації вже заявили про підтримку того чи іншого кандидата у президенти.
— Що, на вашу думку, сьогодні відбувається у Демпартії?
— Коротко кажучи, відбувається переворот. Перевертають саму демократичну партію і принципи демократії, які партія скільки років сповідувала.
— Яких заходів ви вживаєте як голова, щоб протидіяти цьому переворотові?
— Тільки демократичні. Через те скандал навколо ДемПУ наскільки затягнувся. І так звані «опозиціонери» цим активно користуються. Дійшло до того, що вони викрали круглу партійну печатку. Її немає до сьогоднішнього дня. Це вже суто кримінальна дія.
Завтра може з’явитися будь-який документ, наприклад про те, що ДемПУ підтримує ідею утворення Радянського Союзу й під цим документом буде стояти наша печатка. Я вже не кажу про фінансові документи. Я вже бачив документи, на яких поряд із підписом пані Антоньєвої стоїть відбиток зниклої партійної печатки. От вам і почерк опозиції. Висновок з усього цього такий: нині просто відбувається приватизація Демократичної партії.
— А в кого контрольний пакет акцій?
— Контрольний пакет акцій нині ще розпродується, але, судячи з усього, його може сьогодні дуже легко купити пані Антоньєва.
— Ці вчинки, зокрема викрадення печатки, заслуговують на виключення з партії. Ви не думали про такий варіант?
— Просто так я цю справу не залишу. Її вирішують правоохоронні органи.
— Як ви вважаєте, «демократичні методи», про які ви раніше сказали, є ефективними в цій ситуації? Можливо, потрібно вдаватися до якихось радикальніших заходів?
— Якщо ви вважаєте, що методи, якими ми намагаємося «їх» переконати не чинні й, судячи з ваших слів, не популярні, то тоді в мене виникає запитання: «де ми живемо?» Якщо ми почнемо діяти іншими методами, тоді це вже буде не Демократична партія.
Хочу ще раз сказати, що суть не в Яворівському — я готовий скласти з себе повноваження. Суть у тому, що демократичні принципи сьогодні, на жаль, уже неефективні. Отже, йдеться вже не просто про долю Демократичної партії, а про долю нашої держави, і про долю демократії взагалі. Через те сьогодні сліпо передати партію, яка скільки років трималася осторонь політичних і фінансових скандалів, «Артеміді» — небезпечно.
Уявіть, що пані Антоньєва очолює ДемПУ. Буквально через кілька днів чи Наталія Вітренко, чи Петро Симоненко, чи будь-хто має всі підстави сказати: «подивіться, яка вона ця українська демократія» — звернеться до податків сплачених чи не сплачених «Артемідою» тощо.
І ще одне — почнуться президентські вибори й пані Антоньєва змушена буде робити якийсь вибір, поставити на когось із кандидатів. Ви прекрасно розумієте, скільки пристрастей буде навколо «Атреміди». А чи варто Демпартію втягувати в такі пристрасті?
— Наскільки позиції Г. Антоньєвої відповідають принципам ДемПУ?
— Її методи далекі від демократичних. Один факт: за тиждень у Кіровограді з «Артеміди» набрали дві тисячі людей і п’ятсот із них двічі прийняли до ДемПУ. Тому я не можу сьогодні сказати, що ця людина може очолити молоду українську демократію.
— Як ви на сьогодні оцінюєте свій рейтинг? І що робите для того, щоб не втрачати лідерства?
— Я не думаю, що рейтинг політика Яворівського залежить від лідерства у партії. Хоча, звичайно, залежить і від цього. Але в той час, коли потрібно зробити усе для того, щоб Демпартія не стала політичним посміховиськом на втіху лівим і антидержавникам, думати про свій рейтинг було б підло. Не ховайте Яворівського. Я не думаю, що все залежить від того, чи буде він головою ДемПУ, чи ні.
— Хто з вами? Скільки конкретно партійних організацій?
— Я не хочу ділити партію на «моїх» і «не моїх». Я не можу конкретно сказати, що якась організація підтримує «заколотників», бо в кожній є люди, які проти перевороту і стривожені ситуацією.
І я навіть скажу, хоч як це парадоксально, що може як ніколи ми сьогодні близькі до консолідації. Багатьма обласними організаціями прийнято рішення про те, щоб консолідуватися, й навіть, можливо, вступити до блоку Руху, ПРП і РХП. Можливо, на цьому грунті виникне якийсь реальний політичний блок.
— На скільки вас влаштовує кандидатура Геннадія Удовенка, яку вже запропонували на вищу державну посаду згадані партії?
— Наше рішення про входження до цього блоку прийнято не під кандидата у президенти. Ми об’єднуємося не заради того, щоб підтримувати пана Удовенка.
