Євген Мармазов, член моніторингового комітету ПАРЄ від України, називає ситуацію, що склалася в тій організації зараз, найбільш загрозливою для України за весь час її членства у Раді Європи.
Попри нарікання на упереджене ставлення Ради Європи до України, Євген Мармазов визнав, що доповідь, надана моніторинговому комітетові спостерігачами від ПАРЄ Ханною Северінсен та Тюнне Келамом, була об'єктивною. Комітет непокоїть передусім посилення тиску українського уряду на пресу та неспроможність парламенту ухвалити 5 законів для забезпечення основних прав та свобод людини. Саму ж чотиригодинну процедуру розгляду українського питання в комітеті з моніторингу очевидці називають ганьбою, якої не зазнала жодна з країн за 49 років існування Ради Європи. Найганебнішим, на думку українських депутатів, є демонстративна байдужість виконавчої влади до принципово важливих речей: від вирішення конкретного питання (бути чи не бути Україні в Раді Європи) до загальної недбалості в формуванні міжнародного авторитету України. До Парижа, де 20 травня комітет з моніторингу слухав «наше» питання, не з'явилися ні представники українського уряду, ні навіть постійний представник України в Раді Європи Олександр Купчишин.
Не приїхав чомусь і член комітету Василь Костицький. А відтак відстоювати інтереси всієї України довелося комуністові Євгену Мармазову. І як наслідок — проблеми України зрозуміли лише двоє із 40 членів моніторингового комітету.
Анатолія Раханського, якому довелося працювати в комітеті за В.Костицького, вся та ганьба наштовхнула на думку, що в призупиненні повноважень української делегації в ПАРЄ, а отже, й у «згортанні» демократії зацікавлений хтось із високопосадових осіб в Україні. Депутат впевнений, що показником байдужості виконавчої влади до іміджу країни в світі є й нехтування елементарною дипломатичною ввічливістю стосовно доповідачів ПАРЄ, які час від часу бувають в Україні. «Що можна подумати доброго про права простої людини в країні, де міністр юстиції не знаходить часу, аби зустрітися з доповідачами Ради Європи, а виконувач обов'язків Генерального прокурора півтори години тримає їх у своїй приймальні?»
До 22 червня, коли має розпочатися сесія ПАРЄ, залишилося не так уже й багато часу, але представники української делегації сподіваються, що Верховна Рада встигне ухвалити принаймні 3 із 5 необхідних законів. Це, за даними українських депутатів, мало б задовольнити Раду Європи. Проте Є.Мармазов каже, що зусилля парламенту можуть звестися нанівець якоюсь неординарною ухвалою уряду чи передвиборною заявою чинного Президента. «Це абсолютно можливо. Наприклад, Президент заявить, що він — за виконання смертного вироку Анатолієві Онопрієнку. Якщо така заява з'явиться, то, незважаючи ні на що — навіть на 5 ухвалених парламентом законів — Україну виключать із Ради Європи. Автоматично!»
Леонід Кучма не змусив довго чекати. Минулої суботи під час відвідин батьківщини Тараса Шевченка, Президент заявив, що в нього не здiйметься рука підписати прохання про помилування серійного вбивці А.Онопрієнка. Така заява Л.Кучми означає намір порушити мораторій на страту, запроваджений ним же понад рік тому. Взагалі складається враження, що влада морально готова до «вигнання» України з РЄ й навіть сподівається отримати на цьому політичні дивіденди, адже скоріш за все причиною виключення України вочевидь буде названо «немодну» вимогу скасування смертної кари і справу Онопрієнка на цьому тлі може бути дуже вдало використано.
А ще в селі Шевченковому Президент сказав, що РЄ не має питань до виконавчої влади («у неї більше питань до парламенту», який «повинен зрозуміти, що в світі з цим не жартують»), а він, у свою чергу, не має жодних сумнівів у здатності української парламентської делегації переконати ПАРЄ в тому, що Україна прогресує у виконанні своїх зобов'язань.
Проте схоже, що після заяви Л.Кучми стосовно Онопрієнка Рада Європи вже не схоче слухати жодних пояснень.
КОМЕНТАР
Олександр КУПЧИШИН, Постійний представник України при Раді Європи:
— На всіх рівнях у Раді Європи існує розуміння, що в України, яка постійно не виконує своїх зобов'язань перед РЄ, відставання йде на рівні міжпарламентської співпраці. Роботу українських місцевих органів у цій організації оцінюють позитивно. Парламентська ж делегація свідомо вибрала собі лінію конфронтації. Делегація, яка є віддзеркаленням у мініатюрі обстановки у Верховній Раді, — тобто більшість її членів є комуністами, — каже: ми не будемо виконувати взяті зобов'язання, доки НАТО не припинить військові дії у Югославії. Такі заяви є для Ради Європи як червона ганчірка для бика. Так чи інакше, але нині від призупинення повноважень української делегації може врятувати виконання до 20 червня принаймні однієї з вимог. По-перше, це прийняття Хартії регіональних мов і мов національних меншин. По-друге, прийняття Кримінального, Кримінально-процесуального, Цивільного, Цивільно-процесуального кодексів. По-третє, ухвалення Закону про політичні партії. По-четверте, законодавче забезпечення мораторію на смертні вироки. Щодо останнього, то тут достатньо ухвали Конституційного суду про неконституційність смертних вироків.
Підготувала Наталя ВІКУЛІНА, «День»
