Недавно Віктор Ющенко відвідав Москву, де, зокрема лідером УНР Юрієм Костенком, у нього було анонсовано ряд зустрічей на вищому рівні. Насправді, якщо брати до уваги відкриті джерела, порівняно «висока» зустріч була всього лише одна — з лідерами Союзу правих сил Борисом Нємцовим та Іриною Хакамадою. Напевно, головним мотивом візиту до Першопрестольної у Ющенка було бажання налагодити мости з російськими колегами, оскільки співпраця з Росією, а перед цим — «оглядини» в Москві традиційно є важливим заходом для будь-якого українського претендента на владу. А у лідера «НУ», як відомо, на північному напрямі серйозні проблеми. Як би не ставитися до фобій московського політикуму, там блок Ющенка вважається антиросійським. До речі, напередодні від’їзду до Москви Ющенко заявив, що основною його метою буде знищення репутації національних шовіністів блоку «НУ» в очах Кремля.
Водночас, багато хто вважає Ющенка прозахідним політиком. Напевно, не останньою характеристикою «прозахідності» (як, втім, і «націоналізму») є здатність відстоювати національні інтереси і зберігати гідність у Москві. А головним критерієм дієздатності політика є логіка, послідовність і прогнозованість.
І ось після візиту Ющенка до Москви виникла ситуація, яка досить показова в плані логіки, послідовності, гідності і здатності виразно сформулювати свою позицію. Виявилося, що лідер політичної сили обговорював із представником іншої держави план урегулювання політичної кризи в Україні. Як заявила в інтерв’ю московському «Інтерфаксу» віце-спікер Держдуми від СПС І. Хакамада, на зустрічі з лідером «НУ» було обговорено і схвалено план урегулювання політичної кризи, запропонований самим В. Ющенком. І. Хакамада відзначила, що «суть цього плану полягає в тому, що Президент України Леонід Кучма залишається на своєму посту до кінця повноважень, які закінчуються восени 2004 року, але за умови, що він сформує коаліційний уряд парламентської більшості, до якого входить і блок «Наша Україна». Сам Ющенко, за інформацією агентства Інтерфакс-Україна, яке, в свою чергу, подає повідомлення московського Інтерфаксу, після закінчення зустрічі заявив журналістам, що між лідерами СПС і ним було досягнуто розуміння того, що Л. Кучма повинен допрацювати до кінця президентських повноважень. Лідер «НУ» також відзначив, що основні політичні інститути повинні підписати документ, у якому було б знайдено формулу стабільності. «Це означало б початок того, що Україна справилася з тією проблемою, яка називається політична криза», — підкреслив Ющенко.
Далі події розвивалися таким чином. У інтерв’ю «Німецькій хвилі» Ющенко називає повідомлення про його обговорення з російськими політиками теми відставки Кучми «провокацією». Він сказав, що це питання «є виключно українською компетенцією, і було б принизливо, тому цю тему навіть не обговорювали в Росії». Ось і ми говоримо — принизливо. Прес-секретар лідера блоку «Наша Україна» Ірина Геращенко назвала «некоректним» повідомлення про те, що в Москві між лідерами СПС та В. Ющенком було досягнуто домовленості про те, що українська опозиція не буде вимагати дострокового відходу у відставку Президента України. Коментуючи результати зустрічі, Геращенко повідомила, що «сторони обмінялися поглядами на політичну ситуацію в Україні, але ніхто нікому не давав ніяких рекомендацій».
Тут виникає ряд запитань. Або Ющенко і Хакамада — хтось один — висловлюється, як мінімум, некоректно, або московські журналісти когось із них не так зрозуміли. «День» зв’язався з московським агентством, і заступник директора головного випуску «Інтерфакс» Олександр Жудро повідомив, що він ручається за точність цитування слів Хакамади, і додав, що «якщо політики говорять різні речі, то, напевно, вони повинні розібратися між собою». Не довіряти російським колегам підстав немає, а враховуючи стиль висловлювання Ющенка, передбачити, що самого Віктора Андрійовича (не Нємцова і Хакамаду) московські журналісти дещо «не так зрозуміли», в принципі можна. Тільки це не зменшує проблеми. Дуже схоже на те, що Ющенко або в черговий раз продемонстрував нездатність до чіткого формулювання позиції, або нездатність до розрізнення зовнішньо- і внутрішньополітичних проблем. Схоже, що про терміни перебування при владі Леоніда Кучми на московській зустрічі все-таки йшлося. Можна сперечатися про те, в яких формулюваннях, нюансах велася розмова, але тут досить показовий інший факт — поведінка на переговорах, недбалість в інформуванні про свою позицію призвела до того, що візит призвів до конфузу.
