Якось Віктор Янукович заявив, що ухвалення нового закону про вибори народних депутатів стане тестом на зрілість українського парламентаризму. Наскільки наш парламент зрілий — дізнаємося вже зовсім скоро, буквально через кілька днів. До речі, це вже стало традицією — всі важливі рішення в українському парламенті, як правило, розглядаються в четвер на вечірньому пленарному засіданні. Не треба бути великим провидцем, щоб спрогнозувати — 3 листопада за помахом руки одного з регіоналів більшість дружно проголосує за провладний законопроект у першому читанні. Та й в Адміністрації Президента прямо говорять, що новий закон про вибори буде ухвалено парламентом «протягом найближчих місяців, до кінця року точно».
Нагадаємо, що Верховна Рада 21 жовтня включила до порядку денного чотири законопроекти про вибори народних депутатів (№9265, №9265-1, №9265-2, №9265-3). Один з них (№9265-1) подано депутатами більшості. Цей документ майже повністю повторює проект, який розробляла робоча група на чолі з міністром юстиції Олександром Лавриновичем, проте містить низку норм, які Венеціанська комісія не розглядала. Зокрема, це пункт, що дільнична комісія може зняти з реєстрації кандидата в депутати після двох попереджень.
В опозиції вважають, що це дозволить знімати з виборів кого завгодно. Лідер «Фронту змін» Арсеній Яценюк навіть пожартував, що весь закон можна було б переписати одним абзацом: «Склад Верховної Ради визначається указом Адміністрації Президента». Він переконаний, що влада вирішила діяти «за найгіршим сценарієм». Експерти також одностайні в думці — команда Януковича планує отримати ручний парламент.
«День» уже багато разів писав про новий закон про вибори, втім пройдемося ще раз по основних тезах.
По-перше, наступні вибори до Верховної Ради України проходитимуть за змішаною системою. Це означає, що ціна депутатського крісла у ВР зросте: 225 парламентаріїв обиратимуться в округах і 225 — за партсписками. Примітно, що до недавнього часу багато регіоналів відкрито висловлювалися проти мажоритарки. Наприклад, Леонід Кожара в інтерв’ю «Дню» назвав це «кроком назад». Мовляв, мажоритарна система в українських умовах — це система для багатих.
Не в захваті від цього пункту й у Венеціанській комісії. «Загалом, не нашій комісії вирішувати, якою саме бути виборчій системі — в країнах Європи діє багато різних систем. Проте ми не можемо не нагадати нашим партнерам у Києві про негативний досвід, який країна мала зі змішаною системою, до якої планують повернутися», — зазначає секретар комісії Томас Маркерт. Але, судячи з усього, дискусія на цю тему в команді Януковича вже закінчилася. Є думка, що падіння рейтингу Партії регіонів влада компенсує використанням адмінресурсу в мажоритарній частині кампанії.
По-друге, у виборчому процесі не братимуть участі блоки, а лише окремі партії. А це означає, що опозиції буде складніше об’єднатися. Хоча головні політичні гравці вже прийняли це правило гри ще на місцевих виборах.
І по-третє, прохідний бар’єр, судячи з усього, буде підвищено до 5%. З різкою критикою таких новацій, а особливо факту підвищення прохідного бар’єру, виступили й молодші партнери Партії регіонів — комуністи. «Ми сьогодні повинні приєднатися до дискусії довкола цього законопроекту. Обмеження волі виборців у вигляді грошової застави або підвищення прохідного бар’єру створює загрозу для проведення демократичних виборів. Розширено коло підстав, через які можуть зняти з реєстрації кандидата в депутати. Капітал хоче задіяти будь-які технології, щоб це були не вибори для народу України, а вибори між олігархами та для олігархів», — заявив днями головний комуніст Петро Симоненко.
А от Володимир Литвин підозріло спокійний, не зробив поки жодної різкої заяви. Хоча рейтинг його партії коливається на рівні одного відсотка. Мабуть, за прикладом Тігіпка Володимир Михайлович також готується влитися в лави Партії регіонів. Або кинути своїх «народників» напризволяще, а самому піти за мажоритаркою. Що ж, для сивоволосого спікера це теж варіант...
Як би там не було, політичним гравцям доведеться прийняти нові правила гри. І тут можливі лише два варіанти: об’єднатися і створити альтернативу потужному провладному кулаку або... піти в маргінес.
КОМЕНТАРI
Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог, директор соціологічної служби «Український барометр»:
— Сьогоднішній парламент відновив страшну практику непрофесіоналізму, коли з голосу змінюється той чи інший законопроект. Це небезпечно для всіх проектів законів: промислових, виборчих, екологічних... Це означає, що немає публічності, експертної оцінки, уваги громадськості.
Сьогодні важко сказати, який із законопроектів переможе. Я думаю, що в процесі голосування будуть зміни такого кардинального рівня, що ми отримаємо якийсь третій, невідомий для нас закон, до якого повинні будемо пристосовуватися. Навіть законопроект, зареєстрований депутатами від правлячої більшості, змінюватиметься у різних варіантах у процесі голосування. Буде багато конфліктних точок, а це означає, що одна норма буде елегантною, а інша буде їй суперечити. Так відбувається з будь-яким законом, який не обговорюється і не виводиться в гармонію із загальним законодавством.
Змішане виборче законодавство залишиться. Звичайно ж залишать найшикарнішу норму — коли людина може йти одночасно і за партійними списками, і по мажоритарних округах. Це достатньо цинічна, але зручна, перш за все, для бізнесу норма. Тобто якщо у вас в окрузі погані стосунки з владою, то кажете, що ви незалежний кандидат, а якщо хороші, то кажете, що ви йдете від Партії регіонів. П’ятивідсотковий бар’єр, думаю, опустять до чотирьох відсотків. З тієї простої причини, що п’ятивідсотковий бар’єр не знімає загрози проходу опозиційних сил до Верховної Ради.
Якщо немає реформ, якщо країна не відчуває якихось успіхів, то, звичайно, постає питання — як довести, що населення все ж підтримує такий стиль і напрям розвитку держави. Тому головне завдання цієї виборчої кампанії — не просто відтиснути опозицію, а довести, що все йде за планом, а люди згодні з тим, що відбувається в країні.
Мені часто говорять про пропорційну систему — це правильно, але ми маємо справу зі старіючими партіями: БЮТ постаріла разом з Тимошенко, НУ — з Ющенком, ПР — з Януковичем. Їм усім вже понад десять років. Це дуже багато для молодої держави. Тому, звичайно, було б непогано, якщо джерелом нової політичної сили стали все-таки мажоритарники, які хоч чимось відрізнялися б від нинішніх політиків. Партії на Заході також мають довгу історію, але там і держави мають по двісті-триста років власної історії.
Володимир ЛУПАЦІЙ, політолог, директор Центру соціальних досліджень «Софія»:
— Я думаю, що ситуація з виборчими законопроектами свідчить, що не все так одновимірно в структурі влади. Вочевидь, є різні ініціативи, але яка з них буде прийнята — питання відкрите. Однозначно можна сказати, що до діалогу «Україна — ЄС» і тих проблем, що виникли в частині підписання угоди про асоціацію й зону вільної торгівлі закон про вибори в перспективі має пряме відношення. Навряд чи вони будуть зацікавлені загострювати ще й у цьому питанні конфлікт з Венеціанською комісією.
Однозначно, змішана система розширює можливості для маневру. Загроза з боку мажоритарки — це передусім формування феодальних вотчин. Замість тези про розвиток єдиного економічного й гуманітарного простору можемо отримати консервацію провінціалізму й містечковості.
Щодо пропорційної системи. Акцентування уваги на прохідному бар’єрі — це слабкість, а не сила. Думаю, добиватися збереження парламентської більшості можна якимись іншими методами. Питання бар’єру — це питання того, наскільки в парламенті будуть присутні політичні новації, тобто сили, що можуть володіти деякими інноваціями й певним інтелектуальним лідерством. І влада, і опозиція — це досить консервативні еліти, які потребують нових ідей і їхніх носіїв.
