Запропоновані російським президентом Володимиром Путіним зміни в системі державного управління Російської Федерації викликали серйозний міжнародний резонанс. Представники США та Європейського Союзу вже закликали російське керівництво не згортати демократичні свободи під лозунгом боротьби з тероризмом. На це російське МЗС встигло відповісти не менш різко, рекомендуючи західним демократіям не втручатися у внутрішні справи Росії. Слід зазначити, що реакція західних правителів мало хвилює російського президента, а ось на пострадянському просторі нові ініціативи Путіна можуть мати серйозні наслідки.
Нагадаю, що після жахливого за витонченістю та наслідками терористичного акту в Беслані Володимир Путін виступив із цілим комплексом пропозицій щодо реформування системи влади. Перше і, можливо, головне — це зміна порядку обрання керівників суб’єктів федерації. Якщо до останнього часу губернатора області або президента національної республіки обирало населення суб’єкта федерації, то сьогодні Володимир Путін запропонував, щоб кандидатуру голови регіону вносив глава держави, а затверджували її законодавчі збори. Звичайно ж, таким чином суттєво змінять структуру регіональної еліти, її інтереси та можливості цілком підпорядковуватимуться Кремлю. Поменшає самостійності регіонів, сусідні з ними іноземні держави будуть захищені від «геополітичних витівок» місцевих князьків. Недивно, що запропоновані зміни вже встигли підтримати такі впливові регіональні лідери, як московський мер Юрій Лужков і президент Татарстану Мінтімер Шаймієв. Не виключено, що впливові регіональні барони сподіваються за рахунок демонстрації виняткової лояльності президентським ініціативам втриматися у своїх кріслах. Путіну вдалося буквально загіпнотизувати губернаторів, скувати їхню волю до відстоювання власних повноважень, але не можна виключити, що локальний опір його ініціативам усе ж виникне в ході розгляду законопроектів, які втілюють у життя останні президентські пропозиції, в Державній думі.
Нижній палаті Федеральних Зборів, крім затвердження нового порядку обрання губернаторів, треба змінити і схему парламентських виборів. Із метою підвищення політичної відповідальності законодавчої гілки влади Путін пропонує перейти на цілком пропорційний принцип формування Думи. Це означає, що вже в 2007 році російські виборці голосуватимуть за списки партій і блоків, які мають поборотися за подолання вже 7-відсоткового бар’єра. Нескладно припустити, що «Единая Россия», яка сьогодні контролює понад дві третини депутатського корпусу, отримає значну перевагу на майбутніх виборах. Комуністам і ЛДПР буде складніше, а для правих демократичних партій імовірність попадання в наступне скликання Державної думи вельми низька. Недивно, що й Союз правих сил, і «Яблоко» негативно сприйняли ініціативи російського президента. Слід зазначити, що перехід до пропорційної системи парламентських виборів навряд чи буде простим. У «Единой России» вистачить одномандатників, які навряд чи зможуть знайти собі гідне місце в партійному списку. Утім, не виключено, що адміністрація російського президента знайде аргументи для непокірних мажоритарників і все ж із мінімальними втратами продавить через Державну думу новий пропорційний закон.
Російські політологи стверджують, що основна мета запропонованих Путіним змін — створення перспективи для пролонгації власних повноважень. Відомо, що сьогодні голова Російської Федерації перебуває на другому терміні своїх президентських повноважень. Російські експерти не виключають, що наступним кроком влади стане посилення позицій прем’єр-міністра, яким стане або сам Путін, або хто- небудь із його найближчого оточення. Однак і три роки президентських повноважень Путіна пройдуть, цілком імовірно, під знаком посилення президентської влади.
Сьогодні складно сказати, наскільки посилення влади глави держави допоможе подавити виступи сепаратистів на Кавказі. Поки що там спостерігається тенденція поширення нестабільності по всьому регіону. Не виключено, що пожежа війни може перекинутися з Чечні на Інгушетію, Північну Осетію, Дагестан. Терористичний акт у Беслані завдав сильного удару по крихкому міжнаціональному миру між осетинами й інгушами. Національна структура регіону, що більше нагадує клаптеву ковдру, політична нестабільність, безперервні бойові дії в Чечні — всі ці чинники створюють загрозу поширення тероризму по всьому Кавказькому регіону. Світова практика переконливо доводить, що виключно посиленням силової складової практично неможливо досягти вирішення конфлікту на зразок чеченського.
Із високою часткою ймовірності можна стверджувати, що новий обсяг президентської влади Володимир Путін спробує використати й у зовнішній політиці. Якщо можливість посилити вплив Росії в далекому зарубіжжі об’єктивно обмежена потенціалом Сполучених Штатів і Європейського Союзу, то на пострадянському просторі можливості Москви стрімко наростатимуть. Обрання Путіна головою Ради глав держав СНД об’єктивно приведе до посилення впливу російської дипломатії. Під лозунгами боротьби з тероризмом росіяни постараються посилити свою військову присутність у країнах Центральної Азії, не виключене загострення взаємовідносин між Росією та Грузією. Оголошення Кремлем готовності завдавати превентивних ударів по базах терористів за межами Росії помітно нервуватиме сусідів, які межують із РФ.
Для України, що перебуває в самому розпалі президентських перегонів, ініціативи Володимира Путіна є щонайменше серйозним викликом. Росія об’єктивно зацікавлена в тому, щоб поширити свій максимальний вплив на Київ, який фактично є єдиним центром впливу, альтернативним російському, на пострадянському просторі. Тому будь-які спроби визнати результати президентських виборів недійсними, прагнення так чи інакше дестабілізувати ситуацію будуть лише на руку тим, хто бажає ослабити позиції України на міжнародній арені. Сподіваюся, що це розуміють основні претенденти на перемогу, і вони зуміють піднятися над своєю конкуренцією, не допустити бруду та фальсифікацій заради збереження стабільності в державі.
