«Мовчання» каналів Віктора Пінчука з приводу слів Олексія Пукача про причетність другого Президента України і колишнього Голови ВР до вбивства Георгія Гонгадзе, а також «несподівана» купівля телеканалу «Інтер» Дмитром Фірташем — свідчать у зв’язці про те, що українська влада і олігархи прекрасно усвідомлюють те, що сучасним світом правлять не так гроші, як інформація. Інформація, «правильна» подача якої сприяє збереженню і примноженню економічних і політичних капіталів.
До речі, згідно з грудневими результатами моніторингу Академії української преси, одними з лідерів «позитивного» обговорення подій у країні стали саме телеканали зятя Леоніда Кучми — «ICTV», «СТБ», «Новий канал». Своєю чергою, «Інтер», який до нещодавнього часу належав Валерієві Хорошковському, який пішов із президентської команди, увійшов до списку лідерів за «негативно-конфліктним» контекстом.
Ситуація, що склалася з провідними українськими телеканалами, вже вкотре відсилає до проблеми маніпуляцій суспільною свідомістю у вітчизняному телепросторі, їхнім організаційним і змістовним проявам. Цього разу хотілося б приділити особливу увагу так званій «м’якій» пропаганді і тим інформаційно-технологічним прийомам, які з нею пов’язані. Нижче автором цих рядків було підібрано описи найбільш актуальних форм «м’якої» пропаганди, і, можливо, читачеві це стане корисним як певна «пам’ятка» при перегляді українських телеканалів із врахуванням нинішніх умов нашого соціально-політичного життя.
• ВІДВЕРТАННЯ УВАГИ
Основним елементом управління суспільством є відвернення уваги людей від важливих проблем і ухвал, що приймаються політичними та економічними правлячими колами, за допомогою постійного насичення інформаційного простору малозначними повідомленнями. Прийом відвернення уваги вельми істотний для того, щоб не дати громадянам можливості отримувати важливі знання в галузі науки, економіки, психології, нейробіології та кібернетики.
• ЗВЕРНЕННЯ ДО НАРОДУ, ЯК ДО МАЛИХ ДІТЕЙ
У більшості пропагандистських виступів, розрахованих на широку публіку, використовуються такі аргументи, персонажі, слова і інтонації, неначе посилання спрямоване на дітей шкільного віку із затримкою в розвитку або розумово неповноцінних індивідуумів. Чим старанніше хтось намагається ввести в оману телеглядача, тим більшою мірою він прагне використовувати інфантильні мовні звороти. Чому? Якщо хтось звертається до людини так, як нібито їй 12 або менше років, то через навіюваність, у відповіді або реакції телеглядача, з певною мірою ймовірності, також буде відсутня критична оцінка, що є характерним для дітей у віці 12 або менше років. Частенько з такою маніпуляційною практикою ми зустрічаємося в українських політичних ток-шоу, коли ведучі і спікери починають «розкладати по поличках» обставини тих чи інших подій/явищ.
• УТРИМАННЯ ЛЮДЕЙ У НЕУЦТВІ, КУЛЬТИВУЮЧИ ПОСЕРЕДНІСТЬ
Тут суть полягає в тому, щоб за допомогою ЗМІ, особливо телебачення, «сіяти» в людях неспроможність розуміти прийоми і методи різноманітних політико-психологічних маніпуляцій і спроб «профілактичного» промивання суспільної свідомості. Зазвичай у таких ситуаціях мається на увазі відповідне використання освітньої і світоглядної функцій журналістики.
Про вищезгадані три пункти пише американський лінгвіст і політичний аналітик Ноам Хомський. А ось наступні три пункти базуються на тезах книги Арсена Миронова «Раздувай и властвуй». Примітно, що в 2004—2008 рр. автор працював головним радником протокольно-організаційного управління президента Росії.
• НЕ ІМІДЖ, А ТЕМА
В інформаційному полі інколи пропагують не імідж певного політика, а пов’язану з цим іміджем тему. Робиться це для того, щоб уникнути звинувачень в ангажованості і пристрасності до даного політика. Пропагандистську «тему» зазвичай подрібнюють на фрагменти і використовують із них ті, які можуть бути представлені як такі, що мають об’єктивну суспільну цінність. Такі фрагменти, як правило, мають потенціал «сенсаційності».
• «ЗАГЛУШКА» НЕБАЖАНОЇ ТЕМИ
Щоб «м’яко» заглушити небажану тему, з відверто негативними матеріалами з приводу неї особливо не переборщують, оскільки це може спричинити протилежний ефект. У таких випадках сучасні пропагандисти більшою мірою прагнуть закласти до інформаційного контексту не протилежні ідеї, а дисонуючі, тобто роздмухується інша проблема, яка лежить у тій же тематичній зоні.
• «ПЕРЕЛОМЛЕННЯ» НЕБАЖАНОЇ ТЕМИ
«Переломлення» теми — агресивна тактика тематичного кризового менеджменту. Вона ефективніша в порівнянні з «глушенням» і потребує менших витрат часу і журналістської праці. Головна відмінність від технології «глушення» полягає в тому, що голос чужого ньюсмейкера не просто перекривається «вигукуваннями» будь-якої іншої інформації з суміжної теми. Силове «переломлення» теми передбачає, що зацікавлені журналісти і експерти відгукуються на небажану тему конкретними контраргументами. Використання контраргументів можна виправдати тим, що незалежна журналістика «завжди розглядає аргументи обох конфліктуючих сторін». Цей прийом дозволяє дотриматися репутації неангажованого видання, що, як ми пам’ятаємо, принципово важливо.
* * *
Слід пам’ятати, що жертвами політичних маніпуляцій, як правило, стають громадяни, в яких немає чітких політичних переконань і принципів. А якщо говорити ширше, то жертвою маніпуляцій стає той, хто підсвідомо хоче бути цією жертвою. Своєю чергою, той, хто не хоче, має бути пильним і «вміти сказати: руки геть, геть від мене».
