Миколаївський тур акції об’єднаної опозиції «Вставай, Україно!», на перший погляд, видався жвавим і велелюдним. Проте. На акції автор був у гурті польських журналістів, які приїхали для обміну досвідом і зранку тягнули мене на вулицю Радянську (!), де мав відбутися мітинг. До нас приєдналися колеги із Запоріжжя і Одеси.
Зайнятість більшості у робочий час компенсувала велика кількість пенсіонерів, зокрема з онуками, яким було обіцяно морозиво і партійні сувеніри. На додачу до традиційних прапорів і перетяжок під час мітингу вельми доречно з’явилися великі паперові ляльки лідерів правлячої партії, уряду та області на повітряних кульках, які оживили народні маси. Було дуже багато рукописної наглядної агітації, зокрема і з висуванням претензій до самих опозиціонерів. Був і свій «троль»! Та ще й який!
На мітинг прийшов народний депутат-комуніст Микола Дзарданов. Намагався пробратися на сцену і вступити в полеміку з лідерами Об’єднаної опозиції прямо з імпровізованої трибуни. Охорона його не пропустила. Тоді Дзарданов усівся за столиком кафе, що поруч, і, узявши пляшку пива, почав слухати опонентів, кидаючи кпини.
Хоча навряд чи він і миколаївці відчули щось нове. Арсеній Яценюк взагалі здивував, коли закінчив спіч «надією на відновлення суднобудування в Миколаєві...».
Ну а корабелів, власне, на мітингу не було. Їх просто немає сьогодні в місті Миколаєві. Є ветерани суднобудівної галузі, а ось людей, задіяних у спорудженні кораблів і суден, немає. Як і немає суднобудівних замовлень. А ось чи зможуть їх забезпечити опозиціонери? Про це на мітингу, звісно, не йшлося. Були емоції про суперників, про опонентів, погрози і заклинання...
Поляки-журналісти, отримавши переклад гасел, лише почмокали: у вас ще політики говорять з народом такими загальними фразами?!
Посміхалися, прогулюючись то тут то там навколо мітингу, учасники минулих «майданів», які добре знають ціну екзальтації і зачарування лідерами двох минулих президентських виборчих кампаній. Хто, як не вчорашні партійні працівники, знають правила, прийняті в українському опозиційному середовищі.
На Миколаївщині завжди була велика проблема сформувати філію опозиційної партії. Щойно «назбирали» на одну, починається «брунькування». Були приклади, коли один і той самий районний активіст представляв 2—3 партії опозиційного спрямування. В одній записаний сам, в другій — дружина на дівочому прізвищі, в третій — сестра. А симпатиків брати доводиться з протестного населення, яке вагається в рамках 14—18%. Це і є електорат опозиції. 30% тих, хто голосує, — міцно залишаються відданими Партії регіонів.
Вождистські партії опозиції тут не мають яскравих харизматичних лідерів, хоча б таких, як багаторічний вождь регіоналів Микола Круглов. Виборці, які не знайшли симпатії в існуючих політкомандах, дуже погано ходять голосувати.
Причина?
Кадри.
Опозиція на Миколаївщині перебуває в стані маргіналізації. Дуже не хочеться збуджувати увагу до себе, аби не привертати увагу більшості. У кожному місцевому партосередку регулярно нарікають, що введені із столичних офісів зовсім не враховують місцевих умов. Опозиціонери завмерли і чекають: ось під час виборів відіграємося — усе пригадаємо своїм опонентам! Щось непомітно об’єднаних зусиль партій опозиційного спрямування.
А якщо врахувати, що роботи над помилками минулого опозиційні діячі не зробили, то граблі, розкидані по степу, чекають нових «жертв». Агітація регулярно ведеться лише в одній рухівській газеті. Роботи із завтрашнім виборцем у сучасному інформаційному форматі, окрім блогів кількох депутатів-журналістів, непомітно.
«Нам не вистачає фінансування, — вважає один з лідерів опозиційної партії на Миколаївщині. — Усі бізнесмени, хто нам допомагав, розорилися або після того, як Тимошенко програла вибори, перестали нам допомагати!».
Опозиція схожа на спринтера, а місцева влада — на марафонця, готового намотувати кілометр за кілометром. Є заради чого!
А хто бачив плани на перспективу?
На жаль, не лише з кадрами, а й з перспективними планами в опозиції сутужно. У публічній сфері — їх не виявити! Що робитиме в разі перемоги виконавець «Х» у Н-ському районі, аби люди перестали виїжджати з цього куточка причорноморського степу? Як запрацює програмно-цільовий метод після виборів 2015 років? Про це — мовчок!
