Сьогодні в Сімферополі відбудеться сесія Верховної Ради Криму, що розгляне питання про главу уряду автономії. Як ще в п’ятницю повідомив журналістам глава парламенту автономії Борис Дейч, він обговорив із Президентом кадрові питання і вважає, що «Сергія Володимировича чекає чудове майбутнє». За деякими відомостями, йому пророкують посаду консула України в Санкт-Петербурзі, яку довго займав колишній глава Севастополя Семенов. Дейч дав зрозуміти, що питання про відставку Куніцина вирішене в принципі, а деталі оприлюднять сьогодні на сесії. Водночас сам Куніцин, усупереч повідомленню голови РНБОУ Петра Порошенка, в понеділок заявив, що жодної заяви він ще не писав. Більш того, на апаратній нараді уряду Куніцин, як і раніше, наголосив, що у відставку не збирається.
Питання про відставку глави уряду сьогодні в Криму, без перебільшення, — тема номер один. Дехто вважає, що відхід Сергія Куніцина, який уже двічі очолював Раду міністрів Криму, — це своєрідний компроміс між ним і Президентом Ющенком. З одного боку, твердження про те, що «Київ не може зняти Куніцина указом Президента», правильне лише частково. Так, його призначає та знімає за узгодженням із Президентом Верховна Рада Криму, яка сьогодні на боці Куніцина. Безсумнівно, за його відставку проголосують аж ніяк не всі депутати, можливо, рішення навіть не зможе набрати більшості голосів. Голова «Русской общины» Криму, депутат Верховної Ради автономії Сергій Цеков заявив: «У «Русской общины» дуже неоднозначне ставлення до прем’єра. Але в цьому випадку я категорично проти того, щоб парламент давав згоду на його відставку. В цьому питанні треба фокусувати увагу не на особистості Куніцина, а на важливішій обставині — ставленні Центра до Криму. Відмовившись відправляти його у відставку, депутати продемонстрували б, що Крим має повноваження, затверджені законами та Конституцією України, і ми ці повноваження обов’язково відстоюватимемо в будь-якій ситуації».
Водночас Крим, як і раніше, залишається найскладнішим регіоном в Україні, як в економічному сенсі, так і в політичному. І в чому Київ має слушність, то це в тому, що автономію не можна й надалі залишати в такому стані. З одного боку, справді в Криму накопичений величезний конфліктний потенціал не лише за лініями «влада — кримські татари» або «влада — населення», але також і в економіці, в міжрелігійних відносинах, навіть в екології. Вибуху не станеться, якщо «новий прем’єр буде не сліпим кошеням або хлопчиком, якого водитимуть за ручку, а державним мужем, здатним жорстко відстоювати інтереси Криму й України та вирішувати виниклі найскладніші та найнебезпечніші проблеми», вважає Леонід Грач, який наполегливо просуває в прем’єрське крісло колишнього начальника кримської міліції та нинішнього заступника глави МВС Геннадія Москаля. Сам Геннадій Москаль ніяк не висловив свого ставлення до цієї ідеї і навряд чи захоче ще раз опинитися в «кримському серпентарії». Водночас через надто активні дії, спрямовані на обіймання цієї посади, народний депутат України Віктор Шкляр, очевидно, отримав відмову Президента, який негласно відкликав свого скандального листа. Тепер В. Шкляр заявляє, що готовий просто бути на партійній роботі — очолювати в Криму місцеве відділення Народного Союзу «Наша Україна». За іншою інформацією, як сатисфакцію йому запропонували посаду глави рескомзему Криму, де проблем нагромадилося не менше, ніж у всьому уряді.
Серед інших кандидатур, які можуть очолити уряд Криму в разі відходу Куніцина, найбільші шанси отримати згоду Президента, вважають у Криму, має Сергій Ляшенко. Раніше він працював главою податкової адміністрації Криму, але пішов в економічні радники Дейча через те, що був вимушений звільнити крісло для кримського лідера «Нашої України» Валерія Пробийголови.
Сьогодні багато хто в Криму вважає: попри те, що Сергій Куніцин був досить успішним керівником, в автономії, втім, назбиралася сила-силенна проблем, що заважають її подальшому розвитку. Вирішити їх може тільки нове керівництво. Один із кримських економічних аналітиків, який довго працював радником практично всіх колишніх керівників Криму, а нині керівник однієї iз консалтингових фірм Андрій Клименко оприлюднив відкритого листа до керівників автономії, в якому заявив, що для Криму, нарешті, повинен настати «момент істини». За його оцінками, «процес деградації кримської «автономної політики» спочатку в дрібну провінційну метушню, а потім — у щось більш ганебне, негідне й аморальне, набуває безповоротного характеру». Чи для цього створювалася автономія? По-друге, він стверджує, що «останні років десять кримська влада, незалежно від прізвищ, демонструвала патологічну нездатність генерувати стратегічні ідеї, що відповідають статусу автономії. І навпаки, вона так само, незалежно від прізвищ, володіла видатними здібностями деформувати будь-які ідеї в процесі їх реалізації». На його думку, «Крим фатально втрачає час у конкуренції причорноморських регіонів, втішаючи себе казками на зразок «ордена на грудях планети». По-третє, «реально чинною конституцією автономії став негласний договір про «поняття» тіньового земельно-рекреаційного бізнесу, що пронизав усі клітини її організму. Уже кілька років усі адміністративні будівлі півострова — одна велика земельно- санаторна біржа, а більшість носіїв депутатських мандатів і службових посвідчень — брокери, маклери й оператори цієї біржі…» На думку експерта, «Острів Крим» географічно схильний до того, щоб бути заповідником й останнім бастіоном минаючих режимів (останній уламок Російської імперії, «заповідник застою» на початку перебудови, «комуністичний заповідник» у середині 90- х). Сьогодні існує небезпека та водночас історична безперспективність спроб збереження в Криму «заповідника кучмізму». Андрій Клименко вважає, що новий глава уряду та нова Верховна Рада, яку оберуть у 2006 році, повинні змінити долю півострова. «Так, у Криму поки що немає авторитетних демократичних сил. Кримські «помаранчеві» — ще не лідери громадської думки. Поки що їх мало — навіть щоб бути «політичними комісарами». Прийшовши до влади (а це неодмінно станеться), вони залишаться у «ворожому оточенні», в тому числі в кримському інформаційному полі. Але так чи інакше — помаранчева революція розбудила громадянську свідомість безлічі людей усіх політичних кольорів. Це означає початок кінця тіньової політики, що заснована на тих чи інших формах купівлі депутатів або збирання карток для голосування. І якщо при цьому в кримському парламенті триває торгівля мандатами — це вже діагноз…» Андрій Клименко вважає, що ідеологію політичного реваншу, яка формується в Криму, треба негайно, поки ще можливо, переформатувати в ідеологію розвитку. Оголошений курс Віктора Ющенка на європейську інтеграцію — це подарунок для кримського туризму, і Крим не просто підтримує цей курс, а й має амбіційні наміри стати одним із регіональних лідерів євроінтеграції України».
