З екс-головою Секретаріату Президента Олегом Рибачуком кореспондент «Дня» випадково зустрілася на презентації в готелі Hyatt. Нещодавно після одного резонансного інтерв’ю, в якому Олег Борисович дозволив собі декілька критичних реплік на адресу свого наступника, він позбувся статусу позаштатного радника Президента. Зараз він очолює фундацію «Суспільність». Наразі він із керівниками топових аналітичних центрів планує відвідати Берлін і Париж — найбільш проблематичні країни з точки зору наших європейських перспектив. Але говорили ми того вечора з паном Рибачуком переважно про внутрішню політику.
— Олеже Борисовичу, у нас «у верхах» зараз став дуже модним епістолярний жанр. Як вам це листування? І чим, на вашу думку може скінчитися цей публічний розбрат у владній команді?
— Усе це має закінчиться якимись змінами, тому що це є однією з перешкод для наших європейських планів. Публічні суперечки владної команди — це основний козир для тих, хто не хотів би бачити Україну ні ближче до НАТО, ні ближче до Європейського Союзу. Виникає сумнів у здатності команди виконувати свої обіцянки.
Ще раз скажу: публічний розбрат у владній коаліції шкодить нам більше, ніж усі акції опозиції. Бо опозиція з кульками просто смішна. А ось дискусії, телеграми, листи, обміни репліками між Банковою і Грушевського — це дуже серйозно. Про це говорять усі посли, про це йдеться на міжнародних конференціях. Про це публічно говорять у Брюсселі й у інших столицях. І тому з цим потрібно щось робити.
Як це може закінчитися? Це може завершитися як якийсь весняний, дитячий період або призвести до змін конструкцій. Тому що доведеться визначатися. Президент заявив про те, що він уперше щасливий, що має ідеологічно близьку більшість в парламенті й має свій уряд. Виникає запитання: якщо він такий щасливий, навіщо це щастя руйнувати?
— До речі, зараз ми спостерігаємо черговий конфлікт між Банковою і Грушевського з приводу Черновецького. На вашу думку, що ж буде з Києвом?
— Треба подивитися, як кияни реагують на мера і на його діяльність. Згадати, що обіцялося на виборах. Тема Києва була однією з програмних цілей, адже «Наша Україна» обіцяли киянам поміняти «надзвичайно популярного» мера. Вони це обіцяли.
— Нині «Наша Україна» переживає не найкращі часи. Яким ви бачите майбутнє цієї політичної сили? Не секрет, що рейтинг цього блоку дуже сильно впав.
— «Наша Україна» визначається зі своїм майбутнім. Не може бути такої ідеології: ми — пропрезидентська партія. Я не розумію, що це таке — пропрезидентська партія? Я не розумію, як можна створювати більш пропрезидентську партію? Політична сила, яка хоче зберегтися, не може просто говорити: ми — пропрезидентська партія.
Вони мають пам’ятати, що йшли на вибори з лозунгом: «Оберіть нас, і ми будемо тільки в союзі з БЮТом. Повірте нам востаннє, ми не будемо допускати чвар. І якщо ви нас оберете, ми будемо у владі однією командою». Це був основний мессидж: повірте нам останній раз. Досвід Мороза показує, що з виборцем так не можна жартувати.
— Ви сказали, що не розумієте, як можна створювати більш пропрезидентську партію. Напевно, мали на увазі «Гарт». На вашу думку, наскільки реально, щоб Ющенко другий раз обирався на Сході, як колись Кучма?
— Я не політтехнолог, але я багато спілкуюся з людьми. Я думаю, що якщо навіть Янукович впаде на коліна й молитиме свій електорат проголосувати за Ющенка, нічого не вийде. У нас не ті люди.
А якщо говорити про технологію... Один чоловік, який заявив про вихід з «Нашої України» задля створення нового, ще більш пропрезидентського проекту, сказав, що в цей проект мають увійти найбагатші люди зі Сходу та Заходу, впливові бізнесмени, успішні менеджери... Потім я б від себе добавив: губернатори, керівники райдержадміністрацій, військовослужбовці... Я б сказав, що ми вже такі проекти бачили. Вони не працюють, вони тоді не спрацювали і зараз тим більше не спрацюють.
Технологічно можна взагалі без виборців робити вибори. Я добре пам’ятаю, як один мій знайомий казав: ось у країні є три Віктори (Ющенко, Янукович, Медведчук). Нехай вони домовляться між собою, хто буде Президентом, хто спікером, хто прем’єром. Ось це мені нагадує ці проекти.
Начебто красиво виходить — об’єднуються впливові люди Сходу і Заходу, а от із обранням виникають проблеми.
— Ви згадали Медведчука. До вас доходили чутки, що він начебто працює в команді прем’єра?
— Чим зараз цікава перспектива Медведчука? У нього дуже близькі стосунки з Дмитром Медведєвим. І тому йому легше грати в геополітичні ігри з погляду як бізнесу, так і великої політики, але поки що він ніяких заяв не робив. Але в мене немає сумнівів, що він може вступити в гру.
— Щодо Росії. Як ви вважаєте, чи вийде в них ця двоглавість, цей тандем? Не може такого бути, що одна голова почне клювати іншу?
— Росія для себе цю форму взяла, й вона її дотримується. Виборів в Росії реально не було. Усі ж відверто говорили про те, що це вибори президента Медведєва. Навіть такий термін був. Водночас росіяни кажуть, що це відповідає очікуванням їхніх виборців — щоб Путін і Медведєв були разом.
Мені незрозумілі декілька речей, щодо яких російські колеги не змогли дати відповідь. Наприклад, навіщо було знімати Касьянова з перегонів? Навіщо було пускати п’ять тисяч омоновців проти 300 учасників «Маршу незгодних»? Для українців, для нас — це шок. Чому Медведєв відмовився від теледебатів. У нього ж підвішений язик, він може говорити.
Я вважаю, це говорить про слабкість системи. З одного боку, начебто все під контролем. А з другого боку, чому в них так зажаті неурядові організації? Чому виникла проблема з British counsil? І так далі. Таких «чому» було дуже багато.
— Але більшість росіян (75%) такий стан справ влаштовує.
— Це ще раз засвідчує, які ми різні. От російський політолог Сергій Марков не зміг відповісти мені, навіщо зняли Касьянова. Він сказав: «Ми вважаємо це дурістю». Почав якось виправдовуватися, мовляв, Касьянов сам не хотів іти на вибори, сам себе зняв. Тобто вони не можуть це пояснити самі.
P.S. Днями «Українській правді» вдалося довідатися про існування несподіваного епістолярного твору. Віктор Балога написав спікеру Верховної Ради Арсенію Яценюку. Лист стосувався... церкви, яку було відкрито в одному з кабінетів парламенту в січні 2008 року силами депутатів Ігоря Рибакова з БЮТ та Валерія Малишева із Партії регіонів.
У стилі, нехарактерному для глави Секретаріату Президента, Балога взявся давати оцінки тому, що відбувається у парламенті. Слова «нездорова метушня» і рекомендація «не варто створювати проблеми там, де її немає» з його вуст були щонайменше політично некоректними.
Лист міг би виглядати як особиста переписка Балоги з Яценюком, якби він не був на бланку глави Секретаріату Ющенка.
«Шановний Арсенію Петровичу!
До Президента України В.А. Ющенка звертаються народні депутати України, православне духовенство, віруючі щодо нездорової метушні, яку створюють окремі особи навколо облаштування православної каплиці в адміністративному будинку Верховної Ради України по вул. Садовій, 3а.
Розуміємо, що серед народних депутатів України е представники різних віросповідань і різної конфенсійної належності, але незаперечним є факт, що світло христової науки пішло з берегів нашого древнього Дніпра.
Київ є визнаним центром християн Східної Європи. Прикро, що напередодні відзначення 1020 річчя хрещення Київської Русі каплиця, деможе помолитися кожний християнин, викликає незрозумілу напругу та навіть спротив тій культурній і релігійній традиції, яка серед українців передається із покоління в покоління, є духовним опертям державності.
Просимо Вас із розумінням поставитися до цієї проблеми та врахувати те, що зазначена каплиця вже освячена.
Переконані, що не варто створювати проблеми там, де її немає. Адже всі ми ходимо під Богом. Та й пам’ятаймо наше одвічне: «З нами Бог і Україна».
Як відомо, ця подія викликала збурення у частини нардепів, зокрема, Народного Руху. Однією з причин було те, що парламентська каплиця контролюється Українською православною церквою Московського патріархату. Інша причина — за висновками регламентного комітету, переобладнання приміщення під культове відбулося «самовільно», «із порушенням Конституції, Закону «Про свободу совісті та релігійні організації», а також Правил пожежної безпеки». У патронатній службі Віктора Балоги «Українській правді» підтвердили, що він справді направив такого листа Яценюку. Причому документу було присвоєно у канцелярії відповідний вихідний номер, що свідчить про офіційний статус цього послання.
