Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Олександр ШАНДРЮК: «Мусимо знайти кандидатуру, яка б перемогла Леоніда Кучму в першому турi виборiв»

12 вересня, 1998 - 00:00


Червонi свої 30 вiдсоткiв наберуть. Зараз питання в тому, хто вийде в другий тур проти лiвого претендента


Кiлька днiв тому один із лiдерiв Української республiканської партiї Олександр Шандрюк знову, як i рiк тому, висловився за iмпiчмент Президента Л.Кучми. Оскiльки вже й до нових президентських виборiв часу залишається небагато, «День» вирiшив поцiкавитися позицiєю вiдомого полiтика найстаршої державницької сили в Українi з обох вищезазначених питань.

— Пане Олександре, імпiчмент Президента Л.Кучми: iсторiя та перспективи...

— Вперше про iмпiчмент Президента висловився минулого року з трибуни Всесвiтнього конгресу українцiв Левко Лук’яненко. У пояснювальнiй записцi до проекту постанови Верховної Ради про iмпiчмент ми аргументували необхiднiсть саме такого кроку. Ми iнкримiнували Президенту пiдписання угоди щодо умов iмпортування газу, бо вважаємо, що це помилка не економiчна, а стратегiчна, або стратегiчний злочин стосовно нацiональних iнтересiв України. Вiдтодi практично вся наша продукцiя автоматично стала на третину дорожча, що суттєво знизило її конкурентоспроможність. Також ми iнкримiнували порушення Конституцiї i законiв України щодо умов базування Чорноморського флоту i сам факт подiлу. Адже, згiдно iз законами України, все, що було на нашiй територiї, належало Українi. Це цiлком вiдповiдало Вiденськiй конвенцiї про правонаступництво держав. Ми мали всi пiдстави керуватися мiжнародним правом, i проблема подiлу флоту, в яку нас втягнула Росiя, могла взагалi не iснувати. А щодо базування флоту — свого часу народнi депутати були ознайомленi з експертними оцiнками фахiвцiв Нацiональної академiї наук зі свiтових аналогів. Так от, лише оренда землi могла б щорiчно давати бюджетовi України не менше двох мiльярдiв доларiв. А за угодами Росiї передана взагалi унiкальна iнфраструктура — пiд землею i на поверхнi. Все це мало би бути обраховано. Згiдно з умовами договору, пiдписаними за директивою Л.Кучми тодiшнiм прем’єр-мiнiстром Павлом Лазаренком, Українi нараховується близько 98 мiльйонiв доларiв щорiчно, але жодної копiйки ми не отримуємо, оскiльки нам будуть списувати мiфiчнi борги. Про природу цих боргiв я вже говорив: 1993 року на рiвному мiсцi вiце-прем’єр Вiктор Пинзеник на плечi наших бюджетникiв i пенсiонерiв узяв борг у 2,5 мiльярда доларiв (йдеться про рiшення уряду покласти на себе борги українських пiдприємств перед росiйськими). З того часу, як нерозмiнний п’ятак з «Понедiлок починається в суботу» Стругацьких, Росiя використовує цей борг, аби тиснути на переговорах з Україною з будь-яких питань.

На жаль, з першого разу нам не вдалося зiбрати необхiдну кiлькiсть пiдписiв для включення до порядку денного питання про iмпiчмент.

— Сьогоднi ви бачите бiльше можливостей провести це питання?

— Я не думаю, що буде легше. Але ми не маємо права мовчати. Потрiбно зробити все, щоб прозрiв i депутатський корпус, i люди в Українi. Ми пiддаємося навiть певному остракiзму з боку наших соратникiв по нацiонально-демократичному табору, якi вважають, що ми граємо на руку антидержавницьким силам. Але я вважаю, що вони помиляються, бо полiтика, яку провадить Президент, лякаючи нас червоною загрозою, насправдi це полiтика не українського державника, а Бiлої гвардiї, яка на територiї України протистоїть Червонiй, але такiй же iмперськiй гвардiї. А нам вiдведено роль масовки.

— А чи були спроби заангажувати УРП пiд майбутнi президентськi вибори чи просто, вибачте, купити вашi структури?

— Були спроби переконати нас пiдтримати одного, другого, третього, але, зваживши цi нюанси, ми вiдкинули цi пропозицiї. З часом ми навiть з повагою ставимося до того чи iншого дiяча, зокрема, я не буду брехати, до Сергiя Головатого, державницьку позицiю якого пам’ятаємо. Але реально вiн не може претендувати бiльш, як на 10-12 вiдсоткiв. Якщо вiн висунеться, то зробить велику шкоду. Не собi, звичайно, а державним iнтересам, бо розiб’є голоси державницьких сил. Нам треба знайти людину, яка реально стала б державницькою альтернативою Президенту Л.Кучмi. Червонi свої 30 вiдсоткiв наберуть. Зараз питання в тому, хто вийде в другий тур проти лiвого претендента. Отут треба знайти людину, здатну випередити Кучму вже в першому турi.

— За всієї поваги до Головатого чи Костенка їх важко назвати прохiдними кандидатурами...

— Непрохiднi. I один, i другий в цих обставинах зiграли б на руку Кучмi. Це можна розглядати як свiдому чи несвiдому гру в однiй командi. Я особисто не бачу сьогоднi iншого кандидата, крiм Євгена Марчука. Не називаю його нацiональним демократом, не даю якоїсь iншої iдентифiкацiйної оцiнки, але з усiх претендентiв це єдина серйозна кандидатура i людина, позицiя якої вiдома. Вiдома тим, що вона державницька. Можна сперечатися з ним в якихось моментах, але, крiм Є.Марчука, немає серйозної кандидатури, здатної перемогти Л.Кучму i бути достойним Президентом такої держави, як Україна. Президентом, за якого не буде соромно перед свiтом.

— Але ще недавно багато хто говорив про альянс УРП з «Громадою». Чи все це закiнчилося пiсля виходу з партiї Михайла Павловського?

— В принципi, ми й зараз подiляємо багато економiчних iнiцiатив партiї «Громада». Але, разом із тим, гра «Громади» у Верховнiй Радi одною командою з вiдверто антидержавницькими силами i вiдомий лист до Солженiцина за пiдписом П.Лазаренка, де засвiдчена просто жахлива антиукраїнська позицiя, на певний час перспективу зближення з цiєю партiєю для нас закриє. Я б не спалював остаточно шляхiв зближення з П.Лазаренком, хоча не бачу його Президентом України пiсля 1999 року. Iмiдж цiєї людини у свiтi досить негативний, i йому дуже багато треба зробити, щоб спростувати звинувачення, якi проти нього iснують у певних колах економiстiв i фiнансистiв свiту. А це приречує його на гру у самозахистi. Я вважаю, що в нас i так багато проблем у державi, щоб займатися ще й «вiдмиванням» нашого Президента. П.Лазаренко досить молода людина, i в нього буде ще багато можливостей або виправити те, що вiн справдi мiг зробити хибного для нашої економiки, або спростувати звинувачення, якi проти нього iснують. Але це вже буде пiсля 1999 року i не в ролi Президента України.

— Ще кiлька рокiв тому Рух розглядали як можливого вашого найближчого союзника. Сьогоднiшня ситуацiя в цiй партiї i позицiя її лiдера, на вашу думку, можуть якимось чином спроектуватися на весь нацiонально-демократичний спектр?

— Я взагалi хочу позбутися такого узагальнення, як нацiонально-демократичне середовище. Є важливi проблеми iснування держави, i за ставленням до них мусить визначатися, яка полiтична сила стоїть ближче до iншої. От коли ми визначимося, тодi й зможемо iдентифiкувати ту чи iншу групу. В останнi роки, крiм назви «нацiонально-демократична сила», у Русі нiчого вiд цього не залишилося. Це приручена полiтична органiзацiя, яку адмiнiстрацiя Президента використовує, щоб в цiлому приборкати державницький табiр. Коли мiж номенклатурними НДП i АПУ було подiлено, вiдповiдно, мiсто й село, Рух взяв на себе зобов’язання приборкати Захiд України. Але, з iншого боку, я щиро переконаний, що 90 вiдсоткiв членiв Руху такi ж патрiоти, як i члени УРП, просто вони ще не усвiдомлюють, куди їх веде керiвництво партiї.

№174 12.09.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»



Червонi свої 30 вiдсоткiв наберуть. Зараз питання в тому, хто вийде в другий тур проти лiвого претендента


Кiлька днiв тому один із лiдерiв Української республiканської партiї Олександр Шандрюк знову, як i рiк тому, висловився за iмпiчмент Президента Л.Кучми. Оскiльки вже й до нових президентських виборiв часу залишається небагато, «День» вирiшив поцiкавитися позицiєю вiдомого полiтика найстаршої державницької сили в Українi з обох вищезазначених питань.

— Пане Олександре, імпiчмент Президента Л.Кучми: iсторiя та перспективи...

— Вперше про iмпiчмент Президента висловився минулого року з трибуни Всесвiтнього конгресу українцiв Левко Лук’яненко. У пояснювальнiй записцi до проекту постанови Верховної Ради про iмпiчмент ми аргументували необхiднiсть саме такого кроку. Ми iнкримiнували Президенту пiдписання угоди щодо умов iмпортування газу, бо вважаємо, що це помилка не економiчна, а стратегiчна, або стратегiчний злочин стосовно нацiональних iнтересiв України. Вiдтодi практично вся наша продукцiя автоматично стала на третину дорожча, що суттєво знизило її конкурентоспроможність. Також ми iнкримiнували порушення Конституцiї i законiв України щодо умов базування Чорноморського флоту i сам факт подiлу. Адже, згiдно iз законами України, все, що було на нашiй територiї, належало Українi. Це цiлком вiдповiдало Вiденськiй конвенцiї про правонаступництво держав. Ми мали всi пiдстави керуватися мiжнародним правом, i проблема подiлу флоту, в яку нас втягнула Росiя, могла взагалi не iснувати. А щодо базування флоту — свого часу народнi депутати були ознайомленi з експертними оцiнками фахiвцiв Нацiональної академiї наук зі свiтових аналогів. Так от, лише оренда землi могла б щорiчно давати бюджетовi України не менше двох мiльярдiв доларiв. А за угодами Росiї передана взагалi унiкальна iнфраструктура — пiд землею i на поверхнi. Все це мало би бути обраховано. Згiдно з умовами договору, пiдписаними за директивою Л.Кучми тодiшнiм прем’єр-мiнiстром Павлом Лазаренком, Українi нараховується близько 98 мiльйонiв доларiв щорiчно, але жодної копiйки ми не отримуємо, оскiльки нам будуть списувати мiфiчнi борги. Про природу цих боргiв я вже говорив: 1993 року на рiвному мiсцi вiце-прем’єр Вiктор Пинзеник на плечi наших бюджетникiв i пенсiонерiв узяв борг у 2,5 мiльярда доларiв (йдеться про рiшення уряду покласти на себе борги українських пiдприємств перед росiйськими). З того часу, як нерозмiнний п’ятак з «Понедiлок починається в суботу» Стругацьких, Росiя використовує цей борг, аби тиснути на переговорах з Україною з будь-яких питань.

На жаль, з першого разу нам не вдалося зiбрати необхiдну кiлькiсть пiдписiв для включення до порядку денного питання про iмпiчмент.

— Сьогоднi ви бачите бiльше можливостей провести це питання?

— Я не думаю, що буде легше. Але ми не маємо права мовчати. Потрiбно зробити все, щоб прозрiв i депутатський корпус, i люди в Українi. Ми пiддаємося навiть певному остракiзму з боку наших соратникiв по нацiонально-демократичному табору, якi вважають, що ми граємо на руку антидержавницьким силам. Але я вважаю, що вони помиляються, бо полiтика, яку провадить Президент, лякаючи нас червоною загрозою, насправдi це полiтика не українського державника, а Бiлої гвардiї, яка на територiї України протистоїть Червонiй, але такiй же iмперськiй гвардiї. А нам вiдведено роль масовки.

— А чи були спроби заангажувати УРП пiд майбутнi президентськi вибори чи просто, вибачте, купити вашi структури?

— Були спроби переконати нас пiдтримати одного, другого, третього, але, зваживши цi нюанси, ми вiдкинули цi пропозицiї. З часом ми навiть з повагою ставимося до того чи iншого дiяча, зокрема, я не буду брехати, до Сергiя Головатого, державницьку позицiю якого пам’ятаємо. Але реально вiн не може претендувати бiльш, як на 10-12 вiдсоткiв. Якщо вiн висунеться, то зробить велику шкоду. Не собi, звичайно, а державним iнтересам, бо розiб’є голоси державницьких сил. Нам треба знайти людину, яка реально стала б державницькою альтернативою Президенту Л.Кучмi. Червонi свої 30 вiдсоткiв наберуть. Зараз питання в тому, хто вийде в другий тур проти лiвого претендента. Отут треба знайти людину, здатну випередити Кучму вже в першому турi.

— За всієї поваги до Головатого чи Костенка їх важко назвати прохiдними кандидатурами...

— Непрохiднi. I один, i другий в цих обставинах зiграли б на руку Кучмi. Це можна розглядати як свiдому чи несвiдому гру в однiй командi. Я особисто не бачу сьогоднi iншого кандидата, крiм Євгена Марчука. Не називаю його нацiональним демократом, не даю якоїсь iншої iдентифiкацiйної оцiнки, але з усiх претендентiв це єдина серйозна кандидатура i людина, позицiя якої вiдома. Вiдома тим, що вона державницька. Можна сперечатися з ним в якихось моментах, але, крiм Є.Марчука, немає серйозної кандидатури, здатної перемогти Л.Кучму i бути достойним Президентом такої держави, як Україна. Президентом, за якого не буде соромно перед свiтом.

— Але ще недавно багато хто говорив про альянс УРП з «Громадою». Чи все це закiнчилося пiсля виходу з партiї Михайла Павловського?

— В принципi, ми й зараз подiляємо багато економiчних iнiцiатив партiї «Громада». Але, разом із тим, гра «Громади» у Верховнiй Радi одною командою з вiдверто антидержавницькими силами i вiдомий лист до Солженiцина за пiдписом П.Лазаренка, де засвiдчена просто жахлива антиукраїнська позицiя, на певний час перспективу зближення з цiєю партiєю для нас закриє. Я б не спалював остаточно шляхiв зближення з П.Лазаренком, хоча не бачу його Президентом України пiсля 1999 року. Iмiдж цiєї людини у свiтi досить негативний, i йому дуже багато треба зробити, щоб спростувати звинувачення, якi проти нього iснують у певних колах економiстiв i фiнансистiв свiту. А це приречує його на гру у самозахистi. Я вважаю, що в нас i так багато проблем у державi, щоб займатися ще й «вiдмиванням» нашого Президента. П.Лазаренко досить молода людина, i в нього буде ще багато можливостей або виправити те, що вiн справдi мiг зробити хибного для нашої економiки, або спростувати звинувачення, якi проти нього iснують. Але це вже буде пiсля 1999 року i не в ролi Президента України.

— Ще кiлька рокiв тому Рух розглядали як можливого вашого найближчого союзника. Сьогоднiшня ситуацiя в цiй партiї i позицiя її лiдера, на вашу думку, можуть якимось чином спроектуватися на весь нацiонально-демократичний спектр?

— Я взагалi хочу позбутися такого узагальнення, як нацiонально-демократичне середовище. Є важливi проблеми iснування держави, i за ставленням до них мусить визначатися, яка полiтична сила стоїть ближче до iншої. От коли ми визначимося, тодi й зможемо iдентифiкувати ту чи iншу групу. В останнi роки, крiм назви «нацiонально-демократична сила», у Русі нiчого вiд цього не залишилося. Це приручена полiтична органiзацiя, яку адмiнiстрацiя Президента використовує, щоб в цiлому приборкати державницький табiр. Коли мiж номенклатурними НДП i АПУ було подiлено, вiдповiдно, мiсто й село, Рух взяв на себе зобов’язання приборкати Захiд України. Але, з iншого боку, я щиро переконаний, що 90 вiдсоткiв членiв Руху такi ж патрiоти, як i члени УРП, просто вони ще не усвiдомлюють, куди їх веде керiвництво партiї.

№174 12.09.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»

Газета: 
Рубрика: