Поки що точно відомо, що робота сесії, котра починається, як ніякої іншої до неї, буде повністю закрита від уваги громадян України. Про те, що навіть перший пленарний день сесії не буде транслюватися по жодному теле- або радіоканалу, всупереч очікуванням керівництва парламенту, заявив президент Національної телекомпанії В.Долганов. Завдяки цьому чудовому рішенню найвищої, як тепер не викликає сумнівів, посадової особи в країні, новий політичний сезон почнеться в ситуації найгострішої конфронтації гілок влади напередодні президентських виборів. Доступу до ефіру не матимуть не тільки 12 зосереджених у ВР конкурентів Л.Кучми, але й представники тих політичних сил, що, об'єднавшись у пропрезидентський блок політичний партій, а також поповнивши списки об'єднання «Злагода», мають намір забезпечити собі перемогу на поки що віддалених парламентських виборах 2002 року. Враховуючи, що частина пропрезидентських сил досі так і не отримала доступу до урядових крісел, а тепер ще й позбавляється доступу до власних виборців, можна зазделегідь передбачити, що «сильний хід» нинішньої виконавчої влади з нарощування напруженості в законодавчому органі переслідує досить прозору мету: врешті-решт, таки простимулювати антикабмінівський випад ВР, який би завершився урядовою кризою напередодні виборів Президента. Неважко відзначити, що ставка в цьому питанні зроблена на змінене ставлення до прем'єр-міністра з боку спікера парламенту О.Ткаченка, який визнав свою помилку, коли на 3 сесії виступив проти відставки уряду.
Тим часом, штучні спроби максимально роздратувати О.Ткаченка, спрямувавши його лють проти глави уряду, можуть традиційно не мати перспективи з декількох причин. З одного боку, спікер-кандидат в особі свого особливо любимого представника мас-медіа В.Долганова навряд чи бачить підступи саме В.Пустовойтенка, а, навпаки, скоріше все ж безпосередньо Президента країни Л.Кучми. Саме тому, як встигли помітити аналітики, за допомогою зусиль президента нацтелекомпанії між спікером і Президентом України вбитий той самий клин, завдяки якому відновити контакт цих вищих державних діячів і конкурентів за булаву вже не вдасться. Хоч таке відновлення контакту передбачається як один із кращих засобів знешкодити «канівську четвірку». Відповідно, О.Ткаченко може остаточно відмовитися від ідеї руками парламенту підіграти Президенту в усуненні В.Пустовойтенка.
З іншого боку, як показало літо, нинішній уряд найкращим чином «топить» Президента Кучму за економічними параметрами. Приклад: Президенту дають якісь запевнення про наявність в країні 1 млрд. грн. для підвищення пенсій і часткового погашення соціальних боргів, за рахунок чого він без усякого утруднення роздає направо й наліво обіцянки виборцям. А потім чиновники публічно звертаються до комерційних банків з проханням про надання кредиту на 1 млрд. грн. для Пенсійного фонду під гарантії уряду, якому залишилося жити не більше двох місяців. І це — на фоні чергового виклянчування у МВФ 100 млн. доларів під стабілізацію банківської системи... Вгадайте з трьох разів, чи вигідно парламенту скидати саме той уряд, який цілковито забезпечив Президенту зрив виконання його зобов'язань перед виборцями прямо перед голосуванням?
І, нарешті, третя, і основна причина. Фінансування самих виборів. Л.Кучма власноручно забезпечив цей зрив, застосувавши вето на закон про поправки до бюджету-99. А вже після цього публічно зажадав від парламенту і уряду знайти ресурси на проведення кампанії в повному обсязі. При цьому добре відомо, що єдине реальне джерело саме передвиборного фінансування знаходиться в одному місці — в фонді «Соціальний захист» імені А.Волкова. Задача: чи візьмуться ВР і КМ «розкуркулювати» цей «благодійницький» фонд, і якщо так — то чи дійсно в результаті буде забезпечена перемога Президента Кучми у другому турі повністю профінансованих виборів? А якщо не візьмуться, і, як стверджує ЦВК, грошей не буде саме на другий тур виборів, а перенести голосування з 31 жовтня нікуди неможливо — норма Конституції, то чи не простіше виявиться ВР ще прийняти поправку до закону про вибори Президента, якою може бути забезпечено остаточний вибір глави держави в першому і єдиному турі? Тим більше, що ВР ще належить подолати вето Л.Кучми на поправки до цивільно-процесуального кодексу, якими гарантується цілковите запобігання фальсифікації голосування.
Той факт, що сесія ВР займатиметься, навіть у «закритому» від публіки вигляді, коли безглуздо виголошувати запалювальні промови, виключно політичними питаннями, — сумніву не викликає. Економіка в даний час, коли рішення парламенту в будь-якому випадку не виконуються, — великого інтересу для депутатів не становить. Принаймні, питання про бюджет-2000 можна вважати заздалегідь законсервованим до грудня: член фракції ПЗУ і член бюджетного комітету І.Фіалковський на всяк випадок уже вніс «альтернативний» проект закону про бюджет, ще навіть не бачачи урядового закону. А це означає, що ВР приготувалася з урядовим проектом розправитися на місці, не вдаючись навіть до відставки Кабміну. Президент може звинуватити ВР у зриві бюджетного процесу, але оскільки сам Л.Кучма так і не призначив свою квоту Ради Нацбанку, котра мала б підготувати до нового бюджету основи кредитно- грошової політики, — то й популістський бік предмета зазделегідь визначений...
Тому — все-таки про політику. Як вже відомо, окрім відправлених ще 3 сесією ВР на експертизу Конституційного Суду поправок до Конституції, 4 сесія, судячи з обіцянок спікера, зробить свій внесок до зміни Основного Закону. Передусім, має бути 300 голосами нарешті прийнята поправка до Конституції стосовно прав Рахункової палати контролювати не тільки витрати, але й прибутки бюджету.
Враховуючи передвиборну кон'юнктуру, від цього голосування буде багато в чому залежати, чи піде процес урізування повноважень виконавчої влади далі. А саме: наскільки вдалим виявиться намір ВР, або, принаймні, спікера парламенту, передати Раді право не лише призначати, але й знімати прем'єр-міністра, а також брати участь у призначенні глав силових відомств, включаючи — що особливо важливо — і главу податкової адміністрації. Зрозуміло, до президентських виборів цілком провести ці поправки до Конституції неможливо. Але, як правильно відзначає президентська аналітична служба в газеті «Факты», навіть попереднє голосування покаже, наскільки готовий парламент підтримати проект перерозподілу повноважень гілок влади між силами, що претендують змінити не лише особу на посаді Президента, але й всю систему виконавчої гілки. Нині діючий, точніше, виконуючий обов'язки глава держави ніяких подібних проектів за душею не має, й ініціювати їх йому вже пізно. Тому він може тільки заблокувати зусилля антипрезидентської «коаліції», і найближчий тиждень покаже, чи здатний він хоча б на це.
До речі, однією з форм дестабілізації роботи ВР стало призначення двох голів профільних комітетів на вищі пости в Кабміні: голову промислового комітету А.Кінаха на посаду першого віце-прем'єра і голову комітету з освіти і науки В.Семиноженка — на пост віце-прем'єра з проведення святкових концертів для кампанії Л.Кучми. Поки що панове віце-прем'єри тільки обіцяють залишити свої депутатські мандати, а відповідно, і створити проблему заміщення комітетських крісел. Якщо загроза добровільно виконати конституційну норму буде ними, а заодно і десятком інших депутатів, що суміщають мандати з виконавчими посадами і місцями в передвиборних штабах Л.Кучми, реалізована найближчими сесійними днями, — можна стверджувати, що вони не сумніваються в перемозі Л.Кучми, а парламенту доведеться шукати їм заміну, тобто почати дуже непростий процес міжфракційних переділів. У іншому випадку, якщо згадані політики засумніваються в перемозі Кучми, на допомогу їм повинен прийти спікер парламенту, передавши відповідні позови до київського міськсуду. Однак, найімовірніше, справа всередині ВР, незалежно від переконаності президентських міністрів у перемозі Кучми чи рішення суду, буде відкладена до того моменту, доки не доведеться — якщо доведеться — провести повну реформу керівництва ВР у разі обрання Президентом нинішнього глави Ради О.Ткаченка. До речі, судячи з того, як зроблений ремонт парламентських приміщень, мало віриться, що спікер має намір залишити будівлю на Грушевського з оновленим гербом УРСР, серпом і молотом.
Між іншим, ці самі збережені на фронтоні парламенту символи неіснуючої республіки повинні викликати у вірних Л.Кучмі політичних сил, а також, безсумнівно, правих — категоричну ідіосинкразію і небажання переступати поріг вказаної будівлі. І так — 30 днів. У принципі, зірвати відкриття засідань такий демарш навряд чи дозволить, хоч умовний привід Президентові вкотре вже поговорити про розпуск парламенту — дасть. Ну хоч би в помсту за повторені таки спікером О.Ткаченком услід за газетою «День» слова про те, що ось вже протягом місяця конституційну посаду Президента займає особа, чиї повноваження закінчилися. Поки, з подачі одного з кандидатів у Президенти, Верховний суд вирішить, чи має право Л.Кучма після липня називатися Президентом України, буде умовно існувати колізія: за півроку до закінчення своїх повноважень Президент не може розпускати парламент, а після їхнього закiнчення? Комічний характер подібної дискусії помітно втрачається, якщо пригадати, що проблема легітимності влади поступово на практиці переходить у ту фазу, коли реальну владу здійснюють не просто другорядні, а абсолютно неповноважні чиновники (див. перший абзац).
Але насправді ні про який розпуск парламенту вже не може йти мова. Адже в цьому випадку, навіть якщо новим Президентом країни знову виявиться нинішній, йому ніде буде приступити до своїх повноважень і дати присягу. Тому сесія, що відкривається, може працювати спокійно. Хоч і непомітно для громадян країни.
