Із 2006 року ці експедиції організовує Григорій Куценко — голова Київського товариства політв’язнів і жертв репресій. Як завжди, у її складі священик і кобзар. Цього року це отець Іван Кузьмин та Віталій Мороз, а також колишні політв’язні та їхні нащадки, дослідники історії політичних репресій, журналісти з кількох міст України. Оплатило автобус, переїзд через море та готелі Міністерство культури України.
3 серпня паломники відвідали у Санкт-Петербурзі кладовище Левашово, де покояться сотні тисяч жертв комуністичного терору, в тому числі й 507 соловецьких в’язнів.
5 серпня в урочищі Сандармох, що на півдні Карелії, в «обычном месте расстрелов» 1930-х років, де спочиває близько 9 тисяч невільників, відбувся жалобний мітинг і панахида з участю громадськості кількох країн.
Це тут, в урочищі Сандармох, 27 жовтня, 1, 2, 3 і 4 листопада 1937 року був розстріляний і «Соловецький етап» — 1111 в’язнів Соловецької тюрми особливого призначення, серед яких 290 українців: поет-неокласик Микола Зеров, творець театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, колишній міністр освіти УНР Антон Крушельницький та його сини Остап і Богдан, письменники Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер’ян Поліщук, історики — академік Матвій Яворський та професор Сергій Грушевський, академік-географ Степан Рудницький, професори Володимир Чеховський, Олексій Вангенгейм та багато інших, кого тепер називають цвітом української нації. І не лише української...
Тут, у Сандармосі, 2004 року стараннями українства всього світу, а особливо ж Карельського товариства української культури «Калина», її голови Лариси Скрипникової відкрито величний пам’ятник — козацький хрест «Убієнним синам України» (автори Микола Малишко та Назар Білик).
Наші паломники мали намір також відвідати перші шлюзи Біломорсько-Балтійського каналу, який починається тут, неподалік. Будівництво його на початку 1930-х років обійшлося в 100 тисяч людських життів, у тому числі українців.
Уночі з 5 на 6 серпня експедиція вирушила далі на північ. 7—8 серпня вона візьме участь у Днях пам’яті на Соловецьких островах. На місці розстрілу політв’язнів, біля каменя з написом «Соловецким узникам», відслужать панахиду, відбудеться жалобний мітинг. Паломники ознайомляться з Соловецьким кремлем, що від 25 травня 1920 до 2 листопада 1939 року був місцем ув’язнення і загибелі сотень тисяч в’язнів, побувають у камері, де 25 років просидів останній отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський, відвідають кілька екскурсій.
Чому саме 5 серпня, починаючи з 1998 року, з’їжджаються люди в Сандармох? Тому що 5 серпня 1937 року за наказом НКВД СРСР № 00447 почала діяти постанова Політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 року П 51/94 «Про антирадянські елементи». Розпочалася наймасовіша за всю совєцьку епоху «чистка» суспільства від елементів, які не годилися для будівництва комунізму. Її теоретично обґрунтував новий нарком НКВД Ніколай Єжов і зредагував сам Сталін.
ЦК ВКП(б) запропонував подати в ЦК склад позасудових органів — «трійок», а також кількість осіб, які мають бути розстріляні або ув’язнені. У кожну республіку, область, район спускалися ліміти на репресування за І і ІІ категоріями (І — розстріл, ІІ — ув’язнення, співвідношення 3 до 1). «Знизу» полетіли звіти про перевиконання лімітів, розгорнулося соціалістичне змагання за їх перевиконання, прохання й вимоги збільшити їх, особливо за першою категорією, висувалися «зустрічні плани». Так, нарком внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський тричі звертався за таким збільшенням. Призначений після його розстрілу в січні 1938 року в.о. наркома Александр Успенський — двічі. І Москва їх задовольняла.
Дія «трійок» поширювалася на всі категорії населення. Під репресії потрапили «куркулі», «кримінальники», «контрреволюціонери» різних відтінків, «повстанці», «церковники», «шпигуни», «троцькісти», «диверсанти», «шкідники», «буржуазні націоналісти», тобто й українська інтелігенція, яка, за визначенням Сталіна, «не заслуговувала на довіру». Безперечно, репресії зачепили всі народи, що мали нещастя залишитися в російській комуністичній імперії під новою назвою СССР. Та все ж чи не найбільше постраждав український народ, бо він, з його глибокою релігійністю, волелюбністю, потягом до самостійного господарювання, не годився для будівництва комунізму і його слід було замінити нововиведеним «советским народом»...
«Трійки» поєднували в собі слідство, обвинувачення, суд і виконавця вироків. На все слідство відводилося 10 діб. Участь захисника, прокурора, а часом і самого звинуваченого, оскарження вироку та клопотання про помилування не передбачалися, а вирок виконувався негайно після його винесення. Цілком у дусі настанови творця совєцької держави В.І. Леніна, який учив: «Будьте зразково нещадними... Розстрілювати, нікого не питаючи і не допускаючи ідіотської тяганини» (В.И. Ленин, Полное собрание сочинений, Москва, Политиздат, 1981 г., т. 50, с. 165). І відповідно до настанови «любимца партии и народа» С.М. Кірова, який учив «Карати по-справжньому, щоб на тому світі був помітний приріст населення, завдяки діяльності нашого ГПУ» (Промова з нагоди 15-річчя ГПУ, цит. за кн.: Сергій Шевченко. Архіпелаг особливого призначення. — К.: Фенікс, 2006. — С. 21.)
На виконання згаданої Постанови «чистка» відбулася і в концтаборах. Так, начальник Соловецької тюрми особливого призначення (СТОН) Іван Апетер одержав наказ скласти список на розстріл 1825 в’язнів. Одна група, 507 в’язнів, була розстріляна під Леніградом 8 грудня 1937 року, 200 (насправді 198) — на Соловках 14 лютого 1938 року. Доля так званого Соловецького етапу (1111 осіб) стала відомою щойно в 1997 році: капітан Матвєєв із помічниками розстріляв його 27 жовтня, 1, 2 , 3 і 4 листопада в урочищі Сандармох на півдні Карелії.
1937 рік — це гігантський масштаб репресій, що охопили всі регіони й усі без винятку верстви суспільства — від найвищого керівництва країни до далеких від політики селян і робітників. Це колосальні фальсифікації звинувачень. Це безпрецедентна плановість терористичних «спецоперацій»: «чистки» не міг уникнути ніхто. За 15 місяців кампанії за політичними звинуваченнями в СССР було заарештовано понад 1,7 млн (один мільйон сімсот тисяч!) осіб. А разом із жертвами депортацій і засудженими так званими соціально шкідливими елементами кількість репресованих перевищує два мільйони (Тези Міжнародного товариства «Меморіал», 2007 р.). Усього під час Великого Терору до розстрілу з політичних мотивів були приречені 681692 (шістсот вісімдесят одна тисяча шістсот дев’яносто дві!) особи. (Борис Соколов. Наркомы страха. Ягода. Ежов. Берия. Абакумов. — М.: АСТ-ПРЕСС КНИГА, 2001. — С. 130).
«Чистка» тривала понад 15 місяців і була офіційно припинена за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) 15 листопада 1938 року, хоча репресії тривали й далі.
Її результат — утрата цінності людського життя і свободи, зруйнування громадянського суспільства — громадських і політичних організацій, громад, церков, навіть сім’ї. Кожна людина залишалася сам-на-сам з молохом терористичної держави.
Кількість жертв репресій, депортацій, воєн і голоду в Україні за часи совєцької влади не піддається підрахунку. Це приблизно третина, якщо не половина українського народу. Американський дослідник української трагедії Джеймс Мейс писав, що нинішня Україна — це соціологічно випалена земля. Нинішній період історії України він визначав як «постгеноцидний». На його думку, процесу інтелектуального і морального занепаду українського суспільства та подальшого зросійщення не змогло зупинити навіть проголошення незалежності.
Усі наші сучасні біди — це наслідки сатанинської селекції, під час якої була фізично знищена найкраща частина українського народу, а решта — деморалізована та розбавлена навезеним агресивним «матоязичним насєлєнієм».
Пам’ятаймо: Великий Терор стався тому, що ми не відстояли свою незалежність у 1918 — 1920 роках, а неукраїнський за складом і духом уряд Совєцької України у 1920 — 1930-х роках здав Україну Москві.
Чи не тим же шляхом веде нас нинішній, чужий за складом і духом, уряд України, який 27 липня під пам’ятником князеві Володимиру виразно продемонстрував свою орієнтацію, ставши під руку президента Росії Путіна і патріарха Московського Кирила, який за прикладом воєнного комісара Льва Троцького і Адольфа Гітлера приїхав в Україну на бронепоїзді?
Поможи, Господи, нашим паломникам у дорозі. Молімося разом із ними за упокій душ убієнних синів і дочок України. І за всю Україну.
