Нинішня виборча кампанія була настільки безбарвною і примітивною, що навіть згадувати про неї не дуже хочеться. Серед політтехнологів, що досить продуктивно відгодовувалися на щедрих партійних і мажоритарних замовленнях, дуже ясно проглядається криза жанру: примітивні агітаційні палатки ( із агітаторами, що двох речень сказати не можуть і тонами агітаційної макулатури), що шеренгами розміщувалися в багатолюдних місцях, і своїм виглядом і змістом швидше викликали відторгнення, ніж симпатії до політичної сили і кандидатів, і звичайно абсурдно бігборди. Невже політтехнологи у виборчих штабах не розуміли, що «бігфейси» політиків, що на кожному кроці переслідують виборців призводять не до збільшення рейтингу, а до відторгнення симпатій виборця. Гадаю що розуміли, але конфлікт інтересів між політичною доцільністю і власним заробітком завжди вирішувався на користь останнього.
Зміст агітаційних матеріалів також не вражає новизною, представники влади твердили про стабільність і про те, що життя покращилося, але виборці цього не помічають. Заклинання об’єднаної опозиції «Мы верно уж поладим, коль рядом сядем» дуже нагадували «детский лепет на лужайке», особливо поруч з «вилами напоготові» пана Ляшка. Образ українського селянина у вишиванці, з вилами напоготові, що вийшов у поле скирдувати сіно, на мій погляд, був кращим бігбордом всієї виборчої кампанії, і той факт, що один пан Ляшко своїми вилами під час виборчих жнив «заскирдував» понад 200 тисяч голосів виборців, має стати дуже серйозним попередженням для влади, а опозиції наочно показати, що під час виборчих перегонів і один у полі воїн, і цей один може зібрати не менше голосів, ніж мільйони спонсорських грошей.
Але мене особисто, як виборця, найбільш засмутила не примітивна політреклама і утопічні виборчі програми більшості партій, а кадровий потенціал як партійних списків так і кандидатів мажоритарників. Відомо, що найкраща ініціатива і найкраща программа будуть провалені і дискредитовані, якщо її виконання доручити команді, яка не здатна її виконати. Яскравий цьому приклад нинішня провладна команда. Згадайте як команда Леоніда Кучми докерувалася до того, що до кінця другого терміну главу держави не сприймали ні за кордоном, ні власні виборці. Коли я побачив, що в команді Віктора Януковича майже всі ті чиновники, що своєю самовідданою працею приклали руку до дискредитації Леоніда Кучми, у мене виник глибокий сумнів, що вони можуть принести славу нинішньому главі держави, і останні роки цьому підтвердження. Під час нинішньої виборчої кампанії в столиці, де розташовані всі державні установи, де працює уряд, партія влади отримала 12,5 % голосів виборців. Як оцінити цей результат, як поразку? Ні, четверте місце з 12 відсотками для урядової партії в столиці — це повний провал. Коли глава держави в розпачі говорить урядовцям: «Я вам голови повідриваю», то мабуть вони його вже справді дістали. Нинішні вибори дають прекрасну можливість перезавантаження влади. Короля грає почет: не змогли зіграти короля — злазьте і в почесне заслання в парламент, там кадровий потенціал регіоналів не має суттєвого значення — яка різниця, хто за помахом руки партійного парламентського кукловода буде одноголосно тиснути на кнопки. Саме тому кадровий склад партійних списків регіоналів у мене не викликав зацікавленості.
А ось на персональний склад опозиційних партій я покладав певні сподівання, і коли побачив серед опозиціонерів всіх тих, хто працював у помаранчевій команді і всього за один рік примудрився розтринькати величезний кредит довіри народу, я дуже засумнівався що ці кадри можуть принести славу своєму лідеру, процвітання країні і покращення життя народу. Їх ще навіть не обрали, а вони вже ділять квоти, місця, округи. Звинувачують один одного у порушенні домовленостей, і щосили намагаються підсунути один одному свиню. Першою жертвою свого оточення під час нинішніх перегонів став Віталій Кличко. Особисто Віталій провів виборчу кампанію на відмінно, і той високий результат, який отримала його партія на нинішніх виборах — це перш за все його власна заслуга. Новий харизматичний лідер, зароблені власною працею гроші і авторитет у світі забезпечили високий результат на виборах. Але це був перший бій Віталія-політика на великому політичному рингу і в результаті непрофесійних дій свого оточення Віталій в першому ж бою отримав декілька нокаутуючи ударів.
Перед початком виборчої кампанії багато кваліфікованих фахівців пропонували Віталію свою допомогу. Але з жодним з них найближче оточення Кличка не змогло (або не захотіло) знайти спільну мову. В результаті персональний склад партійного списку і кандидатів мажоритарщиків здивував і засмутив. Події, що розгортались під час виборів на деяких київських мажоритарних округах, засвідчують, що серед аналітиків «УДАРу» бракує фахівців з державним рівнем мислення. Лідер партії однозначно оголосив, що головна мета партії — зміна влади. А як на це відреагував виборчий штаб. Зверніть увагу, в тих округах де представники опозиційної «Свободи» вели надзвичайно важку боротьбу з самовисуванцями, кандидати від опозиційного «УДАРу», займаючи треті місця, забирають велику кількість опозиційних голосів. Якщо це проявляється під час виборів, то де гарантія що у Верховній Раді буде по іншому? Мені можуть дорікнути яке я маю право давати оцінку команді. Я не даю жодної персональної оцінки, моя оцінка виключно політична. Я є українським виборцем.
Абсолютну перемогу на цих виборах здобула Партія регіонів, але мені важко назвати регіоналів переможцями, тому що не регіонали перемогли, а опозиція програла. Партія регіонів дуже вдало використала слабкі місця опозиції. Побачивши що в опозиціонерів явно прослідковується криза жанру і відсутність кваліфікованих кадрів, влада забезпечила постійну присутність опозиції на різних політичних шоу. Якщо ви вперше з екрана телевізора отримуєте якусь інформацію — це для вас новина. Якщо це ж саме ви почуєте вдруге — це для вас вже не новина. А якщо вам одне і те ж саме будуть повторювати щоденно по двадцять разів — нічого крім відторгнення це викликати не може. Відома пісенька об’єднаної опозиції «ми об’єдналися щоб перемогти» у багатьох виборців викликала алергію.
Переможцями нинішньої виборчої кампанії я б визначив ВО «Свобода». Вони не міняли своїх поглядів, не бігали з партії в партію, не приєднувалися до чергового переможця, щоб на його шиї в’їхати до влади. Вони терпляче з року в рік обробляли і засівали своє електоральне поле і зараз заслужено пожинають плоди своєї праці. Єдине, що їм на мій погляд потрібно врахувати, що вони тепер вже парламентська партія.
Якщо давати загальну оцінку виборам-2012, то можна сказати, що ми черговий раз стали свідками українського парадоксу: кандидатів багато, а обирати немає кого.
