Такого швидкого падіння рейтингу, напевно, ще не зазнавала жодна політична сила в Україні. За лічені місяці ще нещодавно найпотужніша Партія регіонів фактично втратила все. Білборди з обличчям офіційно висунутого ПР кандидата в президенти Михайла Добкіна по всій країні перетворилися фактично на об’єкт флешмобу із різнокольоровими фарбовими «заляпуваннями».
Експерти раніше неодноразово наголошували, що методи, які використовує Партія регіонів, зокрема, її лідер Янукович, в політиці, економіці, гуманітарній сфері... призведе до їхнього ганебного кінця. Українці не звикли до таких методів. До речі, «старими правилами» не гребують користуватися — навіть після Євромайдану — і нинішні владні партії. Час нарешті зробити висновки.
Сьогодні Партія регіонів може звинувачувати своїх політичних опонентів в тому, що відбувається на Донбасі, але саме вона є головним винуватцем подій на сході. Адже регіонали вже роками має всю повноту влади на місцевому рівні, не кажучи вже про прем’єрство і президентство Януковича на центральному рівні. То ж за відповідальними ПР далеко ходити не треба — починати необхідно з себе.
Чи мав шанс Донбас піти іншим шляхом — не шляхом Партії регіонів? Можливо, вбивство впливового в 1990 роки бізнесмена, народного депутата Євгена Щербаня якраз зупинив той альтернативний шлях, яким могла піти Донеччина? Ще на той час Євген Щербань з Донецька виділявся прогресивними ідеями і нестандартними підходами до ведення бізнесу і політики. Хоча, звичайно, це не знімає відповідальності за методи буремних 1990-х, якими, швидше, користувався і він сам. Резонансна справа його вбивства й досі залишається юридично не закритою — немає крапки щодо замовників злочину.
Як так сталося, що сьогодні Партія регіонів опинилася без регіонів? У чому полягає її проблема? Чи міг все-таки Донбас піти альтернативним шляхом? Які шанси ПР на найближчих виборах? Відповіді в інтерв’ю з донедавна членом Партії регіонів Володимиром ЗУБАНОВИМ.
— Пане Володимире, на вашу думку, наскільки є відповідальною Партія регіонів за те, що відбувається сьогодні на сході країни?
— Я б виділив два аспекти. Перший — що ми зробили за ці 22 роки в своїй державі? Чи знайшли порозуміння, спільну ідею? Чи побороли корупцію? Чи всі політичні сили працювали на державні інтереси? Ми повинні чесно відповісти собі, що державу до сьогоднішнього стану довело наше невміння чути одне одного. За ситуацію на сході відповідальна не тільки Партії регіонів, вона ширша.
Друге — що ми сьогодні зробили для того, щоб викорінити проблеми, які призвели державу до такого стану? Нічого. Ми і далі продовжуємо чубитися, шукати винних для того, щоб нацарювати і втекти, або просто прийти до влади і «знищити» інших. З цих двох питань ніхто не зробив висновків — ні ПР, ні «Батьківщина», ні «УДАР», ні інші.
Кожен, хто приходив до влади, хотів «нагнути» всю іншу Україну. Це стосується і Донбасу, і Дніпропетровщини, і Галичини. Ми мали б із самого початку шукати спільні цілі, які б об’єднали всіх. Що за Кравчука, що за Кучми, що за Ющенкова, що за Януковича ці процеси навіть не розпочалися. Кожен президент намагався будь-що зберегти владу, а історичні, культурологічні, мовні питання ніхто не вирішував.
«ОСЬ ТАКІ ДІРКИ ЗАЛИШАЮТЬ В БЕТОННИХ СТІНАХ СЛОВ’ЯНСЬКОГО КОМБІКОРМОВОГО ЗАВОДУ МІНИ. НИМИ БОЙОВИКИ Б’ЮТЬ ІЗ ЖИТЛОВИХ КВАРТАЛІВ МІСТА, ЯКІ НАШІ НЕ ОБСТРІЛЮЮТЬ, БОЯЧИСЬ ЖЕРТВ СЕРЕД МИРНИХ. БІЙЦІ З ПЕРШОГО ЩЕ РЕЗЕРВНОГО БАТАЛЬЙОНУ НГУ», — НАПИСАВ У СЕБЕ НА ФБ ЖУРНАЛІСТ АРТЕМ ШЕВЧЕНКО. СЬОГОДНІ РЕГІОНАЛИ МАЛО НЕ В ОДИН ГОЛОС, ЗОКРЕМА Й З ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ТРИБУНИ КРИЧАТЬ, ЩО ТРЕБА ЗУПИНИТИ ПРОВЕДЕННЯ АТО НА СХОДІ КРАЇНИ. ТАК КРАЩЕ Б ВОНИ ПОЇХАЛИ ДО СВОЇХ ВИБОРЦІВ НА ДОНБАС І ПЕРЕКОНУВАЛИ ЇХ НЕ ВИСТУПАТИ ІЗ СЕПАРАТИСТСЬКИМИ ГАСЛАМИ, ВИКОРИСТОВУЮЧИ ТЕРОРИСТИЧНІ МЕТОДИ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ РОСІЙСЬКИХ ДИВЕРСАНТІВ / ФОТО ЗІ СТОРІНКИ В «ФЕЙСБУК» АРТЕМА ШЕВЧЕНКА
Сьогодні знову налякали Донбас міфічними «бандерівцями» (не без участі нашого сусіда) і на цьому грають. Ситуацію розхитали настільки, що стабілізувати буде її дуже складно. Є сподівання на зовнішні фактори і на те, що ми все-таки децентралізуємо владу і рано чи пізно знайдемо компроміс. Але те, що ми сьогодні маємо — це тільки півбіди, через місяць-два гостро постане економічна проблема. Якщо ми не робитимемо системні речі, проблеми нас не покинуть. А зараз, звичайно, треба проводити вибори, «запрягатися» і будувати країну.
— Про загальні причини стану країни можна погодитися. Але ми знаємо, що на Донбасі вже давно влада належить Партії регіонів, отже, і відповідальність головним чином за стан регіону — на неї.
— Погоджуюся. Ми це можемо судити і по тому, який ПР має сьогодні вплив в регіоні, якщо там керують озброєні люди. До того ж оцінку партії дадуть виборці, а які на сьогодні у неї рейтинги, відомо.
— Чому такий результат?
— Проблема в тому, що у нас партії недемократичні. Є один лідер — Янукович, Тимошенко, Кличко — і все. Він усе вирішує. У нас немає демократичних процедур усередині партій, усе побудовано під лідера. Така партія рано чи пізно розвалюється. ПР не виключення, її було створено під одного лідера, який на свій розсуд приймав рішення в обхід демократичних процедур. Ми так і не побудували демократичні партії в Україні.
— Чи мав Донбас шанс піти іншим шляхом? Відомо, наприклад, що в середині 1990-х було вбито дуже впливову людину в цьому регіоні Євгена Щербаня, який мав досить демократичні погляди на той час і збирався втілювати їх в життя через політику.
— Таким виявився результат «розборок» у 90-х рр. Якби не одні перестріляли інших, то інші перестріляли перших. Так, Щербань мав певні погляди, але завжди складно передбачити як людина діятиме на практиці.
— Ви теж були членом цієї партії. Свою відповідальність відчуваєте?
— Механізм у партії не дозволяв утілити в життя думку якоїсь людини. На з’їзді слово не давали, а на закритому засіданні політради, якщо ти щось висловлював, то тебе ніхто не слухав. Можна було грюкнути дверима і піти раніше, але ми все-таки рухалися до Євросоюзу. Багато ідей ПР я поділяв. Після листопада все змінилося. Тому що тодішній лідер ПР в якийсь момент прийняв рішення, що ми не будемо підписувати євроасоціацію. Зовнішні гравці зрозуміли, що якщо з ЄС не підписують, то через місяць-два підпишуть з Росією. Віктору Федоровичу запропонували пропозиції від яких він не зміг відмовитися. Оскільки в ПР 1,5 млн людей, а все залежало від однієї людини, то в результаті це призвело фактично до повного розвалу цієї партії. На Донбасі сьогодні вже зовсім інші сили впливають на ситуацію, а він міг розвиватися по іншому напрямку. А про корупцію чи Сім’ю я так само знав з телебачення. Віктор Федорович казав, — та ви що, я тут жебрак.
— Як ви оцінюєте шанси Партії регіонів на дострокових президентських і можливих парламентських виборах?
— Ми бачимо, що соціологія показує дуже низький рейтинг партії в Харкові, Запоріжжі, Дніпропетровську, а на Донеччині взагалі незрозуміло хто керує. Я вже раніше казав, коли ПР програла Ющенкові, що майбутнє партії — це 4%. Але потім коли розпочався скандал «Ющенко — Тимошенко», Партія регіонів піднялася до 30%. Зараз — не хочу давати прогнозів. Тігіпко пішов з партії, а Добкін немає такої харизми на загальнонаціональному рівні. Не спрацьовує і друга російська мова. На кого зараз розраховано це гасло — Донецьк, Луганськ? Так ми бачимо, що там відбувається. Немає креативних ідей і лідера в Партії регіонів. Виборці сьогодні розподіляють провину за те, що відбувається в державі, на дві політичні сили — на ПР і «Батьківщину», Януковича і Тимошенко. Так в історії і залишиться, що ці два лідери наробили багато біди для нашої держави.
— ПР тісно контактувала з Росією. Як ви думаєте, чому сьогодні так сталося, що Росія фактично веде проти нас війну?
— У нас були партнерські стосунки не тільки з «Единой Россией», а і з Соціал-демократичною партією Європи. А щодо Росії, ми що не знали як вона буде себе поводити? Це її ідеологія — приєднувати інші землі, бо вона так розвивається. Ми ж натомість повинні щось протиставити. Я об’їздив всю Україну. Виступав і в Донецьку, й у Львові, де казав: шановні, якщо ми знаємо історію, то що нам ділити — в донецьку 90% сімей мають українські корені й у Львові 90% сімей мають українські корені? І зараз усі мої друзі в Донецьку, коли ставиш це питання, кажуть: так у нас або дружина, або бабуся... українці. Українство — могло б бути серйозною ідеологією, яка могла б протистояти російській ідеології. Але держава цим не займалася взагалі. Протягом усіх цих років тільки те і робили, що дерибанили країну. В свідомості людей — хто ми такі, куди йдемо, як ставимося до наших сусідів — повна «каша». Росія користується цим, більш того, підживлює «Русский мир», який насправді і не є «Русским миром». Нам треба будувати і пропагувати свою ідеологію. Я вважаю, що потрібно говорити про об’єднавчі речі. Наприклад, ми зараз в Острозькій академії в рамках проекту «Україна: історія великого народу» будемо презентувати культову картину «Хрещення України-Русі». Це об’єднуюча річ. Але ви думаєте, крім невеликого кола людей, це комусь цікаво? У нас дуже мало людей, які думають про державу, тому ми і маємо такі результати сьогодні.
