У ставленні різноманітних політичних сил регіону до вибору чотирирічної давності, як у краплі води, відбився факт нездійснених надій виборців.
Вимоги дострокової відставки Президента незмінно висуваються місцевими лівими ось вже три роки. Нинішньої осені обласна організація Соцпартії навіть ухвалила розпочати збирання підписів за проведення всеукраїнського референдуму про довіру главі держави.
«Кучма був обраний Компартією, — вважає один iз лідерів місцевої організації СПУ Григорій Самойлик. — Ми, соціалісти, в першому турі голосували за Мороза. На другому етапі, коли боротьба пішла між Кравчуком і Кучмою, закликали своїх людей голосувати проти обох кандидатів. Але комуністи пішли за Кучмою. Дуже вже переконливо він «плакався».
«То Кучмі бракувало повноважень, то йому заважали інші гілки влади, то йому хочеться розігнати парламент, — обурюється Василь Клещов, комуніст, депутат Петровської райради Донецька. — Наш Президент обманював, коли говорив, що народ сам має обирати суспільний устрій, що зміцнюватиме державний сектор економіки, коли говорив про дружбу з Росією, про нейтралітет України. Та за одні трасти в бутність прем’єром його треба судити, а не переобирати!»
У нашій країні не прийнято згадувати про передвиборні обіцянки — так само, як і покладати на себе відповідальність за зроблений колись помилковий вибір. На думку голови обласної організації Конгресу українських націоналістів Марії Олійник, голосування 1994-го для більшості донеччан навряд чи було усвідомленим: виборців просто «купили» обіцянками здолати злочинність і запровадити другу державну мову — російську.
Притому, що голоси противників Президента звучать досить голосно, його прибічники в регіоні вважають за краще не заявляти зайвий раз про свою лояльність до нинішньої влади. Навіть створене за активної підтримки обласної держадміністрації громадсько-політичне об’єднання «За єдність, згоду та відродження» поки ніяк не афішувало своє ставлення до Л.Кучми.
Якусь «змову мовчання» серед місцевих прибічників Президента за бажання можна вважати відображенням моральних переживань з приводу не дуже вдалого вибору. Особливо у тих керівників, хто підтримує главу держави не стільки з ідейних переконань, скільки за посадою.
Втім, нещодавно досить відверто висловився голова ЦК Профспілки працівників вугільної промисловості Віктор Турманов: «Якщо Президент хоче балотуватися на другий термін, нехай порадує шахтарів. Нам потрібні дві речі — зарплатня вчасно і нормальний бюджет. Тоді шахтарі будуть підтримувати Кучму».
Керівництво найбільшої шахтарської профспілки незмінно відкидає пропозиції окремих регіональних організацій ставити нарівні з економічними й політичні вимоги. Тим часом альтернативна Незалежна профспілка гірників Донбасу давно і неодноразово вимагає відставки Президента — як такого, що не виправдав довіри виборців.
«Президент, абсолютно зациклившись на своєму курсі, робить помилку, — вважає народний депутат України, в недавньому минулому лідер обласної організації «Громади» Сергій Поляков. — Це зводить нанівець навіть те корисне, що він робить».
Своєрідним попередженням нинішньої влади були підсумки минулих парламентських виборів у області: Народно-демократична парія не зуміла подолати навіть мінімальний 4-відсотковий бар’єр. Хоча під час поїздки до регіону напередодні виборів прем’єр-міністр Валерій Пустовойтенко ставив перед місцевими керівниками завдання забезпечити не менше 40% голосів «за».
Безсумнівно, що таке невдоволення діяльністю Леоніда Кучми на посаді Президента, різні партії спробують використати у своїх цілях.
ДУМКА СОЦІОЛОГА
«У 1994 році народ голосував не стільки за Кучму, скільки проти Кравчука, — вважає директор Донецького інформаційно-аналітичного центру Євген Копатько. — В наявності був елемент протестного голосування. У той момент Кучма вміло використав певні настрої виборців Донбасу: зближення з Росією, надання російській мові статусу державної та інші. Хоч як парадоксально, але ці пріоритети залишаються актуальними й на нинішніх виборах. І хто з претендентів найбільш активно обіграє цю карту, той і здобуде перевагу».Торік у ході соціологічного опитування 400 донеччанам поставили запитання: «За кого б ви проголосували, якби вибори відбулися сьогодні?». Згідно з отриманими результатами трохи більше 8% опитаних віддали б голоси за нинішнього Президента.За даними донецьких соціологів, серед тих, хто віддає перевагу Л.Кучмі, 22% респондентів у віці від 18 до 20 років. Найменше число прихильників Кучми у віці 60 років і старше. Ще одна закономірність: якщо серед людей із середньою освітою перевагу нинішньому главі держави віддають трохи більше 11%, з вищою — 6, то з неповною середньою — близько 4%.Діяльність нинішнього Президента загалом позитивно оцінюють 13% респондентів, негативно — 66%. Інші респонденти поставилися до неї байдуже або вагалися з відповіддю.Близько 50% респондентів не назвали жодного потенційного кандидата в президенти. Така невизначеність у поєднанні з невисокими рейтингами абсолютно всіх провідних політиків означає лише одне: час для активної «розкрутки» кандидатів ще не настав.
