Переоцінка свят, як цінностей, що дісталися нам у спадок від радянської епохи, — процес, який триває вже не один рік. У цьому році ряд депутатів запропонували скасувати «пакетом» листопадові революційні та першотравневі свята. У першому випадку вони досягли успіху, і у цьому році ми вже не відпочиватимемо (святкуватимемо) 7—8 листопада. Однак відміняти 1 Травня (свято миру, весни і праці, воно ж — День міжнародної солідарності трудящих) парламентарі не стали. Особливо варто зазначити, що пропозиція позбавити цього свята (і вихідних) українських трудящих та іже з ними була відхилена парламентською більшістю. Що дозволяє говорити про те, що праві депутати, щонайменше, не цілком ототожнюють Першотравень зі «спадщиною тяжких часів». Сьогодні, напередодні 1 Травня, «День» представляє дві точки зору на це свято.
Володимир ФІЛЕНКО, народний депутат України, фракція «Реформи — Конгрес»:
— Очевидно, що це свято не можна вважати повністю комуністичним, оскільки воно має ширше значення. Інша справа, що Компартія грунтовно дискредитувала його (як і багато інших у принципі непоганих речей). Тому свято 1 Травня у багатьох викликає негативні асоціації. Для того, щоб воно нормально сприймалося у суспільстві, його треба, так би мовити, «нейтралізувати», позбавити яскраво вираженого ідеологічного забарвлення. Для мене це весняне свято сьогодні пов’язане передусім із тим, що в Україні початок травня — це найкраща пора року, час весни і надій. Для мене, аграрія, воно також асоціюється ще і з майбутнім урожаєм, суспільною працею на городах, присадибних ділянках, упорядкуванням вулиць після зими.
Що стосується політичного змісту цього свята, то його корені слід шукати у лозунгах французької революції: «Свобода, рівність, братерство». На цій підставі цілком можна будувати ідеологію цього свята у стилі соціального партнерства, а не на антагоністичному зіставленні різних частин суспільства, які мають різний соціальний статус і різний рівень прибутків. Тому, на мій погляд, це свято цілком має право на існування, але з урахуванням того, що його «ортодоксально-комуністичний» складник необхідно усунути.
Сергій ПЕРЕСУНЬКО, народний депутат України, голова Соціал-демократичного союзу:
– Можна зрозуміти порушення питання про відміну 7 Листопада, як свята не цілого народу, а лише окремої партії, але зовсім інше — день 1 Травня.
Я хотів би коротко нагадати історію. Витоки 1 Травня пов’язані з бурхливим розвитком робітничого і взагалі визвольного руху в кінці XIX століття. Адже широко відомим є той факт, що це свято започатковане в XIX столітті в місті Чикаго, де під час великої робітничої демонстрації загинула частина робітників. І от на знак ушанування жертв боротьби за демократичні права трудящих робітничі організації всього світу вирішили відзначати Першотравень як день міжнародної солідарності всього трудового люду. І, дійсно, 1 Травня завжди було святом тих, хто бореться за свої права. Тоді робітники вимагали восьмигодинного робочого дня та рівних виборчих прав для громадян своєї держави. Бо ж відомо, що навіть у такій державі, як Англія, яку називають матір’ю світової демократії, жінкам надали право обирати і бути обраними лише на початку ХХ століття, і це немала заслуга міжнародного робітничого руху. Тому це свято стало вже частиною європейської демократичної традиції, а також і української. Зокрема, цікавим є той факт, що вперше в Україні 1 Травня було відзначено у Львові 1890 року. Тоді львівські робітники висували національні вимоги, — на той час Галичина була частиною Австро-Угорської імперії, що у своїй політиці значною мірою спиралася на польську шляхту, яка жорстоко пригнічувала корінних українців. Потім це свято перенеслося на Велику Україну і вкоренилося тут.
Нинішнє нігілістичне ставлення до святкування 1 Травня значною мірою залежить від того, що воно було спотворене радянською імперією, псевдолівими комуно-більшовиками, які намагалися приватизувати і це свято та видати його за своє. І це їм частково вдалося, бо сьогодні багато в кого Першотравень асоціюється з добою Сталіна, Брежнєва, Щербицького, коли людей примушували цього дня виходити на вулиці з фальшивими транспарантами, розповідаючи про своє начебто безмежно щасливе життя в той час, як тисячі українців сиділи в тюрмах та колимсько-мордовських таборах. Однак життєвий зміст цього свята не міг бути перекреслений навіть такими неприємними сторінками нашої історії, бо насправді воно залишалося символом боротьби проти будь-якого гніту, поневолення людини людиною або цілого народу, як це було у випадку України. І на доказ цього наведу ще один приклад із наших днів. Усі, очевидно, пам’ятають польський демократичний рух «Солідарність» на початку 80-х років. Це був справді робітничий рух проти партноменклатури, проти фактичної російської окупації Польщі, — рух, який мобілізувався і виник саме під час першотравневих демонстрацій.
У всьому світі це свято тісно пов’язане із соціал-демократичними ідеями, партіями, які дійсно захищають просту людину, є патріотами своєї держави, виступають за соціально орієнтовану демократію, що покликана служити народові. І тому, на мою думку, як представника національних соціал- демократичних сил, в Україні саме демократи мають відродити це свято, очистити його від комуністичної скверни. Бо абсолютно несправедливо віддавати його в руки червоних та шовіністів, які називають себе лівими, поборниками справедливості, а насправді, борються за нову форму гноблення, за відновлення колишньої імперії, за увічнення панування чужого етносу на нашій землі, що аж ніяк не співвідноситься з лівими ідеями.
Тому я думаю, що власне українські патріотичні сили мають завзятіше використовувати свято 1 Травня, проводячи свої акції цього дня, пояснюючи людям, що тільки в єдності наша сила і що тільки разом ми зможемо протистояти бажанням мафіозно-олігархічних кланів перетворити нас на слухняну отару.
