Інтрига з поверненням Конституції 2004 року вийшла на рівень колишніх президентів держави. Їхні думки, так само як і артикульовані в суспільстві позиції, поляризувалися.
На думку першого президента України Леоніда Кравчука, повернення до Конституції редакції 2004 р. є недоцільним, оскільки вона не вирішить існуючих проблем: створення такої системи влади, яка забезпечить розв’язання назрілих проблем, дасть відповідь на нові виклики. «Потрібен комплексний підхід, в основі якого — корінні, стратегічні, інтереси народу, а не інтереси партій і вождів. Новий текст Конституції має бути зрозумілим народові, захищати його і відкривати можливість жити достойно, без брутального тиску на честь і гідність людини», — аргументував Кравчук.
Його ж наступник на посаді президента — Леонід Кучма — дотримується іншої думки: «Необхідно повернутися до Конституції 2004 року. Не тому, що вона досконала. Ні. У нас не залишається часу. Україна як держава тріщить по швах. Сідайте потім, вдосконалюйте». Колишній глава держави нагадав, що в Основному Законі, ухваленому 2004 р., закладено механізм захисту від перетікання централізації й концентрації влади в автократію, а далі — в диктатуру.
Варто підкреслити, що за час керування Кучми якраз і було ухвалено Конституцію 1996 року і внесено зміни 2004-го. Отже, відповідальність за систему, яку створено, лежить на другому президентові.
Вікторія ПОДГОРНА, політолог:
— У Кравчука й Кучми були різні підходи до Конституції. По-перше, Кравчук є головою Конституційної Асамблеї, створеної за часів чинного президента, й він зацікавлений у тому, щоб їхні напрацювання були використані. Там багато корисних речей. Окрім того, Кравчук має рацію щодо порушення конституційного поля. Пакт еліт як угоду між політиками із влади та опозиції, якою було закріплено Конституцію 2004 р., зокрема через міжнародних спостерігачів, було прийнято в суто політичному руслі із порушенням багатьох процедур. Пізніше це дало можливість Януковичу, в такий же неправовий спосіб, повернути Основний Закон редакції 1996 р. Це повністю зруйнувало конституційне поле в державі й призвело до того «беспрєдєлу», який ми маємо сьогодні, та спровокувало існуючу політичну кризу. Повертатися до алгоритму зміни Конституції через різні акти насправді не відновить конституційне поле, хіба що поверне його до нульового варіанту.
Водночас у Кравчука дуже цікава позиція: він говорить про правильні речі, але потім зазначає, що потрібна «джентльменська угода». А що це, як не той самий пакт еліт? Якщо говорити про рух у правовому полі, про жодні джентльменські угоди не може йтися. Тут немає логіки.
Зважаючи на те, що якщо під час змін 2004 р. була хоча б угода, а ця влада порушила законодавче поле в односторонньому порядку, я маю серйозні сумніви, що вони готові серйозно працювати над новим проектом Конституції.
Щодо Кучми, який є прихильником Конституції 2004 р., ми пам’ятаємо, як він її просував наприкінці своєї другої каденції, брав участь у круглих столах. Так йому тоді було потрібно. Зараз же виходить, що він залишається послідовним своїй позиції, хоча, безумовно, тут теж є політична доцільність. Тоді Кучма апелював до того, що ухвалення нового тексту Конституції — це крок проти авторитаризму. Хоча сам він був авторитарним президентом тривалий час.
Але насправді Конституція 2004 р. недосконала. Щодо неї є застереження й серед експертів, і серед політиків, адже вона напрацьовувалася здебільшого адміністрацією Медведчука, тож туди може бути закладено механізми розбалансування політичної системи України, певні зовнішні інтереси.
Окреме питання стосується доцільності цих змін та, загалом, ігор, які ведуться довкола конституційних процесів, й можуть бути досить небезпечними для України. Якщо розглядати повернення до Конституції 2004 р. як скасування несправедливого рішення Конституційного Суду щодо повернення редакції 1996 р., й розпочати конституційний процес — це правильно. Логіка у Кучми політично-ситуативна, але вона правильна: ситуація настільки гостра, що відкладати це, як пропонує Кравчук, недоцільно. Це означає грати на руку владі, яка робить усе, щоб затягнути процес змін і нічого не робити найближчі півтора року, доки Янукович буде Президентом. Потрібно відновити втрачений статус-кво й почати процес вдосконалення Конституції 2004 р., а найкраще — написати нову, яка б відповідала інтересам громадян.
