Очевидно, однією з найбільш дебатованих тем майбутнього парламентського сезону стане обговорення доцільності зміни прохідного бар’єра для політичних партій, які вплуталися у виборчі баталії. Нагадаємо: з ініціативою збільшення показника, нині зафіксованого на рівні 3%, виступив безпосередньо Президент України Віктор Ющенко, та не де-небудь, а на самому Майдані, на День Незалежності країни. «Сподіваюся, депутатам вистачить патріотизму і політичної мужності», — сказав він зокрема. Народні обранці пропозицію зустріли радісно, однак такою оптимістичною президентською впевненістю поки що не пройнялися, — більшість членів депутатського корпусу до цієї ідеї ставиться різко негативно. Із метою розставити крапки хоч би над частиною «і» Леонід Кравчук, лідер громадянського форуму «Об’єднаймо Україну!», лідер парламентської фракції СДПУ(О), перший президент незалежної України, запросив колег на тематичний круглий стіл, що відбувся вчора у Києві.
Представництво вийшло солідним. Можливості рокіровок профільного законодавства обговорювали представники практично всіх фракцій Верховної Ради, включаючи НУ і БЮТ, політологи, експерти. «Різноманітність думок — найправильніший спосіб скласти повноцінну картину», — сказав модератор Михайло Погребинський. На що господар круглого столу, пан Кравчук, відповідав: проговоривши проблему на нейтральному майданчику, буде легше порозумітися в сесійній залі.
Тим паче, що предмет обговорення не гіпотетичний, а суто практичний: за тиждень, що минув від часу оголошення Президентом своїх ініціатив, у Секретаріаті Верховної Ради вже зареєстровані три тематичні законопроекти. Примітно, що два з них подали представники фракції БЮТ, але першість однаково залишиться за Михайлом Поживановим із його пропозицією про 7%. Утім, навіть ці активісти, до яких належить і Сергій Шевчук із БЮТ, сумніваються у можливості «зібрати» мінімально необхідні для підвищення планки 226 голосів. Олег Зарубінський із Народної партії назвав згадані документи «розмінною монетою», «кинутою кісткою», яку депутати довго «обсмоктуватимуть» перш ніж дійдуть остаточного консенсусу. Та й саму президентську ініціативу Олег Олександрович вважає… відволікаючим маневром. Головне, на його думку, завдання — в гарячий передвиборний період відвернути депутатів і громадськість від обговорення справді важливих тем: бензинової, м’ясної, цукрової криз, привернувши увагу до «метушні».
«Із погляду піар-технології, хід просто блискучий», — зазначив О. Зарубінський. Однак, як з’ясувалося, аж ніяк не такий простий: навіть мінімальне підвищення бар’єра позбавляє голосу від кількох тисяч до кількох мільйонів українських виборців. «У разі непроходження до парламенту «їхньої» партії, голоси людей пропорційно розподіляються між успішнішими гравцями. Тобто своїм «за», відданим за ту чи іншу партію, ви можете посилити і її опонента, який сповідає абсолютно протилежну доктрину», — пояснив він.
Мало не головним аргументом проти змін чинного закону, підписаного, до речі, гарантом Конституції всього півтора місяця тому, послугували положення цього ж документа, в яких, зокрема зазначено: нормативний акт не підлягає «перекроюванню» менше, ніж за 240 днів до старту кампанії. Утім, призвідників процесу такі «дрібниці» практично не турбують. Борис Безпалий, посланник провладної фракції «НУ», пояснив, що будь-який подібний параграф можна «перекрити» новим, «свіжішим» пунктом, який нібито нівелює попередній. Адже не випадково подібні ремарки вносять у «прикінцеві положення» законів. У цьому контексті Зарубінський нагадав: свого часу й 3% стали своєрідним компромісом між мажоритарниками і списковиками, мовляв, «кому ж тоді довіряти, якщо й цю домовленість ви анулюєте?» Утім, особисто пан Безпалий до експериментів не схильний, вважаючи, що спершу планку чіпати взагалі не вартувало, залишивши її на рівні, закріпленому попередніми кампаніями. Але якщо вже тепер справа дійшла до такого радикалізму, то підіймати показник треба не тільки для парламенту, а й для місцевих рад. «Політики — люди самовпевнені, 3% мало кому здаються значною цифрою. Кожен вважає себе найкрутішим на селі хлопцем, здатним перелетіти цей бар’єр, як ракета»...
Соціалісти у свою чергу обрали дуже вдалу позицію: «Ми проголосуємо за підвищення бар’єра в будь-якому кількісному показнику тільки після того, як у сесійному залі досягнуть абсолютного консенсусу». Тобто, якщо змінюватимуть «усім світом». Що це означає, відомо, очевидно, одному Миколі Рудьковському, який озвучив цю тезу. Тим паче, що й нинішні 3% були для соціалістів, як з’ясувалося, компромісними. Цікаво, але підтримати проект членів СПУ вмовила свого часу фракція БЮТ, яка сама тоді не голосувала. «Політтехнологи просто підставили Президента, як і того дня, коли він вийшов до залу ВР умовляти присутніх підтримати проект законів про СОТ», — підвів риску М. Рудьковський. «Ні, це один із чергових програшів Ющенка», — заперечив Олесь Доній. «Ініціативи саме такого типу й призвели до різкого падіння його рейтингу». Експерт упевнений: прагнення збільшити бар’єр зумовлене проявом у середовищі нової влади кількох вельми тривожних тенденцій. Це, зокрема, страх появи третьої сили, що зуміє «перевербувати» армію «розчарованих у Майдані» виборців; підсвідоме бажання відповідати «російській схемі», де парламент на будь-яке «треба» президента відповідає — «слухаюсь»; нерозуміння суті європейської політичної традиції, заснованої на римському праві, що має на увазі у свою чергу чітке виконання нормативних актів. «Якщо влада чхала на Конституцію та закони, які сама ж підписує, то про який європейський вибір може йтися?», — спитав О. Доній.
Загалом присутні на круглому столі експерти слів особливо не добирали, досить різко оцінюючи тематичні висловлювання вищого керівництва країни. Так, за «бар’єрними ініціативами» Президента Володимир Малинкович роздивився спробу «обійти політреформу», що урізує його, Віктора Андрійовича, повноваження. Спосіб простий і очевидний — формування підконтрольної парламентської більшості, не інакше як «заляканої» імперативним мандатом. До того ж, у когорті «обраних мимоволі», швидше за все, не виявиться ультра лівих і правих політсил, тих, хто вибудовував політичну систему країни з початку 1990-х. Та й саму постановку питання експерт вважає образливою: «Президент застерігав нас від перетворення парламенту на клуб власників і господарів політичних партій. У мене до вас запитання, панове: хто «господарює» в БЮТ? А в НСНУ? Отож бо! Колеги, будьте коректними!» А на думку Андрія Єрмолаєва, подібні дії влади цілком з’ясовні: підкоряючись природним своїм інстинктам, вона прагне самоконсервації на максимально тривалий період.
Леонід Кравчук більше слухав гостей, аніж говорив сам. У принципі, найважливіше він виклав журналістам ще перед початком зустрічі: згідно з останніми соціологічними вимірами, його громадянський форум «Об’єднаймо Україну», який, нагадаємо, на сьогодні не є передвиборною коаліцією, вже збирає 4% симпатій електорату. Водночас перспективи Соціал-демократичної партії (об’єднаної) не такі оптимістичні. «Якщо бар’єр піднімуть, то самостійно ми до парламенту, звісно, не пройдемо», — сказав Л. Кравчук. Утім, не це найбільше засмучує першого президента країни: «Після того, як Віктор Андрійович відмовляється від власних рішень, я йому ніколи більше не повірю», — резюмував Леонід Макарович.
