Ледь вгамувалися пристрасті навколо рішення КСУ про повернення до Основного Закону зразка 1996 року, як на конституційному полі знову «штормове попередження». Президент Віктор Янукович провів установче засідання науково-експертної групи зі створення Конституційної асамблеї. Кінцевої метою Асамблеї є розробка нової редакції Конституції. Керувати процесом буде перший президент Леонід Кравчук, який, нагадаємо, в ході виборчих перегонів — 2010 був довіреною особою кандидата на пост №1 Юлії Тимошенко. Більш того, 25 січня минулого року екс президент Кравчук відмовився прийти до Верховної Ради на церемонію інаугурації Президента Януковича. Сьогодні ж вчорашній vip-агітатор Юлії Володимирівни є головним конституціоналістом країни. Із одного боку, це зайве підтвердження відомої тези про вміння Кравчука проходити між крапельками. З іншого (будьмо відвертими) — добре, що Леонід Макарович, а не окремі «професіонали» з владної команди. І ще одне, можливо ключове. Леонід Кравчук не претендуватиме на найвищу посаду в країні, а отже сподіваємося, він намагатиметься закласти якісний конституційний фундамент на майбутнє і тим самим зніме з порядку денного одвічну (на жаль) тему — закон «під себе».
Отож, до складу науково-експертної групи (НЕГ) окрім згаданого вже Леоніда Кравчука, увійшли 20 вчених та фахівців з конституційного права. Про конкретні терміни поки що не йдеться (подейкують, процес триватиме 2—2,5 років). Втім, як і про форму та зміст нової Конституції. Відомо лише, що затверджувати проект нового Основного Закону буде Конституційна асамблея (100—150 чоловік), персональний склад якої запропонує перший президент Кравчук. Він, до речі, переконаний: політиків у КА має бути не більше 25%. А ще Леонід Макарович натякнув, що після схвалення політ реформи членами асамблеї, остаточну крапку (в ході референдуму) буде ставити народ, а не парламентарі.
У опозиційному таборі подібні заяви вже розкритикували вздовж і поперек. «Своїм рішенням президент відбирає у парламенту право ухвалювати зміни до Конституції. Це — черговий етап конституційного перевороту, коли вся вертикаль влади в країні будується під одну людину. Першим кроком у цьому напрямку було створення неконституційної коаліції, другим — неконституційне — без участі парламенту — повернення Основного Закону 1996 року, третім — неконституційне продовження повноважень народних депутатів і президента. Тепер президент виходить на «фінішну пряму»: він намагається остаточно закріпити всю владу за однією особою — за собою», — заявив народний депутат, лідер політичної партії «Фронт Змін» Арсеній Яценюк. На його думку, країна без балансу гілок влади приречена на стагнацію і деградацію. «Повернути Україну на шлях розвитку може Конституція, зміни до якої будуть внесені за участю народу і ухвалені на референдумі. Але почати цей процес має Національна Конституційна Асамблея не імені Президента Януковича, а імені народу України. Вона має представити суспільну і експертну думку, а не тільки обгрунтує бажання президента», — підкреслив лідер ФЗ.
Показовий момент: ані в БЮТі, ані в «Нашій Україні», ані в інших опозиційних партіях на над важливі для всієї країни — конституційні ініціативи Банкової відреагували... мовчанням.
«Необхідно, щоб Конституцію поважали. За 20 років ми зробили п’ять експериментів із Конституцією. Спочатку внесли зміни в радянську Конституцію, потім прийняли Конституційний договір, в 1996 затвердили президентсько-парламентську Конституцію, а потім, в 2004-му змінили її на парламентсько-президентську. І ось в 2010 повернулися назад. Чи може Конституція мати авторитет?» — заявив напередодні в студії Андрія Куликова пан Кравчук. З одного боку, важно не погодитися з цим аргументом. З іншого — виникає цілком логічне запитання: «А чи має належний авторитет у суспільстві команда, яка ініціює новий конституційний процес?» Та й взагалі, хтось запитав у народу (єдиного, до речі, джерела влади в країні) чи хоче він змінити стару-нову Конституцію на іншу? Ні. Виникає логічне питання: «Чому?» А ось тут є різні варіанти, в основі яких лежить єдине — довіра людей до влади. Очевидно, що якщо її рівень буде досить високим, влада зможе проводити реформи рішуче і впевнено, а конституційна тема не буде такою гострою та «вічно» актуальною, якою вона є для кожної нової правлячої команди.
КОМЕНТАР
Ігор КОЛІУШКО, Центр політико-правових реформ:
— Я вважаю — поки що неможливо дати чітку оцінку позиції Президента. Цим указом тільки створено робочу групу, яка повинна запропонувати спосіб формування і творення того, що вони називають Конституційна асамблея. З одногобоку, незрозуміло, що вони запропонують, з іншого — незрозуміло, чому вони називаються Конституційна асамблея. Адже Конституційна асамблея — це представницький орган, як правило, установчої влади. Але в будь-якому разі завжди представницький. Він має або обиратися, або формуватися як представництво якихось структур, наприклад, органів місцевого самоврядування чи політичних партій. Як я зрозумів з розмов Леоніда Макаровича, йдеться про те, що Президент повинен указом затвердити склад Конституційної асамблеї.
Тому я вважаю, що це некоректне використання назви. Тут швидше за все йдеться про спосіб демонстрації діяльності, яка незрозуміло для чого і коли має закінчитися.
Технологічно робоча група мала б бути не більше п’яти осіб. Якщо людей більше, то вже важко працювати. А решта мають брати участь в обговоренні, в коментуванні, в доповненні й т.ін. У понеділок Леонід Макарович назвав цифру — 150, це його думка. Знову ж таки, це все незрозуміло, тому що формально робоча група має тільки почати про це думати. І до чого вона додумається, ніхто сьогодні не може сказати.
