Кримське селище Партеніт — стародавнє, затишне і дуже тихе — приліпилося до теплого лівого боку Ведмідь-гори. Проте тиша — лише видимість. У бандитські часи застрелили селищного голову саме цього селища, час від часу спалахували публічні сварки за нерухомість саме в цьому місці, а протягом останнього часу пресу струшували описи то перекриттів доріг, то гучних кримінальних справ, то раптом заговорили про місцевий референдум, що свідчило — не такі вже прості справи відбуваються під лівим боком у Ведмедиці…
У тихому болоті чорти водяться. Може, саме через цю закономірність «революція» відбулася саме тут. Жителі селища спеціальним референдумом відкликали раніше обраного селищного голову Костянтина Попандопула та сімох депутатів селищної ради і 16 травня обрали нового мера — Тетяну Радіну. Незабаром після обрання її прийняв голова Верховної Ради Криму Борис Дейч, чим засвідчив офіційне визнання її головою і припинив усілякі розмови про незаконність партенітської «революції». Він висловив усі претензії до колишньої роботи ради і побажання, як тепер повинно функціонувати місцеве самоврядування в селищі. Приклад Партеніта цікавий саме тим, що його жителі, котрі стали свідками багатьох порушень законності, не взялися писати скарги до Сімферополя або Києва і пасивно чекати рішень зверху, а вирішили самі навести лад у місцевій владі та самостійно розібратися з винними законними методами. І саме цей шлях виявився хоч і не найкоротшим, але найефективнішим…
«ТЕМНА» ІСТОРІЯ
Костянтин Попандопуло бути селищним головою дуже хотів. Раніше двічі висувався, але обратися не вдавалося, а ось у 1998 році, здається, вдалося. Хоча партенітці і зараз невпевнені, кого саме тоді обрали насправді. Під час першого підрахунку голосів на 60 бюлетенів було більше за Олександра Кашкіна, але Попандопуло зажадав перерахувати — і виявилося, що за нього на 20 бюлетенів більше. При цьому їх кудись відвозили, частину з них пізніше знайшли аж в Алушті, і тепер люди думають, що без «лукавого» не обійшлося, адже невже в комісії були такі неуки, щоб із першого разу до 2 тисяч без помилки не полічити? Більш того, за час роботи Костянтина Попандопула депутати намагалися два рази відкликати, але щоразу не вистачало то одного, то двох голосів. Про свою роботу Костянтин Попандопуло говорить у місцевій газеті дуже втішно: «Я — єдиний, хто не платив данину бандитам. Отримав у спадщину одні борги, оскільки із злиденного селищного бюджету крали безбожно. Через рік із боргами було покінчено, а до 2000 року бюджет селища був більше ніж мільйон. Зробив дві правильні речі: не давав нікому красти й примусив усіх платити податки. У своїй передвиборній програмі я обіцяв провести в селище газопровід, але конкретно до виборів 2002 року здійснити цей проект у повному обсязі не вдалося…» Водночас його головний опонент секретар селищної ради Олександр Пчелинцев описує все інакше: «Депутатський корпус відчув себе ображеним, хотіли на першій сесії оголосити йому імпічмент, але він умовив депутатів цього не робити, обіцяв провести повторні вибори, потім просив дати допрацювати йому до пенсії... Люди до того часу вже, м’яко кажучи, втомилися від його керівництва. Від відвертого обману, панства, від того, що не виконуються жодні обіцянки, рішення голова приймає одноосібно, а видає як колективні…»
Далі доведеться перейти на більш офіційну мову, бо потрібно описати цілу низку розпочатих правових дій. 2 жовтня 2003 року начальник головного управління Генеральної прокуратури України Домбровський С. В. порушив кримінальну справу №72672 стосовно Костянтина Попандопула за ст. 364 ч.2 КК України, тобто за фактом зловживання службовим становищем під час відчуження об’єкта незавершеного будівництва — дев’ятиповерхового будинку по вул. Васильченка в селищі. Вважалося, що це спричинило завдання матеріальних збитків державі в сумі 964466 гривень. А в ході слідчих заходів були виявлені нові епізоди, за якими також були порушені кримінальні справи. По-перше, факт завищення вартості будівельних робіт із зовнішнього освітлення вулиць селища та заволодіння чужим майном, скоєне за попередньою змовою, за ст. 191 ч. 5, 364 ч. 2 КК України. Знову порушену кримінальну справу об’єднали до одного провадження. По-друге, факт незаконної приватизації за підробленими документами інших об’єктів — літнього майданчика, пункту прокату, медичного пункту, розташованого на території селища, — та подальшим їх продажем. Але ось історія з тим, як було створено кооператив «Ф.А.П.», засновниками якого були партенітський депутат В. Федюков, керуючий справами самої селищної ради Л. Алехно і син самого голови селищної ради В. Попандопуло, призвела в Партеніті вже до вибуху обурення. Саме цьому кооперативу в селищі, затиснутому між горами та морем, а тому дуже бідному на землю, виділили земельну ділянку площею аж… 8,5 га. І ось 3 грудня 2003 року кримські татари, які вимагали землі в селищі, але так її і не отримали, перекрили трасу Сімферополь — Ялта. Інша група людей, яких чомусь частіше називають місцевими жителями, хоча серед них було більше приїжджих, у свою чергу перекрили кримським татарам дорогу до ділянки, яку вони вподобали для себе. Кілька днів бурхливий конфлікт під боком Ведмідь-гори показували всі телеканали. А результатом цих подій стало те, що місцеві жителі зрозуміли: селищна рада не тільки несправедливо керує фактично долями людей, а й сама бере активну участь у незаконному, залаштунковому поділі землі та майна. Жителі Партеніта, як нині пишуть, абсолютно згідно з законодавством провели збори громадськості, де зажадали відставки голови Костянтина Попандопула та надіслали звернення до Президента України та Генерального прокурора. У зборах взяли участь понад 15 відсотків населення. Пізніше на основі резолюції сходу сесія приймає рішення про призначення дати проведення референдуму із дострокового припинення повноважень голови селищної ради на 1 лютого 2004 року.
Звичайно, Костянтин Попандопуло також не сидів склавши руки. Ще восени його арештували, і він оголосив голодування. У жовтні проти нього було порушено п’ять кримінальних справ, його знову заарештували, але потім узяли підписку про невиїзд. Після призначення референдуму Костянтин Іванович починає правову боротьбу. Він подає позов до Алуштинського міського суду, в якому просить не допустити проведення референдуму. І суд приймає таке рішення, нібито на «забезпечення позову» — щоб не допустити порушення прав позивача. І зараз навіть найдосвідченіші кримські юристи дивуються правовій грамотності тієї відповіді, яку партенітські депутати склали Алуштинському суду просто на сесії. А вони йому написали, що виборче право належить до адміністративно-правових відносин, а спори щодо них суди розглядають виключно за скаргами громадян, а не за позовами, і стаття 149 ЦПК України передбачає забезпечення позову, але не передбачає жодного забезпечення скарги.
З іншого боку, місцевий референдум є конституційним правом громадян України, а вони не можуть бути ніким і нічим обмежені. Крім того, «суд невірно витлумачив вимогу ч. 1 ст. 149 ЦПК України, тобто проведення референдуму не позбавить Попандопула К. І. у встановленому законом порядку можливості захищати свої права, а суду ніщо не перешкодить визнати результати недійсними, якщо виявлять серйозні порушення, що вплинули на результати голосування». Крім того, депутати резонно вказали суду, що «на основі ст. 22 Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад і сільських селищних, міських голів» суди повинні розглядати подібні скарги в короткий термін, але не пізніше ніж за добу до дня проведення виборів або негайно, а не відміняти самі вибори або референдум». Паралельно депутати подали апеляцію на рішення Алуштинського суду, а депутат Тетяна Радіна написала депутатський запит Генеральному прокурору.
«IМПIЧМЕНТ»
Отже, 1 лютого 2004 року в присутності спостерігачів референдум було проведено. На виборчі дільниці прийшли 2333 особи (56% жителів, які мають виборче право), а проголосували за дострокове припинення повноважень голови Попандопула К. — 2100 виборців (91%). Уже другого лютого 2004 року сесія на пленарному засіданні визнала результати референдуму та призначила дату виборів голови.
Але 16 березня 2004 року Костянтин Попандопуло подає позовну заяву до суду про визнання результатів референдуму недійсними. Нині депутати селищної ради стверджують, що «в судових засіданнях явно відчувалося упереджене ставлення до Партенітської селищної ради, всі клопотання, в тому числі й про відвід судді, відхиляють. Вивчаючи матеріали справи, було виявлено відсутність оплати держмита позивачем, протокол порушення цивільного провадження був узагалі не заповнений. Аргументи відповідача та клопотання прокурора Алушти про те, що дані позовні вимоги повинні бути оформлені скаргою, оскільки мають адміністративно-правовий характер, так і залишилися без розгляду». Усі ці й інші порушення судочинства були зафіксовані ними належним чином.
Більш того, попри те, що 11 березня 2004 року (№ 07/3,1-10150-64) тоді ще заступник Генерального прокурора України Ольга Колінько продовжила термін розслідування в кримінальній справі, порушеній стосовно Костянтина Попандопула до шести місяців, проте старший слідчий Алуштинської прокуратури С. Юлдашев 22 березня 2004 року виносить постанову про припинення цієї кримінальної справи за відсутністю складу злочину. Проте до селищної ради надходить не сама постанова, а лише повідомлення про неї, через що Рада не має можливості оскаржити постанову в процесуальні терміни, але депутати повідомляють про це прокурору Алушти та прокурору Криму. Скориставшись цією ситуацією, Костянтин Попандопуло в супроводі міліції спробував увійти до кабінету та приступити до роботи. Депутати чинять йому опір, триває фізична боротьба за заволодіння печаттю селищної ради, в ході колотнечі печать було зламано і сторони звинувачують у цьому одна одну…
У тривалу та негарну ситуацію намагається втрутитися Верховна Рада Криму. Голова комісії з місцевого самоврядування Володимир Кличников у листі селищній раді називає деякі їхні дії незаконними. Це підіймає все селище. 3 квітня 2004 року в семиградусний мороз люди вийшли мітингувати на захист свого волевиявлення — референдуму — і починають новий збір підписів під зверненням про законність референдуму. Наростає хвиля невдоволення всією владою в Криму. З’явилася реальна загроза соціального вибуху.
І тут ситуація вимагає пояснення. Жителі Партеніта, звісно, не юристи і не могли з правовою точністю самі встановити, чи винен Костянтин Попандопуло в тому, що йому інкриміновано в кримінальних справах, тим більше, що вони й не знали, як вони розслідуються, і чи розслідуються взагалі. Тут набагато важливіше інше: місцева територіальна громада селища, яка спостерігала лише конфлікти в середовищі місцевої влади, її явну нездатність відстояти інтереси жителів, але активно відстоювати свої власні корисливі інтереси, мала цілковите право таку владу змінити, навіть нікому нічого не пояснюючи. Це її внутрішня справа, це її право. Місцева громада зробила це на референдумі, і для неї в таких умовах він був більш ніж законним. Жителям набрид цей безлад і вони вимагали нових дострокових виборів. З іншого боку, результати референдуму, в ході якого до виборчої комісії не надійшло жодної(!) скарги, ніхто не опротестував або скасував, що неодмінно було б, якби припустилися хоч найменших порушень закону. Це свідчить, що лише законний шлях є найправильнішим і тільки він веде до успіху…
Вибори селищного голови та сімох депутатів селищної ради замість вибулих з ініціативи виборців відбулися 16 травня 2004 року. За кандидата в мери Партеніта Тетяну Радіну віддали свої голоси 997 виборців із 2577, які брали участь у голосуванні. При цьому тільки 75 бюлетенів визнали недійсними. Відрив Тетяни Радіної від її основного суперника Миколи Конєва становив 500 голосів.
«Перемога на нинішніх виборах — це не лише моя перемога, це перемога всього народу та територіальної громади Партеніта», — сказала Тетяна Радіна журналістам. І, напевно, це так і є насправді. Проте новому складу ради цю індульгенцію слід довести справою. Доказом того, що нові начальники кращі за колишніх, стане тільки той факт, що життя в селищі налагодиться, що всім людям, а не тільки обраним, буде краще, що всі жителі відчують справедливість і турботу про свої інтереси. Проте це прописні істини, навіщо їх повторювати…
