Вибори в парламент на пропорційній основі у будь-якій країні, насамперед, визначають стратегію подальшого економічного та соціального розвитку держави на кілька років уперед. Така стратегія повинна бути остаточно сформована (відточена) за допомогою боротьби соціально-економічних програм у ході дискусій між політичними блоками і партіями під час передвиборних кампаній. Особливо це актуально для нинішньої передвиборної кампанії в нашій країні, тому що ці вибори уперше відбуваються на пропорційній основі, й фактично саме на них буде формуватися політична еліта і основна стратегія розвитку України на кілька десятиліть уперед.
На жаль, нинішня передвиборна кампанія поки що переповнена політичними інтригами та взаємною критикою опонентів, що у свою чергу ніяк не сприяє удосконалюванню соціально-економічних програм політичних партій і блоків у ході їхньої популяризації серед населення.
З одного боку, така тактика передвиборної кампанії українських партій і блоків цілком обґрунтована, оскільки програми цих партій багато в чому схожі між собою і не можуть бути основним козирем у їхній передвиборній боротьбі. Здебільшого, програми партій, що йдуть на вибори, аж ніяк не є системними. Ці програми базуються на попередніх заслугах лідерів партій і відрізняються одна від одної лише ступенем переваги в них адміністративних і економічних складових (важелів керування державою). По суті, саме цей ступінь переваги вищезгаданих складових і визначає всі інші нюанси програм — такі, як соціальна політика, свобода слова, зовнішньоекономічні пріоритети і т.д.
У той же час українські політичні партії та блоки, захоплюючись своєю прихильністю або до адміністративних, або до економічних важелів керування державою, зовсім забувають про третю — соціальну складову своїх програм.
На перший погляд, останній умовивід може виглядати помилковим для більшості читачів. Справді, для більшої частини партій соціальний розділ їхніх програм є ледве не основним. Але в дійсності ж соціальні зобов’язання майже у всіх програмах партій розглядаються лише як наслідок використання адміністративних чи економічних важелів керування державою. Разом з тим, міжнародна практика й економічна ситуація в Україні свідчать, що застосування сугубо адміністративних і (чи) економічних важелів керування державою не є оптимальними для забезпечення всебічного розвитку України як щодо економічного росту, так і щодо задоволення соціальних потреб усіх прошарків населення.
Так, перевага в країні адміністративних методів керування приведе Україну до залежності від наддержав (Росії чи США), унаслідок чого відбудеться втрата міжнародного іміджу країни та падіння економічного, інтелектуального і творчого потенціалу України. У разі ж ставки України виключно на економічні методи господарювання, принаймні у найближчому майбутньому, країна не зможе надати для істотної частини свого населення навіть мінімальних, життєво необхідних гарантій.
Для вирішення проблеми вибору оптимального балансу між адміністративними й економічними складовими розвитку України, необхідно в соціально-економічних програмах партій передбачити третю — соціальну — складову розвитку країни. Суть цієї складової зводиться до гармонізації взаємодії всіх соціальних верств суспільства.
Ця гармонізація, з одного боку, повинна базуватися на економічно обґрунтованій системі стимулювання благодійної допомоги відповідно до рівня нужденності та потреб малозабезпечених громадян. З іншого ж боку, для такої гармонізації необхідно передбачати максимальне залучення соціально незахищених громадян у суспільно-економічне життя країни з метою забезпечення їхньої економічно-доцільної зайнятості. Усе вищесказане має здійснюватися на базі громадських організацій. Саме третій сектор влади повинен покласти на себе відповідальність за гармонізацію взаємодії всіх соціальних верств суспільства та забезпечити обопільний рух заможних і незаможних громадян у напрямі скорочення соціальної прірви між ними.
З метою реалізації вищесказаного, Комітет з питань міжрегіональних зв’язків та інновацій при Всеукраїнській організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (ВОІ СОІУ) розробив програму, котра містить у собі реалізацію системи заходів у двох наступних напрямах:
* Підвищення коефіцієнта корисної дії благодійної допомоги.
* Створення ефективного механізму залучення інвалідів у суспільно корисну діяльність.
Разом з тим, для ефективного, повноцінного впровадження цієї програми, а також для забезпечення вищезгаданої гармонізації взаємодії інших прошарків суспільства необхідна кардинальна переробка багатьох законодавчих актів України. У першу чергу в цих актах необхідно надати громадським організаціям більш широкі права і можливості. Одночасно необхідно конкретизувати обов’язки і систему відповідальності громадських організацій перед їхніми клієнтами та державними структурами.
Хотілося б, щоб політичні блоки та партії у своїх програмах не залишили без уваги громадські організації, особливо ті з них, що займаються проблемами соціально незахищених громадян. Адже саме ці організації при відповідних умовах можуть знизити соціальну напруженість серед незаможних громадян і, отже, буде істотною підмогою для мінімізації адміністративного втручання в економіку країни.
