Фундаментальним фактором, котрий відрізняє нашу країну від благополучних, є не якість народу і не природні ресурси. Це — наявність комуністичної ідеї, котра тут у великій мірі побутує і впливає на управління країною, що й робить нас бідними і хворими, на жаль. Велика частина населення розуміє цю причину бід, голосуючи за демократію, лібералізм, перебудову. Здебільшого свій вибір вони аргументують практичною вимушеністю. Хочу, однак, привернути увагу громадян також до теоретичної неспроможності марксизму-ленінізму і вживати щодо цієї ідеї означення «помилкова» замість «геніальна» і «дуже хороша». Помилковість марксизму-ленінізму — в нерозумінні справжньої природи виробничих (грошових) відносин, тенденційному підборі історичних фактів для обгрунтування своєї ідеї, недобросовісному використанні наукових методів, в т.ч. і методу «діалектичного матеріалізму».
З глибокою повагою до співгромадян Григорій, робітник
КОМЕНТАР
«Всі знають, що відкриті суспільства Заходу — «капіталістичні». Слово «капіталізм» отримало широку популярність і загальне визнання завдяки Марксу та марксизму. Навіть ті економісти, які усвідомлюють значні переваги відкритого суспільства перед соціально-економічними системами Сходу, засвоїли цю термінологію й часто називають нашу соціальну систему «капіталізмом». Звісно, вибір тієї чи іншої назви — справа смаку, й з раціональної точки зору він не повинен мати великого значення.
Важливо, однак, що «капіталізм» у тому значенні, в якому Маркс вживав цей термін, ніде й ніколи не існував на нашій прекрасній планеті Земля — він реальний не більше, ніж дантовське Пекло. Але якщо тих, хто серйозно стверджував або вірив, що Пекло можна знайти десь на нашій планеті, дуже мало, то мільйони марксистів переконували, — і вони повірили в це, — що капіталізм Маркса існує в країнах Заходу. А подекуди (й не лише в Китаї та Північній Кореї!) цьому навчають досі.
Слід визнати, що в наших відкритих суспільствах є одна спільна риса з неіснуючим «капіталізмом» Маркса та його послідовниками: велика частина промисловості, «засобів виробництва» є в цих суспільствах приватною власністю. Однак соціальне значення цього факту з часів Маркса зазнало змін.
Сучасна приватна власність на засоби виробництва виступає головним чином у акціонерній формі, а до числа найбільших держателів акцій на Заході входять пенсійні фонди, що розпоряджаються частиною заощаджень мільйонів робiтникiв, які таким чином стають маленькими «капіталістами». (Деякі марксисти глибоко обурені тією обставиною, що хороші пролетарі перетворюються на нехороших капіталістів! Вони, схоже, забули, що капіталізм вважався хибним тому, що робив робітників бідними, а не багатими!)...
Така трагічна історія глибоко помилкової ідеології, що претендувала, за задумом її фундатора, на звання науки — науки про історичний розвиток. Така історія незмірної небезпеки, що її може нести помилкова ідеологія, а по суті релігія, що наставляє на помилковий шлях, коли вона досягає влади в будь-якій країні.
Ми повинні винести урок із цієї помилки й не дозволити їй повторитися знову».
Карл ПОППЕР, «Відкрите суспільство та його вороги»
P.S. Якось у відділ політики зайшла людина й простягнула весь списаний листок паперу із заголовком «Замітка». Ситуація була досить типовою і її розвиток не обіцяв нічого доброго. Однак, прочитавши «замітку» й поспілкувавшись із автором, журналісти виявили в нього справжні знання предмету й думки, які вражаюче співпадали з ідеями Карла Поппера.
Ні, панове! Що не кажіть, але якщо донецький робітник Григорій самостійно, роздумуючи, за його словами, протягом декількох років дійшов того ж висновку, що й один з найвідоміших сучасних філософів Карл Поппер, то наше суспільство не безнадійне!
