Мабуть, жодну виборчу кампанію в Україні не піддавали такому ретельному соціологічному моніторингу, як нинішню. Понад те, регулярні появи у ЗМІ результатів рейтингових вимірів, здійснених різними центрами вивчення громадської думки, дозволили говорити навіть про «війну соціології» на цих виборах. Оскільки дані соціологічних структур часом не просто не збігалися, а й суперечили одні одним. Друге дослідження американської компанії Whitman Insight Strategies могло б стати ще одним поліном у багаття «рейтингової» дискусії. Але через технічні причини презентація його результатів не змогла відбутися до 15 жовтня (останній день, коли вітчизняне законодавство дозволяє публікацію рейтингів). І президенту компанії Бернару Вітмену з величезним жалем довелося представити журналістам лише ту частину свого дослідження, яка не порушувала законів України й була присвячена соціальним очікуванням українських громадян напередодні виборів — незалежно від того, хто стане наступним президентом нашої країни. Whitman Insight Strategies з 9 по 12 жовтня опитала 1000 респондентів у віці від 18 років в усіх регіонах України. Відповідаючи на запитання кореспондента «Дня», з чим саме пов’язаний інтерес американського соціолога до українських виборів, пан Вітмен відповів, що працював під час п’яти виборчих кампаній у США і дещо стомився від американської політики. Тому останні п’ять років присвятив дослідженням у країнах з економікою, що розвивається, — в Сербії, Еквадорі. Цього року зацікавився Україною. «Мій прапрадід був українцем — з Кам’янця- Подільського. Тому я з великим натхненням відвідав цю країну і вивчаю її», — пояснює Б. Вітмен.
Що ж дізнався американський соціолог про українського виборця? Зокрема, що наші співгромадяни з нетерпінням очікують розв’язання передвиборної інтриги й готові голосувати «вже сьогодні». Український партнер пана Вітмена директор Центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв назвав це «ефектом втоми». Втоми, яка, до того ж, супроводжується зростанням тривоги й негативізму до майбутнього. Український експерт пов’язує це зростання тривог, передусім, із самим характером кампанії, її гостротою й неможливістю спрогнозувати, чим же вона закінчиться. За словами А. Єрмолаєва, «основні учасники виборчої кампанії своєю поведінкою й технологіями, які застосовують для впливу на масову свідомість, не стільки сприяють визначенню виборців, скільки створюють атмосферу невпевненості, тривоги. У цьому — політична ілюзія учасників кампанії: вони вважають, що громадяни так само захоплені політичною боротьбою, як і самі політики».
Іншу причину нетерпіння українського виборця наводить Б. Вітмен. На його думку, електорат хоче, щоб ці вибори нарешті закінчилися, і новий президент скоріше зайнявся реформою економіки. Оскільки саме економічні питання хвилюють наших співгромадян найбільше. «Попри те, що економіка в Україні характеризується одним із найвищих темпів зростання в Європі, — каже американський соціолог, — основна проблема, яку відзначають виборці, — це економіка. Тобто робочі місця, бідність, високі ціни».
Тому — очікування друге: майбутній переможець обов’язково має зайнятися проведенням динамічнішої, успішнішої економічної реформи. На думку А. Єрмолаєва, незважаючи на поточне поліпшення економічного становища, яке, звісно ж, фіксує масова свідомість, існує розуміння, що всі ці поліпшення ще не є індикатором динаміки серйозних економічних перетворень. Особливо це стосується тієї категорії громадян України, які активно залучені до економічного життя (молодий середній клас, підприємницький клас) і розглядають не лише формальні показники соціально-економічного становища, а й свою реальність у сфері економіки, успішність своїх проектів. За словами експерта, це одночасно можна розглядати і як суспільний запит на чітку і зрозумілу програму економічних дій — і не в формі обіцянок, а у формі послідовних кроків. А також — як джерело додаткових преференцій для кандидатів у час, що залишився до виборів. На думку американського експерта, додаткові очки на виборах зможе отримати той із претендентів на високу посаду, хто дасть виборцям обіцянку, що після свого вступу на посаду протягом 100 днів репрезентує ясний вичерпний план економічного розвитку країни на найближчі 3 роки, що складається з 5—7 пунктів.
Аналіз результатів дослідження також дозволяє говорити про існування електорального запиту на пріоритетність внутрішніх проблем України. І про невдоволення українців тим, що на цих виборах було дуже багато спекуляцій навколо зовнішньополітичної тематики. «Зовнішні орієнтири не є внутрішнім виміром кампанії», — каже з цього приводу А. Єрмолаєв. Так, для переважної більшості опитаних позиція кандидатів щодо вирішення внутрішніх економічних і соціальних проблем важливіша, ніж їхня зовнішньополітична позиція. Однак, якщо все ж таки говорити про зовнішньополітичний вибір українців, то, на думку Єрмолаєва, незалежно від існуючих преференцій у різних регіонах щодо зовнішньополітичних питань, вираженим є настрій громадян зберегти рівні відносини по всьому периметру — з Європою, США, Росією.
Мабуть, найважливішим запитом, який зуміли виявити український і американський експерти, є запит українців на збереження єдності. Більшість опитаних, на відміну від політиків, які спекулюють на відмінностях і навіть на деяких етнокультурних особливостях українців різних регіонів, вважають, що Україна — це цілісна нація, єдиний народ. На думку А. Єрмолаєва, це непряма оцінка виборцями технологій, орієнтованих на розкол. «Якщо якийсь політик спробує реалізувати свою перемогу, спираючись лише на одну частину виборців, — каже український експерт, — він отримає негативний відкат вже через 2— 3 місяці. Причому — з боку не лише тієї частини виборців, яка віддавала свої голоси за його опонента, а й серед своїх виборців».
Щоб уникнути цього, американський експерт радить кандидатам придивитися до досвіду його країни. «У США існує традиція «медового місяця», — каже Вітмен. — Кандидат-переможець і його партія запрошують представників кандидата-переможеного до адміністрації, а переможена сторона, у свою чергу, дає поблажки переможцям на певний період часу. Звісно, «медовий місяць» не може тривати дуже довго. Але він допомагає консолідувати роз’єднане виборами й політичним протистоянням суспільство. Істинна демократія — це коли після виборів дві протиборчі сторони об’єднуються і починають працювати разом». На жаль, як свідчать дані проведеного опитування, дуже небагато українців вважають, що після виборів можлива співпраця кандидатів-суперників.
Оптимізм же наших співгромадян полягає в тому, що більшість із них сподіваються: майбутній президент, хоч би хто ним став, зможе хоча б частково втілити в життя свої обіцянки, успішно зміцнюватиме відносини України з Росією, з Європою і США, зможе досягнути внутрішньополітичного консенсусу, досягне успіху в поліпшенні економічної ситуації та проведенні економічної реформи, завдяки чому соціально-політична ситуація в Україні залишиться стабільною. А. Єрмолаєв пов’язує ці очікування громадян із тим, що в суспільстві існує скепсис щодо передвиборних обіцянок. На його думку, це дозволяє говорити про те, що після цих виборів буде створено майданчик для суспільного моніторингу і впливу на позицію майбутньої влади з погляду її заявок перед виборами. «Колишньої байдужості громадян до політики вже не буде», — стверджує політолог.
