Авіаційна катастрофа у Скнилові 27 липня та вибух метану на шахті ім. Засядька 31 липня викликали гострі дискусії у ЗМІ, а перед науковцями поставили кілька нелегких запитань: чому? як прогнозувати? чи можна уникнути? У статті йдеться про один із підходів до цієї проблеми. Матеріали, які пропонуються увазі шановних читачів, не можуть нікого звинуватити чи виправдати. Йдеться не про закони держави, а про закони природи.
ОПЕРАТОРИ
Будемо називати оператором того, хто керує роботою будь-якого пристрою (постійно одержуючи інформацію про стан пристрою і наслідки його роботи), та при необхідності змінює робочі режими. Якщо йдеться про літак, то оператор — це пілот. Він мусить з контрольних приладів зчитувати поточну інформацію (1), з її масиву виокремлювати найбільш істотну (2) і реагувати (чи не реагувати) на неї, змінюючи роботу двигунів чи позиції закрилків та стабілізатора (3). Головною проблемою пілотів швидкісного літака є цейтнот. Брак часу вимагає блискавичних («автоматичних») дій, передумовами яких є знання, досвід та інтуїція (підсвідома логіка). Проте катастрофа у Скнилові зумовлена рішенням про виконання акробатичної фігури на малій висоті, яке було прийняте ще в умовах нормального польоту (при відсутності цейтноту). Величезний досвід і висока кваліфікація пілотів роблять їхню поведінку незрозумілою. На цьому наголошує Є.К.Марчук. Про це говорять досвідчені льотчики. А.ТУРЧАК (полковник у відставці): «Мені здається, що безпосередніми винуватцями трагедії є самі льотчики, котрі виявили неприпустиму самовпевненість. Літак, на жаль, може впасти в будь-який момент. Як же вони могли пілотувати на такій малій висоті над головами глядачів , знаючи про це? « («День» №156). К.ПРОСКУРА (інженер-пілот 1-го класу): «Температура какая была во Львове? 30 градусов. А при такой температуре воздух разряженный. И для подсоса на форсаж его не хватает. Такую фигуру при такой температуре и такой плотности воздуха надо делать на высоте не менее 800—900 метров. Тогда при форсаже не закроются задвижки при всасывании воздуха. А они были закрыты, это видно даже на экране телевизора. Для форсажа воздуха не хватило, неужели такие опытные летчики этого не заметили...» («Столичные новости» №32). Б. КОРОТКОВ (заступник головнокомандуючого ВПС України): «Льотчики- професіонали бачили фатальну помилку В.Топонаря, а його халатне ставлення до перестороги, яку зробив полковник Ю.Єгоров, насторожує» («День» №159).
Найкращого оператора перетворює на нікчему шклянка горілки. Версія, за якою пілоти Су-27 були напідпитку, навіть не розглядається, і це слушно. Чи могли вплинути на них (власне, на командира екіпажу В.Топонаря) якісь інші чинники? І які?
«И ВНОВЬ ВЗОШЛИ НА СОЛНЦЕ ПЯТНА»
У XVI ст. польський граф Ян Казимір Чижевський з мотивів, які сьогодні важко зрозуміти, втік в Україну, а невдовзі його прізвище з’явилося в літописах Запорізької Січі. Нащадок графа, один із найвидатніших учених XX ст., О.Л. Чижевський народився 1897 року. Здобув прекрасну освіту, малював, писав вірші, за участь у бойових діях на теренах Галичини мав Георгія, у 1936 р. видав у Парижі наукову монографію. А з 1942 р. до смерті Сталіна сидів у більшовицьких катівнях. Французька книга О.Л. Чижевського вийшла друком у СРСР лише 1973 року, через десять зим після смерті дослідника. Для викладу сутності цієї книги, яка має назву «Земное эхо солнечных бурь», обмежусь уривками із вірша «Галілей», писаного ще у 1927 р. «И вновь и вновь взошли на Солнце пятна, // И омрачились трезвые умы, // И пал престол, и были неотвратны // Голодный мор и ужасы чумы. // И вал морской вскипел от колебаний, // И норд сверкал, и двигались смерчи, // И родились на ниве состязаний // фанатики, герой, палачи». «Голодный мор» и «ужасы чумы» є не поетичними образами, а віддзеркаленням реальної залежності урожаїв і хвороб від сонячної активності. Про «вал морской» і «смерчи» (а також про повінь, яка затопила Європу) знаємо добре.
Отже, МОЖЛИВІСТЬ того, що несприятливі геліо- геофізичні явища могли стати однією з причин липневих катастроф, не викликає сумнівів. Чи є свідчення їх впливу на конкретних ЛЮДЕЙ, дії чи бездіяльність яких спричинилися до нещастя?
ТРАГЕДІЙНІ ІНТЕРВАЛИ
У подальшому в статті йдеться про прості явища, оцінка яких не потребує захмарної кваліфікації. Почнемо з рівня сонячної радіації (яка не має нічого спільного з «чорнобильською»). Її виміри проводилися у м. Києві впродовж третьої декади липня і першої декади серпня кожного дня о 13 год. 30 хв. Запропонуємо комп’ютеру, який не знає про фатальні дати 27.07 і 31.07, «навпомацки» визначити їх позицію у порівнянні з іншими днями. Щоб погасити «інформаційні шуми» (пов’язані, наприклад, із випадковою хмариною над метеостанцією), скористаємося нескладною пошуковою процедурою. А саме: вирахуємо середній геометричний рівень радіації за першi 3 дні (21, 22 і 23.07), тоді за наступнi 3 дні, крім першого (22, 23 і 24.07), далі ще за три дні, крім перших двох (23, 24 і 25.07) і т.д. — до кінця періоду спостереження. Всього маємо 19 триденних інтервалів, рівень радіації для кожного з яких віддзеркалює рис. 1. Після найнижчого на графіку третього інтервалу (23—25.07) сонячна радіація зростає, сягаючи найвищого за дві декади рівня у сьомій триденці (позначеній буквою «h»). Як ви вже здогадалися, панове, саме на неї і припадає 27 липня. А на середину стійкого плеча «k-l-m-n» припадає 31 липня.
Київ розташований далеченько від Львова і Донецька, але у планетарному масштабі ці відстані мікроскопічні. Рівень радіації є лише одним із свідчень активності Сонця, але його вистачило, щоб «намацати» дати катастроф. Проте цього замало, щоб говорити про «людський фактор» серед їх безпосередніх причин.
«И ОМРАЧИЛИСЬ ТРЕЗВЫЕ УМЫ»
Повернiмося до розмови про операторів, вважаючи, що водій авто є оператором і що можливий вплив сонячної радіації на шоферів може спричинити збільшення кількості ДТП (дорожньо-транспортних пригод), а відтак — кількості людей, які від них потерпіли. МВС відгукнулося на наше прохання і надало такі архівні матеріали: загальна кількість зареєстрованих ДТП в Україні; кількість людей травмованих у ДТП; смертельні випадки на дорогах. При аналізі найбільш інформативним виявився останній показник. Зрозуміло, що число мертвих тіл характеризує і важкість ДТП — одна ситуація, якщо подряпані дверцята, інша — лобове зіткнення на великій швидкості.
Математична процедура, про яку йшлося вище, дозволила побудувати графік дорожнiх трагедій. Як свідчить рис. 2, на зловісний інтервал «її» припадає найбільша кількість тих, що загинули (а в межах триденного інтервалу найбільше смертей припадає саме на 27 липня). Оскільки ймовірність ДТП не є однаковою у різні дні тижня, варто порівняти кількість смертей, що припадають на три послідовні суботи. Ось цифри: 20.07 — 14 випадків, 27.07 — 35, 3.08 — 15 Вочевидь, йдеться про утрату пильності, розсіяність уваги чи знижену швидкість реакції у водіїв. Можливою є і некритична оцінка ситуації; класичний діагноз «не вписався у поворот» нагадує про те, як Су-27 «не вписався» у фігуру вищого пілотажу.
ВИСНОВОК: можна вважати високою ймовірність того, що вплив несприятливих геофізичних чинників на водіїв зумовив 27.07.02 сплеск дорожнього травматизму і став однією з причин неадекватної поведінки пілотів Су-27.
НЕБО, ЗЕМЛЯ І НАДРА
Шахта не літак, без метану вибухи під землею не гримлять. Що не свідчить про відсутність «людського фактора» серед причин, які зумовили донецьку катастрофу. Недбалість і порушення правил технічної безпеки є тими відхиленнями від закону, за які керівники шахти ім. Засядька притягнуті до відповідальності Але... Інтервали «1-т-п» на графіку сонячної радіації (рис. 1) розташовані досить високо, проте на графіку дорожніх смертей (рис. 2) вони гуртуються біля лінії, яка відповідає середній за дві декади величині. Можливо, мали місце лише природні явища, не причетні до психології людей. У пошуках «людських» віддзеркалень аварії в Донецьку був проведений аналіз кримінальної хроніки: кількості важких тілесних ушкоджень і умисних убивств (архіви МВС). Як не дивно, але «по сліду» убивств, кількість яких зростає від інтервалу «с» до зони «1-т-п», комп’ютер безпомилково вийшов на 31.07 (рис. 3). А дивно це тому, що мікрогеологічні збурення, які спричиняють викиди метану, важко прив’язати до психології «фанатиков, героев» і головне — «палачей», про яких йдеться у вірші О.Л. Чижевского. Відповіді на це запитання я не знаю. Можу лише висловити робочу гіпотезу: та компонента геофізичних негативів, яка є відповідальною за викиди метану, водночас спричиняє зростаюче вживання алкоголю, а вже під його впливом руки шукають сокиру чи пістолет. Навіть погана гіпотеза краща, ніж її відсутність, бо дозволяє спланувати дослідження по ствердженню чи спростуванню. Лабораторія математичного моделювання Інституту геронтології, якою я маю честь керувати, продовжує працювати над проблемою «палачей». Сподіваюся, що невдовзі матиму можливість познайомити читачів «Дня» з новими матеріалами. Залишається без відповіді також запитання про те, що у реальному житті лишилося захованим за досить високими піками на рис. 1 і 2, які припадають на 3—5 серпня ц.р. (інтервали «р-r-s»). За статистикою МНС за цей період зареєстровані лише 2 нестандартні ситуації найнижчого («об’єктового») рівня і, слава Богу, жодної НС місцевого, регіонального чи загальнодержавного масштабу.
ЩО РОБИТИ
У плани автора входить створення «людського» портрету інших катастроф, які мали місце в Україні. Насамперед — аварії на ЧАЕС. Не буду заглиблюватися в історію, але і наявність, і витоки помилок у роботі персоналу атомної станції досі лишаються дискусійними. Якщо йдеться про трагедію у Скнилові, то — на думку деяких фахівців — вона є повторенням того, що кілька років тому відбулося у Миргороді. А про повторні аварії на шахті ім. Засядька знають усі. Чи насправді є однотипними катастрофи, однакові щодо їх безпосередніх причин (наприклад, вибуху метану чи прорахунків пілота)? Гадаю, що ні. За винятком чисто природних явищ (скажімо, землетрусів і виверження вулканів), КАТАСТРОФИ — ЦЕ НАСАМПЕРЕД ЛЮДИ, але людський чинник у їх походженні вивчається мало і несистематично. Йдеться не лише про академічний інтерес, а насамперед про розробку нових методів прогнозування і вдосконалення тих, що існують. Гадаю, для цього потрібен надвідомчий аналітичний осередок (можливо, при РНБОУ). Він мусить мати мінімум аналітиків, але максимальний доступ до безцінної інформації, яка припадає пилом у архівах МВС, МНС, МО, метеослужби і служби швидкої медичної допомоги. Якщо хтось із читачів має пропозиції щодо цього, автор готовий до співробітництва.
