Проведення операції щодо порятунку атомного підводного
човна (АПЧ) «Курськ» власними силами російської ВМС було приречене на невдачу,
стверджують фахівці, посилаючись на те, що ще п’ять років тому на російському
флоті через нестачу фінансування було ліквідовано спецпідрозділ з порятунку
підводних човнів у надзвичайних ситуаціях. До цього твердження свій аргумент
додають миколаївські суднобудівники, які 1994 року були вимушені віддати
в брухт недобудований корабель «Аюдаг» — рятівник атомних підводних човнів
останнього покоління.
Як розповів кореспондентові «Дня» головний конструктор
проектів Казенного дослідницько-проектного центра Сергій Кривко, проект
рятувальних судів третього покоління (під загальною назвою «Гіндукуш»)
було виконано ленінградським ПКБ «Західне», а першим кораблем серії став
«Аюдаг», будівництво якого було почато 1988 року в Миколаєві, на Суднобудівному
заводі ім. 61 комунара. Від рятувальників попередніх проектів «Аюдаг» вирізнявся
оснащенням системою динамічного позиціонування, здатною за допомогою космічного
зв’язку і без якірного закріплення втримувати корабель точно над зануреним
під воду об’єктом. На борту рятувальник повинен був працювати на глибинах
до двох кілометрів і, зокрема, здійснювати евакуацію екіпажу.
Після розпаду СРСР роботи по будівництву корабля були припинені,
при тому, що готовність його корпусу становила близько 75%, а постачання
обладнання, зокрема спеціального, було здійснено на 100%. 1993 року Росія
остаточно відмовилася від «Аюдага», а через рік стояння біля добудованої
набережної заводу його корпус було відправлено в брухт.
До речі, не виключено, що подібна доля чекає на ще одне
судно, яке повинне було увійти до інфраструктури російського атомного підводного
флоту — плавбази з обслуговування атомних підводних човнів. З часів Союзу
вона в недобудованому стані стоїть біля набережної миколаївського Чорноморського
суднобудівного заводу, і заборгованість за неї, згідно з актом останньої
звірки з МО РФ, перевищує 26 мільйонів російських рублів.
