— Проблема, скоріше, не в опорі апарату, а в принципі його побудови. Робота будь-якого органу влади без нього неможлива. Наша біда була в тому, що апарат, по суті, працював як паралельна структура, як своєрідний міні-уряд. Тому перший крок, з якого повинні починатися будь-які реформи, — це адміністративна реформа. Для того, щоб робити економічні кроки, мусить бути по-новому збудовано роботу апарату. Мені приємно відзначити, що президент видав один із найсильніших своїх указів.
Указ не визначає принципів організації апарату. Яким би я бачив цю організацію? У мене не один раз була ситуація, що міністри шукали, де дівся якийсь закон чи проект постанови, тому що він надходить не до віце-прем'єра, який курирує ці міністерства, а до апарату, який не підпорядкований віце- прем'єр-міністру. Тому апарат, на мою думку, мав би бути в структурі віце-прем'єр-міністрів. Тоді з'являється можливість прямої роботи з урядом міністрів, які стають відповідальними за підготовку ухвал. У самому апараті Кабінету Міністрів мають залишитися ті структури, які забезпечують організацію роботи, а всі служби, які займаються підготовкою, мають бути закріпленi за відповідними віце-прем'єрами.
— Під час президентських виборів і відразу після них у пресі не раз наголошувалося, що підтримка різних угруповань була, скажімо так, не зовсім безкорислива і що Президентові доведеться «платити» за підтримку. Чи зможе новий уряд протистояти бажанням «переможців» отримати «трофеї»?
— Давайте насамперед подивимось об'єктивно: чи зацікавлені так звані «переможці» (їх ще в Україні називають інакше) в тому, щоб тут було благо. Якщо дивитися не далі свого носа — то ні. Але якщо трохи далі — то насправді вони зацікавлені в тому, щоб в Україні пройшли реформи. Чому? Тому що недобра доля чекає тих людей далі. Я маю на увазі не особисте життя, а перш за все їхні прагнення стати ще багатшими. Зараз країна не має перспектив. Можна в каламутній водичці ще трохи рибу половити. Але кінець цьому мусить настати. Ці люди чимало вже вклали в економіку України. Вони мають майно. А є такий економічний показник — капіталізація, або ринкова вартість підприємств (акцій, пакетів акцій чи цілих заводів). Так от, за умов, коли ситуація дуже погана і не має тенденції до покращання, капіталізація має чітку тенденцію до зниження. Що це означає? Хтось із них (рахуватимемо в доларах) вклав мільйон рік назад. Сьогодні це майно коштує вже 100 тисяч, через рік може коштувати і 10 тисяч доларів. А може й нічого не коштувати. Цінність майна падає, а це вже мінусові інвестиції, мінусова прибутковість вкладених коштів.
Але досвід показує, що, на жаль, у нас дуже часто живуть одним днем. І що візьме гору — чи інтереси сьогодення, чи інтереси майбутнього — важко сказати. Якщо тенденції жити сьогоднішнім днем (а вони в нас надзвичайно сильні) переможуть, то, очевидно, і на етапі формування уряду буде великий опір, і вже потім, коли його буде сформовано, будуть ставитися всілякі підніжки. А тим часом ситуація в Україні надзвичайно критична. Тому прем'єр (і не лише тому, що це саме Віктор Ющенко) повинен мати такі повноваження, які дозволяли б працювати дуже швидко, єдиною командою.
— Наскільки необхідна для роботи уряду парламентська більшість? І чи можливо її створити спеціально під прем'єр-міністра?
— Зараз ми маємо унікальний шанс, щоб дійсно сформувати парламентську більшість. Однак однієї парламентської більшості не достатньо. Звідки в нас виходять закони? Мені важко зараз назвати точне відсоткове співвідношення, але, думаю, 90% всіх законопроектів формуються в Кабінеті Міністрів. Можна згадати законопроект про 20-вiдсотковий амортизаційний податок — це ж витвір не Верховної Ради, вона якраз його блокувала.
Друга умова. Ситуацію в нас визначають три гілки влади — президент, парламент та уряд. Тому 12 парламентських фракцій (окрім КПУ, СПУ та ПСПУ) підписали документ, у якому, з одного боку, йдеться про створення політичної більшості, але, з іншого боку, наголошується, що він вступає в силу одночасно з угодою про взаємні зобов'язання і солідарну відповідальність трьох сторін — Президента, ВР та КМУ. Один із ключових моментів — кадрові повноваження уряду. Прецедент свого часу вже був — такі вимоги ставив прем'єр Кучма. Але зараз у нас навіть заступників міністра призначає Президент. Тому мова йде про те, що міністри, голови адміністрацій призначаються і звільняються Президентом за поданням прем'єра, а призначення заступників — виключно повноваження Кабміну.
Є ще не до кінця завершені питання, пов'язані з адміністративною реформою. Зокрема, якийсь незрозумілий статус отримали важливі державні інституції — податкова адміністрація та митниця, виведені фактично з-під контролю Кабінету Міністрів. Хоча вони мають бути підконтрольні Міністерству фінансів, оскільки обидва органи збирають податки, тільки один — всередині країни, а другий — на кордоні (передусім — з імпорту). Є ще одне питання, яке має дуже довгу бороду, — це Фонд держмайна, який взагалі виведено з підпорядкування уряду, хоча насправді він має бути «під» мінфіном або, хоча б як проміжний варіант, «під» КМУ. Мінфін ще називають скарбницею. Скарбниця ж містить гроші та державне майно, що зараз утримує ФДМУ.
— Якщо парламентську більшість буде створено, тоді опозиція в Україні буде лише лівою. Чи не бачите ви небезпеку як для майбутнього країни, так і для Кабінету Ющенка, в тому, що «поправляти» уряд справа не буде кому?
— В опозиції може бути не до фігур, а до політики. Оскільки ми добре знаємо Ющенка, у нас немає підстав заявляти про свою опозиційність. Якщо мова йде про опозицію справа, то це має бути опозиція недостатньо реформаторським діям. Але, по- перше, дій ще не було, а по-друге, немає підстав саме до Віктора Ющенка пред'являти претензії, що він не реформатор. Я думаю, що в нинішній ситуації було б неправильно займати опозиційну нішу. Навпаки, сьогодні уряд опинився в надзвичайно скрутній ситуації, і йому потрібна політична підтримка. Це не означає, що ми не готові, скажімо, поправляти певні законопроекти. Але це має зараз бути спільна робота з урядом.
— Той факт, що уряд очолив Віктор Ющенко, може сприяти успіхові на переговорах з приводу нашого зовнішнього боргу. Але настільки новий прем'єр може адекватно реагувати на енергетичні проблеми країни, особливо в контексті фактично розпочатої російсько-української торговельної «війни»?
— По-перше, я не говорив би так однозначно, що поява Ющенка на посаді прем'єра — це прощення боргів чи їх реструктуризація. Це добра передумова, тому що цю людину знають. Але, я думаю, що закінчився час, коли вірили нашим добрим словам чи обіцянкам. Буде поставлено умови щодо вирішення кількох ключових проблем, і без цього жодних переговорів про реструктуризацію чи про надання нових позик не буде.
По-друге, я не хотів би, щоб ми воювали, зокрема в торговому плані. Думаю, що цю проблему можна вирішити, бо насправді — це не тільки удар по Україні. Просте питання — що Росія робитиме з газом? Україна — головний його споживач. Газові свердловини працюють, газосховищ у Росії немає, тобто немає куди дівати газ. Це я кажу про гіпотетично поганий варіант. Тому, думаю, треба сідати і домовлятися. У цій війні не виграє ні одна, ні друга сторона. Що ж до наших споживачів газу, то перший крок — очевидний і простий як пісня. Не платиш — не маєш ресурсів. Інакше ми приречені пережити колись холодну зиму.
З чого треба починати? Думаю, що прем'єр правильно зазначив першу річ, за яку він і взявся, — це, по суті, введення режиму надзвичайного управління бюджетними витратами. Ситуація критична, Україна вже має забути про дефіцит бюджету. Навіть правильні кроки уряду сьогодні не призведуть до того, що Україні позичатимуть на довгий період і під прийнятні відсотки. Україна мусить вилазити з боргів. Маючи критичну ситуацію з боргами, зокрема внутрішніми (вчителям, пенсіонерам, лікарям...), треба вводити особливий бюджетний режим, де пріоритет має бути за соціальними виплатами, комунальними платежами, витратами обслуговування боргу. Є чимало витрат, без яких ми не просто можемо, але й зобов'язані обійтися — наприклад, будівництво та ремонт адміністративних будинків, придбання автомобілів, меблів, комп'ютеризація i тому подібне. Нічого не станеться, якщо ці процеси затримати на рік чи два.
— Однак є важливіші статті витрат бюджету, скажімо, підтримка нерентабельних виробництв чи галузей, надання різноманітних пільг і подібне. Чи готова ВР відмовитися від цього?
— Ющенко зробив уже перший крок — зупинив дію гарантій за іноземними кредитами, які ще не вступили в силу. І надалі уряд не надаватиме таких гарантій. Це абсолютно правильно. Бо ці кошти повертаються за рахунок бюджету, а не позичальника. Коли я працював в уряді, за рахунок бюджету поверталося 85% таких кредитів. Можливо, зараз ситуація ще гірша. По-друге, що відбувається зараз у парламенті? Прийняття десятку законів про вільні економічні зони провокує лавину нових зон. По суті, що відбувається? Всі хочуть працювати в однакових умовах. То, можливо, краще всіх поставити в одинакові умови, скасувавши пільги? Я розумію, що тут буде шалений опір, бо є сильний економічний інтерес, але, з іншого боку, особливі умови не можна створити для всіх. Це дає гіпотетичну можливість провести це вкрай важливе рішення. Не можна допускати, по-перше, прямих втрат бюджету, а по- друге, непрямих, тому що імпорт має кращі умови оподаткування, чим знищується національна економіка та прибутки, і третє — ніколи не буде інвестицій при такому режимі оподаткування. Одне з таких рішень має бути обов'язково проведене через парламент.
— Без ефективної системи банкрутств навряд чи новому урядові вдасться пожвавити економіку. У той же час це питання надзвичайно дражливе для багатьох лобістських груп у ВР...
— Мені здається, що тут проблема не в законодавстві, а в тому, що всім це подобається. У нас закон є. Але ніхто не подає на банкрутство. Створено віртуальну економіку, яка дозволяє черпати ресурси, в основному — з державного сектору. Тому я тут бачу проблему у відсутності політичної волі, бажання.
Принцип має бути простий: не платиш податків — є позов про визнання банкрутом. Щоправда, в нас є один сектор, який виведено з-під дії закону, — аграрний. Загроза тут у тому, що немає шансів колись отримати інвестиції в сільське господарство, адже немає відповідальності. А відповідальність — це зміна власника. У нас до цього часу банкрутство розуміють як замок на дверях. А насправді — це механізм зміни власника: якщо він не справився, з'являється новий власник. Це один із ключових компонентів, без яких структурні зміни в економіці неможливі, без чого ми довго говоритимемо про дебіторську та кредиторську заборгованість. В США за тиждень банкрутує більше, ніж у Росії та Україні за рік разом. Банкрутство — це механізм розв'язання проблеми, норма, яка дозволяє, з одного боку, очистити баланс (підприємство, народжене з банкрута, чисте), а по-друге, дисциплінує постачальників (ти несеш збитки, якщо не маєш гарантії оплати продукції). Я думаю, що Ющенко це прекрасно розуміє.
— Як ви гадаєте, чи Кабінет Ющенка продовжуватиме «совкову» традицію централізації всієї діяльності, коли навіть гайку без довзолу уряду купити неможливо, чи все-таки обере шлях розсіювання влади, коли Кабмін просто визначатиме правила гри на ринку? І чи можна очікувати від нового уряду швидких ініціатив щодо зміни податкового законодавства?
— Перше значно важливіше. Воно пов'язане з тими «податками», які підпадають під статтю кримінального кодексу. Будь-які дозволи, погодження, перешкоди — держава не повинна цього робити, вона не повинна вимагати нескінченних ліцензій. Ліцензія нічого не гарантує, попередній контроль нічого не дає. Держава має встановити правила. І кожне підприємство мусить у цих правилах існувати. Звичайно, вона не має права закривати очі на те, що, скажімо, зуби лікує водопровідник. Але якщо дотримуватися основних правил, державні структури не мають права застосовувати до підприємства санкції. Якщо ж правила не дотримуються, то держава повинна застосовувати санкції не через апарат виконавчої влади, а через суд. Це умови, за яких держава нарешті починає виконувати свою функцію. Держплан же зник. Найкраще, що держава може зробити, — це не заважати. Це все називається інвестиційним кліматом. І тут, на жаль, в останні роки відбулося значне погіршення.
Другий аспект — податковий. Я думаю, що це — наступна черга, після усунення цих проблем, які пов'язані з дерегуляцією. Тоді податкові рішення разом з бюджетною реформою можуть закріпити ці перші кроки уряду.
— Чи зможе пройти через парламент запропонована Ющенком кандидатура Стельмаха як голови НБУ?
— Я думаю, що Ющенко добре знає своїх працівників і що однією з умов його призначення було «правонаступництво» в НБУ, тому що без спайки уряду з Нацбанком нічого створити неможливо. Ющенко добре знає Стельмаха, і ми реагуватимемо на його пропозицію. По суті, угода, якщо вона, дай боже, вступить у силу, передбачає, що парламентська більшість зобов'язується голосувати за реформаторські законопроекти, які йдуть від уряду, від Президента. Хоча мені важко зараз сказати, коли її буде підписано. На парламентському рівні це вже погоджено, в основному погоджено на урядовому рівні, зараз має бути погодження між парламентом, урядом та президентом.
Хоча голосування за день до призначення прем'єра — про режим голосування — показало небезпечні тенденції, які насторожують. Коли голосувалося про включення до порядку денного, ряд фракцій (передусім це стосується «Відродження регіонів» та СДПУ(о)) віддали недостатню кількість голосів. І це рішення набрало лише 188 голосів. Потім відбулася непогана зустріч фракцій з Президентом, яка, я думаю, суттєво вплинула на остаточний результат у парламенті щодо підтримки Віктора Ющенка. Але чи збережеться така підтримка — дане голосування дозволяє сумніватися в цьому. Тут потрібні активні політичні дії та активна позиція Віктора Ющенка.
У мене є песимізм. Думаю, в багатьох є підстави для песимізму. Але є шанс, і ми маємо його використати.
