Минулі вихідні Президент провів на Закарпатті. Мотивом для поїздки стала зустріч Віктора Ющенка з угорським прем’єром Ференцем Дюрчанем.
Зустріч присвячувалася гуманітарній тематиці. Пан Дюрчань звернувся до української сторони з проханням приділяти більше уваги угорській діаспорі, а Віктор Ющенко попросив виділити в Будапешті місце для пам’ятника Тарасу Шевченку. Безпосередньо перед тим, як вирушити на зустріч з головою уряду Угорщини, Віктор Ющенко провів бліц-брифінг для вітчизняних журналістів. Запитання представників ЗМІ не мали жодного відношення до україно-угорських взаємовідносин. Журналістів цікавила виключно реакція Президента на події, які відбулися в парламенті в день закриття другої сесії ВР.
«Після того, як подолали вето Президента на закон про Кабмін, була поставлена крапка в питанні встановлення балансу між інститутом Президента, урядом і парламентом. Це рішення неконструктивне, непродумане», — заявив Віктор Ющенко. Гарант також «пригадав незлим тихим словом» голосування за подолання вето представників БЮТ: «Дуже шкода, що до цього процесу виявився причетним Блок Юлії Тимошенко. На мій погляд, немає аргументів державного рівня для такої позиції. Проте те, що сталося, — це також позитив. Тому що нація, виборець повинні знати, хто є хто в нашій країні».
У зв’язку з останніми подіями у ВР вітчизняна преса вже охрестила Президента англійською королевою, мовляв, в Ющенка залишився лише статус і практично ніяких прав. Думки експертів щодо прийняття закону про КМУ розділилися. Одні радять Президенту прийняти все як є, адже ми тепер живемо в парламентсько- президентській країні, а не навпаки. Інші резюмують, що прийняття закону про Кабмін повернуло Україну в епоху кучмізма, а різниця полягає лише в тому, що неосяжні повноваження президента Кучми нині зосередяться в руках прем’єра Януковича. Противники такого розвитку подій радять Президенту вдатися до радикальних дій, поки уряд і коаліціянти взагалі не скасували президентську посаду.
Тим часом, нині у Віктора Ющенка немає законних підстав для розпуску ВР (не зібралася протягом 30 днів; не сформувала коаліцію; не сформувала уряд). Проте при бажанні, а також підтримці БЮТ і «Нашої України», Президент може створити передумови для розпуску ВР. Наприклад, 151 народний депутата може скласти свої мандати.
Однак Президент (принаймні поки що) вирішив діяти інакше. Віктор Ющенко звернувся до КС з проханням оцінити правомірність чи відсутність такої щодо прийняття закону про КМУ. Тим часом, варто зазначити, що згідно з законом, що регламентує діяльність Конституційного Суду України, останній має три місяці для розгляду подань. І лише в невідкладних випадках, визначуваних, до речі, самим же КС, дана процедура може бути скорочена до одного місяця. Крім того, подання конституційного представлення Віктора Ющенка не припиняє дію скандального «кабмінівського» закону. Неконституційні положення закону, в разі визнання їх такими судом, втратять чинність лише від дня прийняття КС рішення про їхню неконституційність. А в тому, що за цей час, отримавши фактично всю повноту влади в країні, прем’єр і його команда встигнуть «нарубати дрова», сумніватися не доводиться.
Нагадаємо, ухвалений 12 січня Закон «Про Кабінет Міністрів України» надає парламентській більшості й вищому органу виконавчої влади величезні права — набагато ширші, ніж передбачала безпосередньо конституційна реформа. А досягається це, на думку заступника голови СП Арсенія Яценюка, за рахунок порушення 11 норм Основного Закону внаслідок вільного трактування положень Конституції авторами закону про Кабмін. Найбільш очевидним порушенням Основного Закону є спроба переусвідомити 116-у статтю Конституції. Відповідно до неї Кабмін «забезпечує здійснення внутрішньої й зовнішньої політики держави». У законі дещо інше трактування: «здійснення внутрішньої й зовнішньої політики держави». На перший погляд, різниця лише в словах, однак насправді все значно складніше: «забезпечення здійснення» політики й «здійснення» її — абсолютно різні політико-правові категорії. Фактично Кабмін привласнив собі право здійснювати політику, вчинивши замах на конституційні повноваження й Президента, й парламенту.
Що ще «дарує» уряду новоспечений закон «Про Кабінет Міністрів»?
Відтепер призначення прем’єра фактично не залежить від Президента: якщо за 15 днів Президент не внесе на розгляд парламенту запропоновану більшістю кандидатуру прем’єра, то подання на його призначення вносить до ВР коаліція (в Конституції цим правом наділений лише Президент).
Крім того, Президент втрачає контроль за призначенням міністрів закордонних справ і оборони. Якщо протягом 15 днів глава держави не вносить на розгляд парламенту відповідні кандидатури, то їх призначає коаліція (до речі, право Президента призначати цих міністрів безпосередньо гарантується йому Конституцією — про більшість у ВР у зв’язку з цим там немає ні слова).
Віктор Ющенко також втрачає можливість впливати на діяльність уряду: програма діяльності Кабміну затверджується постановою парламенту, а не законом, який гарант може ветувати. Крім того, згідно з нормами новоспеченого закону про Кабмін Президент позбавлений будь-яких важелів для відставки КМУ: він може лише ініціювати розгляд цього питання у ВР, а парламентарії можуть як підтримати, так і відкинути таку пропозицію.
За великим рахунком, закон про КМУ позбавляє Президента можливості загалом впливати на кадрову політику Кабінету Міністрів: усі заступники міністрів призначаються урядом за поданням або прем’єра, або Кабміну, або членів КМУ.
Крім цих пунктів, закон, що регламентує діяльність КМУ, містить ще чимало положень, які так чи інакше обмежують владу Президента. У сухому залишку їх реалізація може призвести практично до повного усунення впливу гаранта Конституції на виконавчу владу. А які наслідки може мати узурпація влади з боку КМУ для пересічних жителів країни, залишається лише здогадуватися.
