Початок на 1-ій ШПАЛЬТІ
Незважаючи на те, що погода на політичній карті країни змінюється досить динамічно, й, отже, можливої зміни виборчої формули. Якщо Юлія Тимошенко та Віктор Янукович зробили ставку на сценарій виборів глави держави в парламенті, конституційний старт вони повинні задати ще на поточній сесії Ради. Потім віддати проект Основного Закону країни на експертизу Конституційному Суду й лише на черговій, осінній сесії, затвердити загалом оновлену або нову Конституцію.
Про виборчі правила та можливі виключення з них «День» сьогодні розмовляє з представниками різних парламентських фракцій. Ми поставили три запитання:
1. Майбутня президентська виборча кампанія буде боротьбою імен чи ідей?
2. Який на нинішньому шляху українського розвитку збірний образ ідеального президента?
3. Чи мають шанси кандидати-новачки вступити в рівну, конкурентну боротьбу з кандидатами-важкоатлетами?
Андрій ПАРУБІЙ, НУ-НС:
— 1. Я вважаю, що ніколи виборчі кампанії не є виключно боротьбою імен, оскільки кожне ім’я пов’язане з певною концепцією. На попередніх виборах концепції Ющенка та Януковича були гранично зрозумілими для кожного, хто голосував.
Безумовно, лінії персоніфікації в українській політиці залишаються дуже великими, тому, з одного боку, це знову-таки буде боротьба імен, але з іншого боку, кожне з імен є символом певної концепції. Тому на цих президентських виборах, гадаю, ми побачимо й одне, й друге: і боротьбу імен, і боротьбу концепцій.
2. Я б сказав, що глава держави повинен твердо стояти на позиціях власне національних інтересів України. Це дуже важливо, оскільки в нинішній період становлення, коли залишаються відкритими досить багато питань (у тому числі питання національної безпеки), дуже важливо, щоб людина, яка стане президентом, за жодних обставин не допускала торгування національними інтересами.
Окрім того, майбутній президент повинен бути людиною, яка має добре розуміти економічні процеси, що відбуваються в державі. Це повинен бути менеджер, який зможе так організувати систему влади, щоб можна було ефективно вирішувати проблеми.
Разом із тим, варто зауважити, що повноваження, які на сьогодні, згідно з Конституцією, має Президент, такі, що буде надзвичайно складно керувати системою державного управління, маючи в руках лише важелі президентського правління. Дуже важливо буде спиратися на підтримку в парламенті та якщо не на коаліцію, то, щонайменше, на велику частину депутатського корпусу для того, щоб проводити законодавчі рішення ефективно.
3. Вважаю, шансів не так багато, як сьогодні може здаватися, дивлячись на рейтинги. Чому? Бо для підтримки кандидата повинен бути не лише рейтинг, але й розгалужена регіональна мережа, що доходить аж до найглибшого села. Це дуже важливо, адже ці структури повинні організовувати штаби на місцях і вести пропаганду. Тому, на мою думку, в нових кандидатів є шанс посісти почесне місце, однак втрутитися в ключову боротьбу (маю на увазі вихід у другий тур) у них мало шансів.
І найголовніше. Залишається ще під великим питанням, чи не почне еліта процес змін до Конституції, що передбачають у тому числі й вибори президента у Верховній Раді. Це тема, що може повністю змінити як концепцію, так і результат грядущих президентських виборів.
Олександр ГОЛУБ, КПУ:
— 1. Переконаний, що в будь-якому випадку, на превеликий жаль, на цих виборах не буде боротьби ідей. Це буде конкуренція імен, персоналій, PR-акцій. Один із кандидатів — пан Яценюк позиціонує себе в кампанії як боротьбу майбутнього з минулим, але на сьогодні така концепція не знаходить масової підтримки і відгуку в суспільстві. А це означає, що люди ще не дивляться на програми, і конкуренції програм та ідей не буде.
2. Якщо говорити про збірний образ майбутнього президента, то, передусім, на мій погляд, потрібно врахувати, що люди втомилися фактично від усіх політиків. І навіть найвірогідніші претенденти на цю посаду не набирають необхідної кількості голосів, підтримки, рейтингу з тим, щоб претендувати на роль національного лідера. Тому, я гадаю, ідеальний варіант — це відсутність президентської посади в Україні.
3. На мій погляд, шансів, в, умовно кажучи, нових фігур на цих виборах немає. До другого туру вийдуть і, отже, будуть ключовими кандидатами, відомі всім люди. По-перше, тут свою роль грає час, а точніше — його дефіцит (для донесення свого погляду до всіх виборців). По-друге, на сьогодні менталітет українців підштовхує їх підтримувати людей, до яких існує маса претензій, але які вже відомі, які є «своїми». Тож, консерватизм усе-таки гратиме певну роль на майбутніх виборах.
Володимир ПОЛОХАЛО, БЮТ:
— Я дам одну відповідь на всі три запитання. Є таке поняття як політичне лідерство, а це включає в себе певний бренд. Існують короткострокові бренди (як спалахи), які ми спостерігали на небосхилі української політики, а є бренди, що формувалися впродовж тривалого періоду часу і мають усталений характер. Носій цього бренду, або, якщо хочете — торгової марки, має стабільний електорат.
Я вважаю, на сьогодні, якщо говорити про те, хто є носієм такого бренду, на який орієнтується стабільний електорат, можна назвати дві політичні фігури: Юлія Тимошенко та Віктор Янукович.
Разом із тим, одночасно ці вибори будуть і боротьбою ідей. Причому, як мені здається, відбувається позитивна корекція бренду Юлії Тимошенко. Вона сьогодні все більше і більше сприймається і стабільним електоратом, і тим, який коливається в поглядах, як людина, яка намагається об’єднати схід та захід, об’єднати еліти за допомогою програм. Сьогодні дуже важливо не допустити розколу, не допустити політичної дихотомії і політичної і ідеологічної ідеосенкрозії. Якщо 2004 року Янукович та російські політтехнологи робили ставку на розкол, Тимошенко сьогодні старається об’єднати країну та еліту. Хоча, зауважу, що деякій частині електорату подобається радикалізм, безапеляційність, розподіл на чорних і білих, друзів та ворогів.
Є й ті, хто втратив бренд. Це Віктор Ющенко. Я вважаю, що ребрендинг у Віктора Ющенка вже не станеться. Бренд Ющенка готувався Віктором Балогою як конфронтаційний бренд. По суті, він перехопив естафету розколу в Януковича, орієнтуючись на певний сегмент електорату, і це не принесло результату.
Поки що триває активне формування бренду Арсенія Яценюка. Однак це процес, і процес хиткий, оскільки цей бренд ще не має стабільних симпатиків, які за будь-якої політичної погоди і катаклізмів «купують» лише цю торгову марку. Коли розвернеться боротьба, ключова конкуренція відбуватиметься між ключовими брендами. А нові імена, бренди просто не встигнуть за півроку сформуватися настільки, щоб грати самодостатню, самостійну роль у цій політичній грі.
Тарас ЧОРНОВІЛ, фракція ПР (безпартійний):
— 1. На мій погляд, ми знову спостерігатимемо боротьбу імен, а про ідеї, на жаль, не йдеться. Хтось може сформулювати основну ідею, скажімо, БЮТ або Партії регіонів? Вони то ліві, а то праві... Яценюка все вважають правим лише тому, що він молодий, симпатичний, нібито проєвропейський. Але тут також є багато і популізму, і всього іншого, що до нього додається. Тому обкреслити однозначно ідею Яценюка мені також дуже складно. Більш-менш ідейний напрям можна виміряти в Тігіпка та Ющенка. Але, мені здається, в ході виборів основну роль гратиме ставлення до їхніх фігур, а не до ідей, які вони сповідають.
2. Ідеальний той, хто перш ніж йти на вибори прочитає Конституцію в частині повноважень президента і під час виборчої кампанії не розповідатиме, як він підійматиме зарплати або робитиме інші речі, що не входять до компетенції президента, а входять до компетенції уряду. Якщо в ході виборчої кампанії хтось, відштовхуючись виключно від конституційних повноважень президента, представить, як саме він проводитиме ті або інші речі, це вже буде хороший президент автоматично.
Ну й, звичайно, це повинна бути неконфліктна людина. Його роль — роль гаранта Конституції, гаранта державної незалежності країни тощо. А гарант, крім усього іншого, це ще й арбітр. Арбітр не може стояти на одній зі сторін конфлікту.
3. Шанси так званих новачків, гадаю, абсолютно рівні з шансами так званих кандидатів-важкоатлетів. У нас наявна ситуація, яку я б назвав ситуацією 4+. Чотири кандидати та один, який хоче, але не може (Ющенко). Віктор Ющенко, дуже бажаючи стати знову президентом і маючи певні механізми впливу, може піднести безліч «сюрпризів». Проте до президентства він не дійде, хоча, на мою думку, його діяльність може коректувати рейтинги інших кандидатів.
Якщо говорити про чотирьох кандидатів. То перші два старі — Тимошенко та Янукович, інші два нові — Яценюк і Тігіпко. Якби не було Тігіпка, гадаю, в Яценюка були б колосальні шанси наздогнати, а можливо, й обігнати двох старих кандидатів. Поява Тігіпка знищує монополію на нове обличчя.
На мою думку, ситуація в другому турі розвиватиметься за одним із двох сценаріїв. Або у фінальній сутичці зійдуться Янукович та Яценюк, або Тимошенко й Тігіпко. Зійдуться два кандидати-важкоатлети? Це українці вже так повинні любити наступати на ті самі граблі!..
Те, що зійдуться Тимошенко з Яценюком — малоймовірно, оскільки вони «пасуться» на одному електоральному полі. Варіант, що зійдуться Янукович і Тігіпко, в принципі, можливий, але такий сценарій, на мій погляд, малоймовірний.
КОМЕНТАР
Євген ГОЛОВАХА, заступник директора Інституту соціології НАН України:
— Під час грядущої президентської виборчої кампанії, гадаю, ми станемо свідками боротьби імен, оскільки з ідеями в нас відверто дефіцит. Групи кандидатів кидатимуться на одну ідею. Це, можна сказати, українська виборча особливість. Візьмемо для прикладу сусідню Росію. Там є головний кандидат і службові. У нас же дійсно є кілька представників дуже впливових політичних сил, які мають свої політичні інтереси, підкріплені економічними інтересами тих, хто за ними стоїть. Щодо збірного образу ідеального президента, зауважу, що в мене дуже низькі вимоги. Я, можливо, з усіх українців найменше вимогливий. На мій погляд, обов’язковими є три якості, а інше, як то кажуть, справа смаку. Перше — він повинен бути психічно здоровим. Друге — він не повинен бути ксенофобом. Третє — він повинен мати мінімальний адміністративний досвід, а не просто прийти з вулиці. У наших громадян набагато жорсткіші вимоги, особливо моральні, що з їхнього боку — велика утопія. Кандидати-новачки, на мою думку, не зможуть на рівних конкурувати з кандидатами-важкоатлетами. Крім Яценюка, якщо він стане наступником Ющенка, оскільки за такою фігурою — дуже впливові сили, а також так звана націонал-демократична орієнтація. А всі інші серйозної конкуренції Тимошенко або Януковичу скласти не можуть. Чому? Бо в нас досить традиційна культура. Ми довго звикаємо і довго терпимо. Як то кажуть: «Хай погане, але своє». А стосовно Ющенка, вже, вочевидь, терпець луснув. Хай там як, які повноваження не були б у президента, в свідомості людей саме ця посада — вершина ієрархії. Тому всі наші президенти неминуче ставали цапами-відбувайлами і все розчарування в результаті концентрувалися навколо них. Ключову схожість і ключову відмінність виборчої кампанії 2004 року з нинішньою назвати важко. Схожі ці кампанії тим, що в них беруть участь приблизно ті самі — «синьо-білі» та «помаранчеві» сили. Приблизно такий самий буде розкол політичних орієнтацій. А ось ключова відмінність полягає в тому, що такої драми навколо виборів, що розгорнулася 2004 року, вже не буде. Не буде такого напруження, бо фігура Кучми була набагато дратівливішою, ніж фігура Ющенка. В іншому — все буде так само: ті ж самі пристрасті, ті ж самі зіткнення, те ж саме взаємне незадоволення.
