Під час парламентських виборів лідер БЮТ Юлія Тимошенко майже не помилялася, коли стверджувала, що Україна фактично обирає собі прем’єра. Програвши своєму опоненту битву за прем’єрське крісло, вона продовжує заочну полеміку з Віктором Януковичем, але вже зі свого звичного, опозиційного майданчика. Дана стаття, розміщена на сторінках інтернету-видання «Українська Правда» (www.pravda.com.ua), — зайве тому підтвердження.
Що сталося? 22 вересня Верховна Рада України конституційною більшістю голосів заборонила уряду збільшувати тарифи на житлово-комунальні послуги. За це рішення голосували мало не в повному складі і депутати від антикризової коаліції — регіонали, соціалісти й комуністи. Президент пообіцяв, що підпише закон і навіть «щиро побажав» Кабінету Віктора Януковича його виконати. Однак уже за кілька днів, ця більшість раптово «прозріла» — поінформовані стверджують, що це відбулося відразу по тому, як прем’єр Янукович віч-на-віч поговорив зі спікером Морозом — і заявила, що цілком законне і легітимне рішення слід переглянути. Тобто — скасувати.
Олександр Мороз відмовився передати прийнятий парламентом закон на підпис до Cекретаріату Президента, хоча мав це зробити відразу і автоматично. Парламентську опозицію, яка твердо наполягає на тому, що прийнятий закон має діяти у повному обсязі, коаліціянти (які ще вчора раділи як діти, коли подолали вето Президента) звинуватили у популізмі та свідомій шкоді, завданій економіці та уряду.
Більше того, поки учасники коаліції в парламентських кулуарах розповідають своєю «пташиною мовою», як вони помилилися у питанні тарифів, деякі мої ліберальні колеги з Верховної Ради кажуть, що рішення про встановлення заборони на підвищення цін пахнуть популізмом, а тому слід зайняти якусь більш конструктивну, прагматичну та виважену позицію.
Однак до чого тут популізм? Здається, сам цей термін в українській політиці знівельовано виснажливими виборчими битвами, що з невеликими перервами точаться в країні вже третій рік. Популізмом величають будь-які рішення та ідеї. Його іменем називають навіть щирі прагнення сільских рад заасфальтувати дороги та повкручувати лампочки у вуличних ліхтарях.
Здається, вся країна, і політикум у тому числі, забули, що таке справжній популізм. Популізм — це коли пенсіонерам збільшують пенсії за місяць до президентських виборів 2004 року і відверто обманюють людей, обіцяючи подальші надбавки, хоча в бюджет для цього не закладають ані копійки. Популізм — це коли обіцяють «покращення вашого життя вже сьогодні», а насправді — лише піднімають тарифи. Популізм — це коли клянуться, що вже перший візит до Москви лояльно налаштованого прем’єра принесе країні дармовий газ, а потім (після повного провалу переговорів) ніяково пояснюють, що цей прем’єр їздив до Білокам’яної чи то лікуватися, чи то роздивлятися експозиції Третьяковської галереї. Встановлення ж заборони підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги до того часу, поки уряд бодай трохи не розбереться у новій ситуації — це не популізм. У країні, де за одними даними 75, а за іншими — всі 90 відсотків живуть на межі бідності — це оптимальна державна політика. Принаймні, в тих країнах, де править своя влада, а не окупанти. Висновки, які можна зробити з ситуації, що склалася у тарифній політиці уряду, цілком однозначні: ціни на житлово-комунальні послуги сьогодні піднімати не можна.
По-перше, на світових ринках за останній місяць, за даними аналітиків k2kapital, ціна на газ впала на 32%, а на нафту — на 18%. А чому ж тоді у нас ціни ростуть в 2—3 рази, а не падають? Чи ми не частина світу?
По-друге, цілком ясно, що сьогодні ситуація з тарифами абсолютно вийшла з-під контролю уряду Януковича, як у центрі, так і в регіонах. Уряд зовсім не керує процесом. Ціни встановлюються спонтанно та інтуїтивно. В жодній області України жоден фахівець не зможе обґрунтувати встановлені тарифи. Бо вони (тарифи) сьогодні залежать не від світових тенденцій, не від відносин з Російською Федерацію, не від настрою Сапармурата Ніязова і не від ситуації на Близькому Сході. А лише — від масштабу тіньових апетитів господарів підприємств житлово- комунального господарства та їхніх покровителів у владних коридорах.
По-третє, внаслідок збільшення тарифів на житлово-комунальні послуги, ціни піднялися в 2—3 рази, тоді як сама ціна газу зросла тільки на 80%. То де в цьому логіка? І куди, до чиїх кишень пішла тіньова маржа з цих операцій?
По-четверте, щоб зупинити хаос у тарифній політиці, уряду слід дати короткий часовий термін, щоб узяти ситуацію під контроль та запровадити чітку і прозору технологію встановлення тарифів. Терміново розробити закон про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги не політиками, шляхом голосування, а Національною комісією регулювання енергетики, розширивши її повноваження. В іншому випадку, призначення нових високих цін при абсолютній неконтрольованості ситуації з тарифами схоже на спроби встановити буйки під час цунамі.
По-п’яте, якщо зараз не ввести мораторій на підвищення цін, то хаотично визначені тарифи неодмінно призведуть до несплати громадянами житлово-комунальних послуг — за даними опитування Центру Разумкова від 03.10.06, лише 5,5% населення України не вважають, що підвищення цін на житлово-комунальні послуги призведе до проблем із сімейним бюджетом, а 31,3% опитаних заявили, що взагалі платити не зможуть. Це, своєю чергою, неодмінно призведе до накопичення катастрофічних боргів підприємств житлокомуненерго та паливно-енергетичного комплексу перед постачальниками газу та електроенергії.
Втім, народ не такий простий, як комусь видається. Вже за згаданими даними Центру Разумкова, 48,5% населення України вважають винним у підвищенні тарифів на житлово-комунальні послуги та газ уряд України на чолі з Януковичем. А 72% вважають, що підвищення цін і тарифів є абсолютно необґрунтованим.
Окрім усього, тарифні скандали яскраво висвітили ще одну проблему, яку замовчати сьогодні було б неправильно. Це — поведінка голови Верховної Ради Олександра Мороза. Ще ніколи в історії незалежної України жоден спікер не дозволяв собі так брутально нехтувати законами, Конституцією, регламентом роботи Верховної Ради. Адже мова йде не просто про «робочий момент» в діяльності парламенту.
Справа значно небезпечніша, ніж видається з першого погляду. Голова вищого законодавчого органу влади йде на скасування рішення парламенту, прийнятого конституційною більшістю голосів тільки через те, що це рішення не сподобалося його партнеру по коаліції — Януковичу. Та він хто — емір, хан, імператор? Поведінка Мороза у питанні закону про тарифи — це знущання над законодавчим процесом. Це — парламентський тероризм у дії.
Якщо так піде далі, то можна буде скасувати, скажімо, складання депутатських повноважень міністрами від партії регіонів і СПУ та відновити, при нагоді, їхній депутатський статус. Можна скасувати присягу народного депутата України, зокрема в тій частині, де він зобов’язується служити народові України, зрештою — підправити Біблію і (спеціально для учасників антикризової коаліції) вилучити заповідь «Не вкради».
Я розумію, що дуже хочеться втримати владу, зберегти посади. Я також розумію, що для того, щоб уже «намертво» вчепитися за своє крісло, Олександр Мороз легко проведе через раду рішення про дво- три- чи й десятикратне збільшення тарифів, як того забажає Янукович. Але не можна ж так відверто і нахабно знущатися над парламентом, над людьми, над здоровим глуздом.
Пригадую, як під час виборчої кампанії «Сільські вісті» надрукували вірша Мороза. Зміст його такий: зайшов лідер соціалістів до хлібного магазину. А там маленький хлопчик просить у жадібної та недоброї тітки шматок хліба. Вона ж його проганяє. І так Олександру Олександровичу стало гірко та прикро за всіх нас жорстоких, що він купив хлопчині пряника і пішов від того сорому та ганьби куди очі бачать. Загалом, душевно написаний вірш. Видно, що писав «умнєйший, опитнєйший человек», як говорив Лесь Подерев’янський. А от сьогодні, Олександру Олександровичу, ви взяли й забрали у людей мільйони пряників. Хто про це напише вірша?
Як лідер парламентської опозиції я не зловтішаюся з того, що уряд Януковича і антикризова коаліція повністю провалилися. Бо, зрештою, їхня невдача — невдача країни.
Втім, необхідно визнати: вже сьогодні Янукович може сміливо подавати у відставку як прем’єр-рекордсмен — його уряд наробив найбільше лиха та помилок за найкоротший термін. Міф про професіоналізм уряду Януковича та кризової коаліції розвіяно остаточно. Як показала історія з тарифами, ця команда насправді ні на що не здатна. Єдиний їхній рецепт порятунку нації — це підвищення цін.
Що поробиш, коли у людей, які сьогодні прийшли до влади, даруйте, руки ростуть не з того місця, щоб навести в країні порядок? Днями інформаційні агентства надрукували висновки експертів, що досліджували причини страшної авіаційної катастрофи літака Ту-154. Ця оцінка, здається, може бути застосована й відносно уряду Януковича: вони не розуміли, що вже не просто знижуються, а падають.
І насамкінець: 3 вересня Верховна Рада проголосувала за збільшення розміру мінімальної заробітної плати. Фракція прем’єр-міністра, фракція Партії регіонів не дала за це рішення жодного голосу. «Покращення вашого життя вже сьогодні»?
Cтаття друкується в скороченому вигляді
