Зовнішня політика нашої держави отримала кординально інше направлення. Якщо раніше для українських дипломатів пріоритетом був курс на інтеграцію в західні структури, то сьогодні на практиці відбувся розворот на 180 градусів і, напевно, навіть прибічники Партії регіонів не думали, що такими форсованими темпами може все змінитися. Регулярні зустрічі президентів та прем’єрів України та Росії дуже швидко дали свої «плоди», наприклад, по газу, флоту, системі ГЛОНАСС, в гуманітарній сфері, тощо. З такими темпами, напевно, до Нового року всі питання в українсько-російських відносинах будуть «вирішені». Але чи не обернеться це для України повною залежністю від свого більш потужного північно-східного сусіда? Про це говоримо з експертом з питань зовнішньої політики, кандидатом політичних наук Олександром ПАЛІЄМ.
— На сьогоднішній день зовнішня політика нашої держави полягає лише в збільшенні васальної залежності України і здачі геополітичних, геостратегічних, гуманітарних, безпекових інтересів. Єдина сфера, яка демонструє мінімальну дозу суверенності — це економіка, все інше здається оптом і вроздріб.
На жаль, ми бачимо, що гуманітарні питання повністю здані в управління іноземній державі. Очевидно, Партія регіонів, дуже довго паразитуючи на комплексах меншовартості, не бажає відродження України як повноцінної держави. Природне зростання патріотизму завдяки зміні поколінь в Україні лякає ПР, тому що, таким чином, вони втрачають підтримку. Це абсолютна згубна позиція для України і для самої Партії регіонів, тому, повторюся, якщо відбудуться демократичні вибори, ПР їх програє. З моєї точки зору, ПР мусила б позиціонувати себе як партія великого капіталу, яка здатна вирішувати великі інфраструктурні питання, будь-які проблеми. Але, напевно, «регіоналам» не вистачає інтелектуальних сил, далекоглядності, тому вони вирішили захопити владу і просто утримувати її будь-якими засобами.
— Як би ви оцінили міжнародну реакцію на всі ці зміни в українсько-російських відносинах? Можливо, млява реакція Заходу — це результат більш високих домовленостей, мається на увазі розподіл сфер впливу між світовими акторами — США, ЄС, Росією?
— По-перше, тим же європейцям не до України, тому що в Європейському Союзі є колосальні проблеми, пов’язані з Грецією, падінням євро тощо. Тому, вони просто спостерігають і дивуються. До речі, це здивування досить рельєфно висловив чеський міністр, який заявив, що для ЄС стало шоком пряма зв’язка цін на газ і суверенітет країни. Адже європейці не розуміють: коли торгують державним суверенітетом, це все одно, що торгувати своєю мамою. Ніхто такими речами в світі не торгує, тому що це є підривом власного коріння. Наше ж керівництво вважає, що цими питаннями можна торгувати. Але воно дуже серйозно помиляється.
По-друге, що стосується питання розподілу сфер впливу в світі. Думаю, такий розподіл не можна виключати. Але я сподіваюся, що на політичні репресії в Україні, які явно готуються Януковичем, західний світ буде реагувати.
— Нова влада офіційно проголосила Україну позаблоковою державою, тобто нейтральною, але, як відомо, цей статус не передбачає перебування будь-якої військової бази на її території. За словами ж представників Партії регіонів, наша країна є позаблоковою, але не нейтральною, таким чином мотивуючи можливість подальшого перебування ЧФ РФ на території України.
— Є просто словесна еквілібристика і маніпуляція, яка не має ніякого відношення до попередньо декларованих Партією регіонів програмних засад. ПР просто забуває про свої ідеї, коли їй це вигідно. Ми ж всі добре пам’ятаємо, що перед тим, як прийти до влади, «регіонали» говорили про нейтралітет. У них було написано безліч програмних документів, в яких вони фіксували нейтральний статус нашої держави. Зараз же вони модифікували і пристосували свою риторику до російських вимог для того, щоб продовжити перебування російського Чорноморського флоту в Криму, більш того, поповнити його новими кораблями.
Інший приклад, який також демонструє подвійні стандарти ПР. Питання перебування ЧФ на території України навіть важливіше, ніж питання НАТО, оскільки наша Конституція забороняє присутність в Україні будь-яких іноземних військових баз. Членство чи не членство в Північноатлантичному альянсі не таке важливе, тому що НАТО не має наднаціональних структур, які б обмежували суверенітет окремої країни. Це міждержавна організація, де кожна країна зберігає право вето, організація, яка не вимагає розміщення на нашій території іноземних баз. Є маса держав НАТО, законодавство яких збороняє розташування на своїх територіях військових баз, наприклад, Данія, Норвегія тощо. Питання перебування ЧФ в Криму фізично обмежує дієздатність нашої держави.
Як підписувалася ця угода? Не було не те що референдуму, а навіть простого обговорення за участю експертів, я вже не кажу про консультації з громадськістю.
Я також би хотів звернути увагу на ще одну річ. Віктор Янукович говорить про те, що треба поважати думку суспільства щодо гуманітарних питань. Але, в той же час, він так само здав Росії питання визнання Голодомору 1932—1933 рр. геноцидом українського народу. Відомо, що Україна поклала чимало дипломатичних зусиль, щоб привернути увагу світового співтовариства до наших проблем і пояснити, чому Україна перебуває саме в такому стані, в якому вона є сьогодні. Це питання було здано, при тому, що близько 60% наших громадян вважають Голодомор геноцидом. А Верховна Рада і український суд поставили остаточну крапку в цьому питання. Тобто влада висмикує питання, які вигідні для ПР, з точки зору однієї частини суспільства, а інша частина просто нехтується.
Я впевнений, що той курс, який обрав Янукович, особливо зовнішньополітичний і гуманітарний, ніколи не буде підтриманий більшістю наших громадян. Максимальна кількість людей, яких він зможе акумулювати за допомогою своєї політики — це третина виборців, тому я впевнений, що такий курс програє. Але тут ще постане питання, а чи будуть ці вибори вільними? — тому що Партія регіонів вже має досвід фальсифікації виборів.
Підтвердженням монополізації влади може служити і інший приклад. Сьогодні десятки журналістів заявляють про запровадження цензури, про тиск на студентські громади: представників молодіжних рухів викликають до ректорів, до СБУ і говорять, що їм треба утриматись від політичної активності. Тобто, в одних випадках людей змушують стояти і махати прапорцями, а в інших — людям забороняють це робити. Все це є порушенням прав людини.
Узагалі до всієї цієї ситуації нас призвела крайня гнилість державного апарату, яка зумовлена патерналістським характером нашого суспільства. Ви розумієте, люди, які десятиліттями виховувалися на тому, що на нашій територій ніколи не було державності, а потім ще й на початку 90-х змішалися з кримінальною елітою, ніколи не будуть здатні не те що захистити, а навіть усвідомити інтереси держави. В результаті ми отримали антидержавницьку еліту, яка не здатна забезпечити поступальний розвиток нашої держави, не говорячи вже про конкуренцію у вільному середовищі. Саме тому сьогодні ми перебуваємо в такому стані.
Я думаю, що в Януковича і його команди є великі проблеми, насамперед, економічного характеру, тому що перед виборами було одна риторика, а зараз зовсім інша. У бюджеті ми не побачили відповіді на абсолютну більшість обіцянок Партії регіонів. Наприклад, коли Віктор Янукович виступав у березні і казав, що треба за 60 днів підготувати програму реформ, це означає, що до цього програми не було, а були лише пусті балачки. Сьогодні вони не знають, як треба реформувати державу, тому уряд вдається до дуже хаотичних кроків наповнення бюджету, які насправді шкодять бізнесу. Ми бачимо, що така система державного управління неефективна. І це не дивно. Нинішній прем’єр Азаров казав, що він написав 14 бюджетів України, але ми так і залишаємося на одному з останніх місць за рівнем розвитку, за рівнем доходів на душу населення в Європі. Це люди, які довели свою неефективність, недієздатність реформувати країну, але вони продовжують говорити про реформи, при цьому проводячи політику, меркантильність якої очевидна навіть для їхніх виборців. Єдина цінність усіх цих сил — це гроші.
— З іншого боку, ми бачимо, що, не дивлячись на всі проблеми, Віктор Янукович і його команда вибудовує сильну вертикаль влади...
— Так, будується авторитарна модель влади, причому авторитаризм достатньо класичний. Він буде концентрувати тотальну владу над усіма органами державної влади, нехтуючи при цьому думкою значної або більшої частини суспільства. Для цього, як ми вже бачимо, використовуються репресивні заходи. Генеральною прокуратурою порушуються кримінальні справи проти депутатів, які протестували проти ратифікації угод по Чорноморському флоту, але не порушуються кримінальні справи проти депутатів Партії регіонів, які бігали по залу і голосували картками своїх колег, які на той час перебували в Страсбурзі, хоча в нашій Конституції чітко записано, що голосування може бути тільки особистим. Не порушуються кримінальні справи проти тих людей, які завдали фізичних ушкоджень (підтверджено медичними довідками) депутатам від НУНС, що виступали проти ратифікації харківських угод. Не порушується кримінальна справа проти спікера Литвина, який почав засідання Верховної Ради за відсутності кворуму. Все це означає фальшування стратегічних інтересів України, при цьому Генеральна прокуратура сидить і абсолютно не реагує на подібні порушення. Це свідчить про крайню заангажованість наших органів правопорядку, що є зайвим підтвердженням побудови реального авторитаризму в Україні.
— Хто буде впливати на владу? Які ви вбачаєте можливості?
— Я думаю, що найбільш ефективними є вуличні протести, які повинні бути підкріплені інтелектуальними концепціями. Вуличні протести дестабілізують державний апарат і змушують рахуватися із суспільством. Таким чином, чиновники починають розуміти, що справжнє джерело влади — це народ. Тут також є важливими колишні виборці ПР, які дуже довго думали, що Януковичу не дають покращити «життя вже сьогодні». Тепер в них є можливість оцінити.
— У той же час, ми бачили, що навіть після антиукраїнских кроків влади в гуманітарній сфері, після підписання харківських угод люди так і не вийшли на масові вуличні протести. Що повинна ще зробити нинішня влада, або які інші процеси мають відбутися в суспільстві, щоб протести стали можливими?
— На жаль, наші політики часто-густо не виконують своїх обіцянок перед виборцями. Тому, зрештою, ця нещирість серйозно підірвала довіру українських громадян до політиків, саме через це не вдалося зробити вуличні протести масовими. Хоча, з моєї точки зору, в нинішніх умовах навіть 5—10 тис. ідейних людей — це вже потужна сила. Також не треба забувати, що за цими тисячами людей по всій Україні стоять мільйони інших громадян, які готові відстоювати свої права. Наполеон свого часу сказав: «Нічого не втрачено, доки не втрачена честь».
— Будь-які протести не можуть проходити самі по собі, вони повинні мати лідера. Під час президентських виборів багато експертів зазначали, що в разі перемоги Віктора Януковича ми отримаємо сильну опозицію на чолі з Юлією Тимошенко, але...
— Тут я лише ще раз можу підкреслити, що наша політична еліта є постгеноцидною. Вона виховувалася на радянських зразках, в тому числі більшість представників нинішньої опозиції, де були зібрані люди за різними пріоритетами. Як наслідок, ці люди сьогодні дуже швидко перебігають у коаліцію, тому що для них головне — це матеріальні інтереси. Юлія Тимошенко губить цих людей і думає, що це втрата, але насправді це — віднайдення того морального обличчя, яке вона завдяки цим втратам набуде. Тимошенко і решта опозиції мусять знайти справжній моральний ѓрунт під ногами, який не може триматися виключно в матеріальній площині, адже без моралі опозиція нічим не буде відрізнятися від влади. І, треба зазначити, потенціал для того, щоб наша опозиція була превалюючою силою, безумовно, є — люди, які не люблять корупцію і маріонетковий стан країни. Цих людей — більшість.
