Підводячи підсумки 2002 року, Олександр Бондар відмітив відсторонення свого відомства від продажу найбільших об’єктів телекомунікаційної та енергетичної галузі. Ті «крихти», які доручали продавати Фонду, готувалися до приватизації за прозорою процедурою. Власне, на цьому свою роль ФДМ вважає вичерпаною. Те, що більшість конкурсів закінчилися судовими скандалами, Бондар не вважає своєю провиною. За його словами, вітчизняні інвестори часто виявлялися не готовими до перерозподілу власності за підсумками продажу держпакету і тому вважали за краще блокувати торги. Фонд держмайна поки що не готовий до усвідомлення необхідності обов’язкового проведення попередніх переговорів із компаніями, які потенційно можуть претендувати на купівлю того чи іншого об’єкта. Саме тому ФДМ, як правило, до останнього моменту не знає про наміри головних «гравців», і потім завжди щиро дивується зриву конкурсу. Проте скандали з приватизацією в нашій країні стали вже чимось буденним, так що навіть держчиновники вже не вважають за потрібне робити з них висновки. Перший раз — випадковість, другий — закономірність, третій — звичка.
Тим часом на 2003 рік планується продаж об’єктів, одна назва яких викликає хвилювання на інвестиційному ринку. Зокрема, Кабінет Міністрів зараз визначається з механізмом приватизації компанії «Укрнафта». Ціна контрольного пакету акцій цієї компанії може перевищити 2 мільярди гривень. Принаймні, Олександр Бондар заявив, що якщо в наступному році буде продано нафтовий гігант, то план бюджетних доходів від приватизації буде виконано. За даними ФДМ, вже зараз на купівлю контрольного пакету претендує шестеро покупців, фінансові можливості кожного з яких дозволяють претендувати на такий величезний об’єкт. Компанія контролює 75% українського видобутку нафти та газового конденсату. Її чистий прибуток за підсумками трьох кварталів року перевищив 300 мільйонів гривень. Відмітимо, що близько 40% акцій «Укрнафти» зараз контролюється двома банками. Якщо за старою звичкою ФДМ вирішить продавати контрольний пакет компанії без консультацій з іншими великими акціонерами, навряд чи йому вдасться уникнути чергового скандалу. Головні підкилимові дискусії навколо майбутніх торгів зараз відбуваються у Кабінеті Міністрів. Голова ФДМ не виключає, що уряд може і зовсім не дати «добро» на продаж. Розпорядження про продаж «Укрнафти» місяць тому дав Президент, аргументувавши своє рішення тим, що держава втратила контроль за роботою ВАТ.
Вельми туманною залишається ситуація і навколо приватизації в електроенергетиці, яка, очевидно, також припаде на 2003 рік. Готувати її доручено Мінпаливенерго. Міністерство має вирішити питання реструктуризації мільярдної заборгованості обленерго. Фонд держмайна, не дивлячись на статус відповідального за приватизацію в країні, поки що не має ніякої інформації про те, на якому етапі знаходиться підготовка продажу. Не виключено, що не дізнається і зовсім. Так, наприклад, сталося з приватизацією мобільного оператора «UMC». Олександр Бондар признався, що досі не має ніякої інформації про деталі договору з цієї операції, яку провів Держкомзв’язку. Більше того, цей договір є конфіденційним, і його деталі можуть так і залишитися таємницею.
Якщо механізм продажу держмайна і політична структура його продавців не зміниться, майбутнє української приватизації можна легко передбачити. Чим крупнішим буде об’єкт, тим голоснішими будуть скандали, що супроводжують його продаж. Відсутність з боку держави зусиль з удосконалення процедури проведення торгів вказує на наявність приватного інтересу у держчиновників найвищого рангу. Конфлікт цих інтересів приречений створювати проблеми приватизації, погіршуючи і без того «морозний» інвестиційний клімат. До легалізації своїх бізнес-структур лідери політико-фінансових груп нашої країни, на жаль, поки що не готові.
