Український миротворчий контингент в Іраку показує зразки професіоналізму, однак це не означає, що Україна не повинна домагатися політичного врегулювання ситуації в Іраку. Таку думку в інтерв’ю «Дню» висловив заступник голови комітету Верховної Ради України в закордонних справах Сергій БИЧКОВ.
— Після терактів в Іспанії, коли зловмисникам вдалося реально вплинути на громадську думку з приводу доцільності перебування національного контингенту в Іраку, тема виведення звідти миротворців стала предметом широкого обговорення в країнах-учасницях коаліції стабілізаційних сил. Україна в цьому плані не виняток — не так давно комуністи спробували внести на розгляд парламенту постанову про повернення наших військових з Іраку, яка, щоправда, не набрала достатньої кількості голосів. У зв’язку зі складною ситуацією в Іраку подальші спроби порушити це питання з боку різних політичних сил не виключені. Ваше бачення ситуації?
— Як і більшість моїх колег по парламенту, я переконаний, що підстав порушувати питання про виведення нашого контингенту з Іраку зараз немає. Як країна, що представляє частину цивілізованого світу, ми не маємо права скоритися вимогам терористів. Так, ситуація там дуже й дуже складна. Вона склалася, як усі добре розуміють, внаслідок загострення політичної боротьби в Іраку напередодні передачі влади від тимчасової військової адміністрації до рук місцевого населення. Відбувається змагання за владу. Я сподіваюся, що разом із передачею влади громадянській адміністрації можна буде говорити про певну стабілізацію. Залишення ж Іраку миротворцями може призвести до громадянської війни та гуманітарної катастрофи небачених масштабів. Нинішнє загострення торкнулося України безпосередньо, оскільки в збройній сутичці загинув наш солдат Руслан Андрощук. На території, яка контролюється українськими миротворцями, збільшилася концентрація бойовиків. Останні поставили собі за мету захоплення великих адміністративних центрів. Як відомо, Руслан Андрощук разом зі своїми товаришами під час патрулювання місцевості потрапив під обстріл гранатомета радянського зразка РПГ. У зв’язку з цим та іншими подібними фактами важко назвати виваженим рішення тимчасової адміністрації дати дозвіл кожній іракській родині з метою самозахисту залишити по одній одиниці зброї — «стволи» починають застосовуватися проти миротворців. Про справжній лицарський дух наших хлопців свідчить той факт, що після отриманих поранень жоден із них не виказав бажання продовжити лікування в одному зі шпиталів Німеччини, віддавши перевагу якнайшвидшому поверненню в розташування своєї частини. Прориваючись із охопленого боями району, наші радисти проявили вищий клас у шифруванні повідомлень. Тож дуже дивними виглядали заяви, які з’явилися в деяких зарубіжних ЗМІ, про начебто самовільне залишення українцями свого сектора відповідальності. Сьогодні ми вправі очікувати чіткіших і своєчасних рішень від ООН, згідно з її попереднім рішенням там і перебувають наші миротворці. Поки що ми не маємо підстав говорити, що українська присутність у складі коаліційних сил в Іраку породила агресивний настрій до нас з боку радикальних ісламських угруповань та підвищила ймовірність скоєння терористичних актів на території України. Але ми повинні наполягати, щоб ООН зайняла активнішу позицію, ухваливши резолюцію, яка б дала відповіді на останні виклики ситуації в Іраку.
— Що, на вашу думку, повинна включати в себе ця резолюція?
— Вона має чітко регламентувати терміни та шляхи передачі влади від тимчасової адміністрації до демократичної влади цивільних. У зв’язку із захопленням заручників питання про доцільність подальшого перебування там своїх контингентів гаряче обговорюють депутати багатьох парламентів світу. Однак виведення військ — не вихід із ситуації. Ми повинні подумати, як створити безпечні умови для своїх земляків, які допомагають відбудовувати зруйновану економіку Іраку. До речі, той факт, що захоплення в заручники наших громадян не набуло масового характеру, є не щасливою випадковістю, а швидше результатом заходів, компетентно вжитих українською стороною для запобігання такому явищу.
— Інформація про нібито самовільне залишення нашими миротворцями іракського міста Аль-Кут з’явилася, хоч як це дивно, не на арабських каналах «Аль-Джазіра» чи «Аль- Арабія», а в одній із поважних британських газет. Отже, в західному світі комусь вигідно представляти в невигідному світлі Україну та її вояків?
— Представники диктаторських режимів чи терористичних організацій завжди намагаються лобіювати свої інтереси, впливаючи на громадську думку західних країн. Тож поява певних матеріалів у європейських ЗМІ може бути елементарно замовлена тими, проти кого самі європейці ведуть нещадну боротьбу. На засіданні комітету ВР у закордонних справах було буквально хронологічно розглянуто всі дії українського контингенту в згаданій ситуації. У нашому комітеті, як і в комітеті з питань національної безпеки та оборони, є фахівці, які мають і генеральські звання, і досвід роботи в багатьох міжнародних організаціях. Ми зробили висновок, що дії командування та підрозділів українського миротворчого контингенту були правильними. Не було жодних офіційних заяв від командування коаліції, що українські військові не виконали або некваліфіковано виконали свої завдання. Навпаки, численні коментарі з боку іноземних генералів дають привід сказати, що наші миротворці вважаються одними з найнадійніших та найбільш навчених — як у бойовому, так і в психологічному аспекті. Фактом є те, що до сьогодні український контингент отримував лише визнання свого професіоналізму від командування коаліції.
З іншого боку, слід враховувати, що навколо іміджу нашої держави ведеться запекла боротьба. Дехто серйозно та не без підстав вважає Україну своїм економічним та політичним суперником, причому не лише в європейських, але й у світових масштабах. Ми маємо навчитися відокремлювати публікації, які незаслужено принижують Україну, від тих, які відображають реальний стан речей.
— Ні для кого не секрет, що прийняття рішення про направлення українського контингенту до Іраку багато політиків пов’язували — хто відкрито, хто подумки — з певними економічними перспективами...
— Хоч би хто б там на що розраховував, головне завдання українців — відбудова цивілізованого суспільства. Головне обґрунтування перебування там українського військового контингенту полягає в нашій свідомій відповідальності за долю демократії у світі. Звичайно, ми вправі розраховувати на те, щоб бути учасником економічних проектів, однак це тільки частина можливої вигоди для нашої країни.
— Яким чином Верховна Рада здійснює моніторинг усього того, що відбувається в Іраку? Чи одержують парламентарії достатньо інформації?
— Ми маємо доступ до всієї необхідної інформації, аж до топографічних карт та інших даних не для широкого вжитку. У цьому відношенні можна лише подякувати міністрові оборони, Генеральному штабу ЗСУ, СБУ та МЗС, — про все, що відбуваєтьcя в Іраку та інших «гарячих точках», наш комітет дізнається достатньо оперативно. Що, ясна річ, допомагає виробленню зваженої, відповідальної позиції.
— Як ви оцінюєте перспективи Стамбульського саміту щодо розвитку відносин Україна—НАТО? Від чого залежатимуть шанси України підвищити рівень співпраці з цією організацією?
— Шанси підвищення рівня співпраці України з НАТО, аж до вступу, передусім залежать від побудови демократичного суспільства в Україні. Переконаний, що в Стамбулі, щонайменше, пройде конференція «Україна — НАТО» (так звана КУН) у форматі міністрів закордонних справ. Можливо, остаточного рішення про конкретні терміни вступу України до Північноатлантичного альянсу ще й не буде. Однак це не повинно нас зупиняти.
