21 травня відбулося третє засідання Консультативної ради з іноземних інвестицій при Президенті України. Чергове погіршення соціально-економічної ситуації в країні не дозволило, як у попередні два рази, зробити з цього заходу офіціозне «велике свято».
Іноземні інвестиції як індикатор інтегрованості України у світову економічну спільноту ніяк не йдуть на користь офіційній пропаганді. Статистика про обсяги іноземних інвестицій, що надійшли в Україну, настільки плачевна, що її намагаються наводити якомога менше і, тим більше, не зіставляти з іншими країнами Центральної та Східної Європи. На 1 квітня 1999 року за всі роки незалежності в Україну надійшло тільки $ 2,815 млрд. Якщо використати такий показник, як прямі іноземні інвестиції на душу населення, то порівняльні показники минулого року свідчать про наступне: обсяг інвестицій, вкладених в Україну, у 42 рази менший від Угорщини, у 27 разів менший від Словенії, у 19 разів менший від Естонії. І це зовсім не тому, що населення країни таке вже велике.
Цікаві коментарі різних високопоставлених апаратників, котрі були зроблені напередодні проведення заходу. Вони були відверто гнітючими. У кращому випадку — будувалися грандіозні плани вийти до кінця року на рівень $3,5 млрд. У гіршому, як це було зроблено з боку чиновника адміністрації Президента, — відвертому «наїзду» було піддано газету Financial Times, котра надрукувала статтю про можливості українського дефолту. Так теорія вітчизняної демагогії поповнилася поясненнями відсутності іноземних інвестицій «сезонним характером»(?).
Саме засідання носило явно протокольний характер. Окрім відкриття з боку Президента «кардинального перелому у психології людей» і чергових заяв про «поглиблення ринкових перетворень», мова звелася до констатації окремих прикладів іноземних компаній, котрі все ще не пішли з України. Президент у черговий раз пообіцяв врегулювати своїми указами ряд проблем, пов'язаних з діяльністю іноземних інвесторів І це практично всі підсумки проведеного заходу.
Крім хиткості правової бази і невпевненості в нинішньому керівництві країни, на зарубіжні ділові крути безперечне враження справляє розгортання передвиборної кампанії. На самому засіданні іноземні учасники спробували порадити Президенту хоч якось зайнятися економікою. Навіть роз'яснювалися можливі позитивні наслідки для нього в плані виборів. Крім цього, нинiшня влада ніяк не може відповідати критеріям проведення виборів, прийнятих у розвинених країнах. І мова не тільки про монополізацію діючим Президентом ЗМІ. Чому завдяки державним джерелам інформації нинішній Президент так часто отримує підтримку на якихось сумнівних заходах, які починаються опівночі? Як це мають сприймати у світі — як символ світлих намірів першої особи країни чи символ нинішнього економічного стану країни?
Нинішня ситуація в країні однозначно позначилася на представництві іноземних учасників Консультативної ради. Воно досить скромне. У принципі, іноземні бізнесмени приїхали не стільки отримувати сумнівне задоволення від спілкування з нинішнім Президентом і представниками адміністрації, що незабаром пiде, скільки вивчити політичну ситуацію в країні і оглядітися в плані реальних претендентів на майбутніх виборах та їхнє бачення перспектив держави.
Захід, який вiдбувається в таких очевидних соціально-економічних умовах, не може не викликати таких же очевидних асоціацій. Проведення засідання Консультативної ради з іноземних інвестицій цілком може характеризуватися як прощання з інвесторами (подейкують, що на званому обiдi обiцянка Кучми знов зустрiтися з iнвесторами у 2000 роцi була сприйнята досить прохолодно. — Ред. ). Прощання нинішнього Президента, котрий підбиває на зустрічі підсумки горезвісного «курсу радикальних ринкових реформ», який став, по суті, не тільки «курсом відсутності якихось реформ», а й «курсом відлякування іноземних інвесторів». Причому, зарубіжні ділові крути цілком усвідомлюють, що перебування при владі нинішнім Президентом ще один термін означає для цивілізованого світу і прощання з державою Україна.
