3 травня повинен пройти з’їзд Народного руху України, де планується переобрати голову партії Геннадія Удовенка, який раніше заявив про намір піти у відставку, а також обговорити стратегію партії на президентських виборах, що наближаються, повідомив учора Інтерфакс-Україна. Пла нують удовенківські рухівці розглянути і вже традиційне питання про об’єднання з «екс-Рухом», очолюваним Юрієм Костенком, тобто з Українською народною партією. Про це йшлося в інтерв’ю, даному Інтернет-виданню «Glavred.info» членом НРУ В’ячеславом КОВАЛЕМ, якого разом з Лесем Танюком «Glavred.info» з посиланням на «народну чутку» зарахував до головних антагоністів Віктора Ющенка у фракції «Наша Україна».
— В’ячеславе Станіславовичу, останнім часом не вщухає обговорення колізії навколо заявленого об’єднання Рухів. Чому НРУ ніяк не погоджується на об’єднання?
— Народний Рух України не проти об’єднання. Ми цілком «за». Але є ряд серйозних причин не погоджуватися з пропозиціями Юрія Костенка. НРУ висунув абсолютно чіткий механізм об’єднання. Ми запропонували провести перереєстрацію партій спільними комісіями, щоб визначитися, що ми маємо в своєму розпорядженні. УНР відмовився і виступив із абсолютно популістською, чисто піарівською ідеєю об’єднання «знизу». Мовляв, об’єднаймося на районному, обласному рівні (щоправда, незрозуміло, яким саме чином, під яку ідею, на якій основі), а потім угорі приймемо ухвалу. З таких пропозицій, звичайно, нічого не виходить. До речі, про 12 обласних організацій ДемПУ, які нібито приєдналися до Костенка. Їх немає й близько. Якщо на всій Україні набралося 90 осіб, то й те добре. Це чистий піар.
Другий аспект. Відмовлятися від назви Народний Рух, від бренду, який зміцнився у свідомості народу, — непрактично, непрагматично, ненормально. Незважаючи на розкол 1999 року і все, що трапилося з Рухом після загибелі В’ячеслава Чорновола, сьогодні НРУ має найвищий рейтинг серед національно-демократичних сил України. За результатами соціологічних досліджень, проведених Центром ім. О. Разумкова, Центром «Демократичні ініціативи», якби вибори до Верховної Ради відбулися сьогодні, з 10 партій «Нашої України» 5,6% голосів виборців взяв би НРУ. З 30% виборців, які ще не вирішили цього питання, ми можемо розраховувати ще на 9% навіть сьогодні. Костенко має 1,2%, ПРП, здається, 1%, Молодіжна партія 2%. Інші — й того менше.
Я переконаний сьогодні, що щирих намірів із боку УНР не було. Була спроба повторити процес 98-99-х років, але вже під іншим прикриттям. Завершити розвал, прикриваючись ідеєю об’єднання.
— Тобто на ідеї об’єднання Рухів можна поставити хрест?
— Гадаю, що на даний момент проблему відновлення єдності Народного руху України вичерпано. Рух сьогодні єдиний! Поряд із НРУ створюється якась структура, яка називається Українська народна партія. Ясно, що УНП не є нашими ворогами, й ми співпрацюватимемо з ними.
— Але позиції НРУ в блоці є досить сумнівними. На виборах ви втратили частину квоти в списку «Нашої України», сьогодні говорять про втрату впливу Рухів на Віктора Ющенка взагалі…
— Як би там не було, НРУ, УНР і ПРП фактично створили «Нашу Україну». Коли ми входили до «Нашої України», то розуміли, що таким чином втрачаємо частину свого суверенітету. Але ми пішли на це в ім’я більшої мети. І цю мету було досягнуто: вперше в історії України демократичне об’єднання зібрало більше голосів виборців, аніж комуністи.
Не знаю, хто там стоїть ближче до Ющенка… Але, при бажанні. зустрітися й переконати його в чомусь нескладно.
Хто ближче Вікторові Ющенку ментально, Порошенко чи НРУ? Я гадаю, що він більше прихильник ліберальної національно-демократичної ідеї. Ця ідеологія є й у програмі НРУ. Вплив на лідера ми маємо нарівні з іншими групами фракції.
— Враховуючи заявлене створення єдиної партії на базі «Нашої України», який сенс НРУ впиратися?
— Ідея створення єдиної партії нереальна. Мені навіть смішно говорити про це. По- перше, не можна об’єднати партії, які перебувають на різних ідеологічних платформах. По-друге, чи готовий Віктор Андрійович сьогодні стати на чолі великої об’єднаної партії? Однозначно — ні. Зрозуміло, чого: українські виборці ще не готові голосувати за партійну кандидатуру на посаду Президента. По-третє, Вікторові Ющенку для того, щоб виграти президентські вибори, треба розширити коло своїх прихильників, треба створити те, що заперечує Костенко, — певний фронт. Щоб, об’єднавши представників тієї чи іншої ідеології, охопити якомога більше їх прихильників і набрати 16 — 17 мільйонів голосів. Наразі можна розраховувати на шість мільйонів.
Я вважаю ідею про обрання Президента, який відповідатиме перед партією, а партія перед народом — помилковою. Вона анітрохи не допоможе Ющенкові, а навпаки — зашкодить. І мені здається, сьогодні Віктор Андрійович уже відійшов від думки створити єдину партію на базі «Нашої України«…
— А хто сьогодні фінансує Рух?
— Наші джерела — благодійні пожертви, допомога прихильників, які залишилися, попри все. Своїх олігархів у нас немає. Олігарх не може бути націонал- демократом, він завжди буде космополітом. Бо гроші не мають кордонів.
Сьогодні головною проблемою є те, що політичні партії не підтримуються державою. Гадаю, що давно вже час запровадити в життя німецьку схему, коли кожна політична партія фінансується державою пропорційно до кількості депутатів у парламенті. Політична партія — це частина держави, частина громадської структури. Саме відсутність будь-якої підтримки змусила деякі партії перетворитися на структури, що обслуговують певні фінансово-економічні клани.
— Хто, на ваш погляд, може очолити НРУ після відходу Геннадія Удовенка?
— Борис Тарасюк.
— Це що, вже традиція така — запрошувати «варягів»?
— Аніскільки. Не можу сказати, що й Удовенко свого часу був «варягом». Він тоді йшов до Верховної Ради за списком НРУ. Чому Тарасюк два роки тому опинився в складі ПРП, а не Руху? Гадаю, що зіграли роль якісь особисті стосунки. У той же час не могло бути двох міністрів закордонних справ у одній партії. Це давало привід для іронії та різних спекуляцій. Але Тарасюк — не чужорідний елемент для націонал-демократії. Його погляди сформувалися давно, й робота в міністерстві їх тільки підтвердила. І я гадаю, його нормально сприймуть у партії. По- моєму, це найкращий варіант для НРУ.
— Говорять, що ви стоїте за відстороненням Удовенка…
— Чутки можуть бути які завгодно. Геннадій Йосипович самостійно вирішив піти без будь- якого впливу рухівської номенклатури чи обласних організацій НРУ. Він згадав гасло НРУ: «Потрібні зміни!» Удовенко — людина в літах, йому просто важко фізично. Хоча дай Бог багато кому з молодих мати стільки енергії. У мене немає причин підсиджувати Удовенка. На роль керівника партії я не претендую.
— Ваш прихід на посаду глави апарату супроводився скандалом. Говорили про вашу активну участь в організації парламентської «оксамитової революції» 2001 року, вказуючи на співпрацю з СДПУ(О)…
— За все своє життя я перебував у єдиній організації — НРУ. Навіть членом КПРС я не був. Вважаю, що, до певної міри, це є показником. У минулому скликанні в парламентській більшості ми співпрацювали в деяких питаннях із есдеками. Але цю більшість було створено не за якимось розрахунком Медведчука, а просто через те, що самі депутати вже не могли терпіти того, що відбувалося в сесійній залі. Посаду глави апарату Верховної Ради я отримав без усілякого скандалу, це була пропозиція Удовенка. За родом обов’язків у мене був один керівник — Іван Степанович Плющ, Голова Верховної Ради. Другий керівник — партійний — Геннадій Удовенко. І все. Виключно як керівник апарату я вирішував якісь поточні питання або з Медведчуком, або зі Степаном Гавришем.
— Якщо посилиться внутрішня ентропія в блоці Ющенка чи зовнішній тиск на фракцію, з особистих амбіцій чи з якихось інших причин НРУ може покинути «Нашу Україну»?
Прогнози — річ невдячна, але я передбачаю, що до кінця сесії може сформуватися нова більшість, дуже вагомою частиною якої буде «Наша Україна». І підстав говорити про якийсь тиск на НРУ, при якому ми вийдемо з фракції, немає. Нам на це наразі бракує навіть фантазії.
