Стратегія дій України на міжнародній арені обговорюється чи не з моменту здобуття незалежності. Водночас на тлі посилення глобалізаційних впливів вітчизняні аналітики мало уваги приділяють проблемам глобалізації та кардинальних змін світового порядку останнього десятиліття. Обговорення таких викликів та можливості використання досвіду країн Європи було основною темою діалогу між українськими та іноземними експертами під час міжнародної конференції «Сучасні ризики та завдання демократичного розвитку України», організованої аналітичним центром «Агенція соціального проектування», Будапештським інститутом відкритого суспільства та представництвом Фонду Конрада Аденауера в Україні.
Загалом учасники дискусії погодились, що Україна так і не змогла повністю використати ресурси міжнародного співробітництва. Більш того, за останні п’ять років намітилися тенденції «випадання» нашої держави з різних регіональних інтеграційних схем, потрапити в які вона прагнула. Сліпа політика так званої «багатовекторності» може призвести до того, що Україна в умовах збереження загрози поділу світу на глобальний центр та бідну периферію опиниться не в кращому становищі. Водночас, ставши беззаперечним союзником США, Європи чи Росії, Україна свідомо чи несвідомо потрапляє під дію ризиків, зумовлених таким вибором. Отже, що далі? Ділячись кількома «рецептами» від іноземних експертів, «День», як завжди, пропонує продовжити обговорення цієї теми.
Гжегож КОЛОДКО, директор TIGER — Дослідницького центру трансформації, інтеграції та глобалізації, колишній заступник прем’єр міністра та екс міністр фінансів Республіки Польща:
— Україна має шанс на гарне майбутнє, якщо її політична еліта не керуватиметься у своїх діях ілюзіями. Для подальшої демократизації потрібні сильні та авторитетні лідери. Якщо Україна хоче посісти гідне місце серед країн ЄС, то вона має зробити все, аби її економіка зростала. Причому темпи мають бути вдвічі швидші за теперішні, тоді вона матиме можливість в недалекому майбутньому наздогнати країни ЄС. Особливо треба приділити увагу приватизації (зробити її відкритою), забезпечити ефективну законодавчу базу та стежити за ретельним дотриманням законодавства. Водночас лібералізація ринків повинна бути поступовою. Немає у світі країни, яка б досягла успіху без нормально сформованого внутрішнього капіталу. Внутрішній капітал — передумова успіху. І це повинна розуміти українська політична еліта.
Україна складає частку глобальної економіки світу. Треба враховувати, що в еру глобалізації Україна самостійно не зможе досягти успіхів в економічній сфері. Навіть не будучи членом ЄС, ви все одно повинні залучатися до глобальної економіки та інтегруватися в економіку Європи. Цього можна досягти, забезпечуючи зростання внутрішнього попиту, залучаючи прямі іноземні інвестиції, плануючи сталу фіскальну політику.
Про перспективи України щодо членства в Євросоюзі зараз говорити важко, адже після чергового розширення ЄС і так, певно, виникнуть труднощі, пов’язані з адаптаційним періодом. Якщо в недалекому майбутньому Туреччина не стане повноправним членом ЄС, то думати про членство України буде проблематично. Ясно одне: всі ваші проблеми — через економічну відсталість. І не треба все списувати на політичну кон’юнктуру та культурні розбіжності. У Франції, наприклад, проживає кілька мільйонів мусульман, тобто розбіжності є скрізь... Досить доречними є намагання України вступити в НАТО — членство в НАТО значно полегшить їй шлях до європейського співтовариства. Україна зараз на перехресті й повинна вирішити чітко — куди рухатись далі.
Джеймс ШЕР, експерт центру конфліктології Академії оборони, Велика Британія:
— Безумовно, глобалізаційні процеси протікають у різних країнах по-різному. Україні не треба чинити опір, адже вона може опинитися в скрутному становищі, схожому на теперішній стан мусульманського світу. Україна має інтегруватися в ЄС. Це болісний і складний процес, і одних декларацій тут замало. Ваша країна мусить продемонструвати відданість своїм європейським устремлінням, для початку перешкоджаючи контрабанді наркотиків та нелегальній міграції зі Сходу через власну територію. Завдяки своєму географічному положенню Україна має велике значення як транзитна держава. Але найголовніше завдання сьогодні — детінізація економіки. Політичні інститути також не повинні бути заручниками приватних інтересів...
Прикро, що основна інформація про Україну до Європи потрапляє через російські джерела. Взагалі, ваш інформаційний хаос не дозволяє вам створити нормальний образ країни на міжнародній арені. Напевно, відіграє роль те, що Україна не була в авангарді змін в епоху Горбачова, коли виник клас людей, які розуміють важливість інформаційних процесів.
Богдан ОСАДЧУК, експерт Вільного університету в Берліні:
— Україна змарнувала багато часу через свою пасивність і невідповідність у сфері захисту своїх інтересів та висуванні концепцій. Навіть така вдала конфігурація, як ГУУАМ, не була використана, — сьогодні це фактично мертвий союз. Ідея президента Квасневського про регіональну співпрацю Польщі, України та прибалтійських країн не була сприйнята належним чином. А можливості були, особливо коли євроатлантичний світ був ще сконсолідований, а Україна користувалася великою популярністю (як один із центрів антикомуністичного опору), незважаючи на надто високий рівень еміграції. Я пригадую, як експерти Deutche-банку прогнозували фантастичні темпи економічного зростання в Україні. Сьогодні ситуація набагато складніша. Наявна криза відносин Європи та Америки, НАТО в критичному стані (хоча я не виключаю, що саме це може прискорити інтеграцію України до Північноатлантичного альянсу), Європа розколота щонайменше на дві частини. Наш найближчий союзник Польща також опинилася в складному становищі через проамериканський курс. Веймарський трикутник Франція — Німеччина — Польща — мертва конфігурація. Ще більше все ускладнює процес підготовки конституції ЄС, в якому Польща виступає проти французько-німецької концепції.
Отже, перед Україною постали нові проблеми. Для їхнього вирішення необхідно мати виважену зовнішню політику, а не дихотомію, не подвійну компетенцію, коли курс визначається з одного боку в Адміністрації Президента, з другого — в МЗС. Такого стану речей немає в жодній із країн Європи. Європа вже втомилася від декларацій, що не підкріплюються конкретними кроками. Якщо ситуація законсервується, Україна опиниться в ізоляції. Велика проблема полягає також у поганій інформованості українського суспільства щодо зовнішньополітичної ситуації через відсутність мережі власних закордонних кореспондентів.
