Дивно, але факт: з другою за економічною могутністю світовою державою — Японією — в України склалися досить скромні торговельно-економічні стосунки. 2002 року зовнішньоторговельний оборот між Україною і Японією становив $267,2 млн. Нашу країну репрезентовано на японському ринку досить обмеженим спектром товарів, переважно сировинної спрямованості (неблагородні метали). Щоправда, за імпортом сухого нежирного молока в Японію Україна є абсолютним лідером, займаючи 40% японського ринку. Однак після нещодавнього виявлення решток антибіотиків у вітчизняній молочній продукції і запровадження українською ветеринарною службою тимчасових обмежень на експорт, ці поставки помітно скоротилися. Минулого року з’явилася нова експортна позиція — пшениця та ячмінь. Вже на початку цього року в загальному обсязі українського експорту значно зросла частка обладнання для металургійної галузі. У той же час відбувається скорочення іншої найважливішої експортної складової — необробленого алюмінію: за обсягами його імпорту в Японію Україна посідає лише сьоме місце. З Японії в Україну в основному імпортуються високотехнологічні товари. Левова частка імпорту припадає на японські автомобілі — 66,3%, причому спостерігається тенденція до наростання обсягів.
На симпозіумі також зазначалося, що інвестиційна співпраця двох країн перебуває на надто низькому рівні: на початок 2003 року загальний обсяг японських інвестицій в Україну становив $2,74 млн., або 0,1% (!) від обсягу всіх іноземних інвестицій. І це незважаючи на те, що Японія є одним із найбільших кредитно-фінансових центрів і посідає провідне місце в світі за розмірами вільного капіталу, що інвестується до економіки інших країн. Проте деякий поступ усе-таки є: на думку держсекретаря Мінекономіки України Валерія П’ятницького, серед українських інвестпроектів, розрахованих на залучення японського капіталу, найбільш близькі до реалізації будівництво мостового переходу через річку Південний Буг у Миколаєві та виробництво комплектуючих для автомобілебудування у ВЕЗ «Закарпаття». Однак українська сторона розраховує на більше. Зокрема, В. П’ятницький вважає перспективним спільне використання вітчизняних виробничих потужностей у аерокосмічній галузі, в судно- і машинобудуванні, металургії, металообробці, сільському господарстві та харчовій галузі. А голова Фонду держмайна Михайло Чечетов розраховує на участь японського капіталу в приватизаційних процесах і запевняє, що японські інвестори ще «не спізнилися», бо «кращі об’єкти» на продаж не виставлялися. Мабуть, японські підприємці взяли собі на замітку ці пропозиції, але з інвестиціями вони все ж почекають. До того часу, як сказав генеральний менеджер представництва корпорації «Сумітомо Лтд» Міцугу Томіта, коли законодавча база стане по-справжньому прозорою, а ухвалені закони неухильно виконуватимуться.
