Днями в столиці пройшли громадські слухання, присвячені обговоренню проекту Закону України «Про цивільну службу», який ще недавно носив назву «Про державну службу». Розроблення закону передбачено основними програмними документами Уряду — Програмою діяльності Кабміну «На зустріч людям» та Планом дій Україна — ЄС. Необхідно одразу зазначити, що законопроект «Про цивільну службу» регулює публічно-правові відносини лише в сфері виконавчої влади. Він разом з законопроектами «Про Кабінет Міністрів України» та «Про міністерства та інші органи центральної влади» становить концепцію адміністративної реформи України. Оперативність та масштаби внесення поправок вражають: 3,5 тис. пропозицій щодо його удосконалення за весь час роботи над законопроектом, тобто з березня цього року, 12,5 тис. громадян долучених до обговорення по всій Україні.
«Головний державний службовець країни» — начальник Головдержслужби Тимофій Мотренко розпочав громадські слухання з аналізу існуючих проблем, які, на його переконання, базуються на недосконало прописаній законодавчій базі. «Немає чіткої системи вступу, системи кар’єрного росту, дисциплінарного впливу. Сьогодні з 251 тисячі державних службовців щороку змінюються 50 тисяч. Це колосальна цифра! Ось вам і професіоналізм... Наприклад, наша молодь на держслужбі затримується 1—3 роки», — говорить Т. Мотренко. На його думку, конфлікт особистих та державних інтересів породжує корупцію. Адже в Україні, хоч як це прикро, все ще діє принцип: «дозволено те, що прямо не заборонено законом». Але для державних службовців автори проекту закону «вивели» інший принцип: «дозволено те, що дозволено законом, і не більше».
Також, за словами Т. Мотренка, через поширення практики адміністративних та політичних призначень на посади державних службовців існує загроза кадрових катастроф при зміні влади. «Мій вплив на деякі сектори державної служби — номінальний», — говорить начальник Головдержслужби. Нова ж редакція закону гарантує, на його думку, політичну нейтральність, правовий захист держслужбовців від звільнення з політичних мотивів. Вони не мають права публічно висловлювати свої політичні погляди, належати до політичних партій. І це, переконаний Т. Мотренко, не можна тлумачити, як обмеження конституційних прав цієї категорії громадян, адже державна служба за своєю природою передбачає свідому відмову від частини своїх прав.
Проект Закону «Про цивільну службу», на думку його розробників, — крок до євростандартів. Найперше, що впадає у вічі у законопроекті, — це нові «європейські» категорії службовців — А, Б, В, Г. Щоправда, не всім подобається ідея використання літер української абетки. На запитання: «Яка в тебе категорія?» відповідати «Г» якось не хочеться. Тому Т. Мотренко зауважив: «Ми готові зробити крок у Європу і прописати в законі категорії A, B, C, D». Досить пікантним є питання поширення дії закону. Так на державних службовців, що працюють у системі органів виконавчої влади і вступили на державну службу до набуття чинності ЗУ «Про цивільну службу» (а планується, що він вступить в дію з 1 січня 2007 року), окрім тих, що займають посади I—III категорій, поширюватиметься ЗУ «Про державну службу» 1993 року.
Про те, що сьогодні існує гостра необхідність реформування системи державної служби, на слуханнях говорили всі: молодь наполягала на необхідності поповнення лав держслужбовців саме новими кадрами, наданні преференцій для молодих. Зокрема, вони пропонували зменшити термін 2-річного стажування, лише після проходження якого службовцю надається статус державного. Службовців «з досвідом» непокоїло зменшення терміну додаткових оплачуваних відпусток (якщо за Законом 1993 року державним службовцям, які мають стаж роботи понад 10 років, надавалася додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів, то за новим додаткових 15 днів отримають лише ті, хто пропрацював державним службовцем понад 20 років. Правда невідомо, скільки ще поправок та уточнень буде внесено в проект закону «Про цивільну службу» і чи буде він прийнятий Верховною Радою в сезон парламентських виборів та нинішньої кризи концепції адмінреформи Романа Безсмертного. Проте його створення — юридичний базис практичного успіху, адже владу оцінюють не за далекоглядними обіцянками політиків, а за щоденною роботою бюрократів.
